СТАРИНЕЦЬ ОЛЕКСАНДР ГЕОРГІЙОВИЧ АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ : СТАРИНЕЦ АЛЕКСАНДР ГЕОРГИЕВИЧ антикризисного управления телекоммуникационное ТЕОРИЯ И МЕТОДОЛОГИЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет, методологію та методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію та особистий внесок здобувача.
У першому розділі “Теоретичні основи антикризового управління підприємств” поглиблено розуміння економічної сутності антикризового управління підприємств та впорядковано наукові положення щодо сутнісних характеристик його складових, виявлено особливості антикризового управління телекомунікаційних підприємств.
Робоча гіпотеза наукового дослідження ґрунтувалась на припущенні, що кризові явища є іманентною рисою функціонування будь-якого підприємства у ринковому середовищі. Це момент різкого загострення розбіжностей у процесі взаємодії окремих елементів підприємства як мікроекономічної системи між собою та з її зовнішнім середовищем, що супроводжується відхиленням основних показників від запланованих значень без видимих на початку причин і призводять до неочікуваних результатів. Причому як різноманіття факторів, що зумовлюють кризи, так і наслідки всіх видів криз (стратегічної, кризи прибутковості, кризи ліквідності) для підприємства можуть мати не лише негативні, але й позитивні прояви. Це актуалізує оновлення теоретико-методологічного базису та прикладного інструментарію антикризового управління підприємств з урахуванням їх галузевої специфіки.
Результати сутнісного розгляду понять “криза”, “кризове явище”, “антикризове управління підприємства” дали змогу встановити, що антикризове управління має здійснюватися так, щоб усі зміни, що відбуваються на підприємстві в його виробничій, інноваційній, маркетинговій, фінансовій, управлінській діяльності, а також технологічному комплексі, давали змогу зберігати його стабільність і підвищувати рентабельність. Створення антикризового управління показано у контексті втілення універсальних принципів управління та принципів системного підходу як теоретичного базису розбудови антикризового управління.
Відповідно до принципу системності антикризове управління підприємства є великою складною системою, що забезпечує для досягнення визначеної мети взаємозв’язок між її складовими, які утворюють: суб’єкти антикризового
управління, об’єкти антикризового управління, принципи антикризового управління, процеси антикризового управління, функції та методи антикризового управління, що, у свою чергу, містять певну кількість елементів, визначаються окремими показниками та функціонують під дією відповідних чинників (рис. 1). Розкрито зміст складових антикризового управління підприємства з позицій системно-функціонального і процесного підходів. Показано, що крім базових функцій управління (планування, організування, мотивації, координування, контролю), увагу необхідно акцентувати на специфічних функціях (діагностування кризових явищ, розробки антикризової стратегії, збереження стабільного функціонування). Вагому роль відіграють інтеграційні функції (комунікаційна, інформаційно-аналітична, мобілізуюча), які покликані об’єднати базові та специфічні функції антикризового управління, забезпечуючи його неперервність і ефективність.