СЕМЕНЮК-ПРИБАТЕНЬ АННА ВІКТОРІВНА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗНИЩЕННЯ ТА ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ : Универсальная-ПРИБАТЕНЬ АННА ВИКТОРОВНА УГОЛОВНО-ПРАВОВАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА уничтожения и повреждения ИМУЩЕСТВА по Уголовному кодексу УКРАИНЫ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на її зв’язок із науковими програмами, планами, темами; визначено мету та задачі дослідження, окреслено його методи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, вказано на практичне значення результатів дослідження, наведено дані щодо їх апробації.
Розділ 1 «Загальні засади дослідження проблем кримінальної відповідальності за знищення та пошкодження майна» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Стан дослідження проблем кримінальної відповідальності за знищення та пошкодження майна у кримінально-правовій літературі» загалом охарактеризовано праці українських науковців, що стосуються кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження майна; з’ясовано, які аспекти цієї проблематики були досліджені та ступінь їх обґрунтування; окреслено коло питань, які залишаються невисвітленими чи проблемними.
У підрозділі 1.2 «Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за знищення та пошкодження майна» досліджено обставини, що характеризують соціальну зумовленість таких посягань, зокрема: їх суспільну небезпеку; доцільність кримінально-правової протидії їм; традиції вітчизняної законодавчої практики та зарубіжний досвід протидії злочинам, пов’язаним із знищенням та пошкодженням майна.
У підрозділі 1.3 «Поняття та види знищення та пошкодження майна за кримінальним правом України» окреслено ознаки та сформульовано поняття «знищення майна» та «пошкодження майна»; здійснено системний аналіз усіх випадків вживання цих понять у тексті КК України; класифіковано знищення та пошкодження майна за різними критеріями.
Розділ 2 «Кримінально-правова характеристика знищення та пошкодження майна, відповідальність за які передбачена «загальними» нормами (ст.ст. 194, 196 КК України)» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Об’єкт складів умисного та необережного знищення або пошкодження майна» визначено родовий та безпосередні об’єкти складів злочинів, передбачених статтями 194, 196 КК України; охарактеризовано їх предмет; проаналізовано ознаки потерпілого від таких посягань. Доведено, що за об’єктом, предметом та потерпілим склади злочинів, що передбачені статтями 194 та 196 КК України, слід відмежовувати від низки суміжних злочинів, у яких суспільні відносини власності виступають додатковим об’єктом, а предмет злочину становлять «спеціальні» види майна, або майно, що належить «спеціальним» потерпілим.
У підрозділі 2.2 «Об’єктивна сторона складів умисного та необережного знищення або пошкодження майна» проаналізовано такі ознаки об’єктивної сторони цих складів злочинів, як суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між ними, спосіб вчинення злочину.
Особливу увагу приділено проблемі кримінально-правової оцінки умисного знищення або пошкодження чужого майна, яке не спричинило майнової шкоди у великих розмірах. Доведено, що воно не є злочином, незалежно від способу його вчинення, а тому не може бути кваліфіковане ані за частиною 1, ані за частиною 2 статті 194 КК України. Обґрунтовано, що випадки кваліфікації підпалів чужого майна, що не заподіяли шкоди у великих розмірах, за ч. 2 ст. 194 КК України, які часто трапляються у сучасній практиці, є помилковими – такими, що ґрунтуються на розширеному тлумаченні норм кримінального закону (хоча з точки зору соціальної справедливості, вочевидь, є цілком прийнятними). Запропоновано спосіб законодавчого вирішення цієї проблеми.
Доведено необхідність декриміналізації необережного знищення та пошкодження чужого майна.
Здійснено аналіз таких понять, як «тяжкі наслідки», «загибель людей», «інший загальнонебезпечний спосіб».
У підрозділі 2.3 «Суб’єкт складів умисного та необережного знищення або пошкодження майна» доведено, що суб’єкт обох аналізованих складів злочину – загальний. Проаналізовано такі ознаки суб’єктів умисного та необережного знищення чи пошкодження чужого майна, як вік кримінальної відповідальності та осудність. Виокремлено питання про осудність «піроманів». Доведено недоцільність існування зниженого віку кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України.
У підрозділі 2.4 «Суб’єктивна сторона складів умисного та необережного знищення або пошкодження майна» розглянуто вину (її форми та види) як обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони кожного зі складів злочинів, передбачених ст.ст. 194, 196 КК України. Сформульовано правила кваліфікації знищення та пошкодження чужого майна, що вчиняється із невизначеним або альтернативним умислом. Проаналізовано помилки, які трапляються у судовій практиці через неповноту чи недостатність дослідження ознак суб’єктивної сторони умисного чи необережного знищення чи пошкодження чужого майна.
Розділ 3 «Кримінально-правова характеристика знищення та пошкодження майна, відповідальність за які передбачена «спеціальними» нормами КК України» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Знищення та пошкодження «спеціальних» видів майна» окреслено коло складів злочинів, пов’язаних із знищенням чи пошкодженням окремих видів майна. Проаналізовано їх предмети та об’єкти як ознаки, що виконують основну розмежувальну роль під час встановлення їх співвідношення як між собою, так і зі «загальною» нормою – ст. 194 КК України. Сформульовано правила кваліфікації знищення та пошкодження об’єктів, які підпадають під ознаки предметів одночасно двох (чи більше) таких «спеціальних» норм. Окрему увагу приділено правилам кваліфікації знищення чи пошкодження «спеціальних» видів майна, вчиненого шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом. Доведено необхідність декриміналізації діянь, відповідальність за які передбачена ст.ст. 194-1, 270-1 та 360 КК України.
У підрозділі 3.2 «Знищення та пошкодження майна, що належить «спеціальним» потерпілим» вивчено склади злочинів, передбачені ст.ст. 347, 347-1, 352, 378, 399 КК України. Досліджено об’єкти, предмети, ознаки спеціальних потерпілих та мотиви цих злочинів. Зауважено на розумінні поняття «близькі родичі» та доцільності його вживання у КК України.
Доведено, що розміщення норм про злочини проти журналістів у Розділі XV Особливої частини КК України порушує його системність; висловлено пропозицію про перенесення цих норм до Розділу V Особливої частини КК України.
Акцентовано на необхідності криміналізації знищення чи пошкодження майна начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби, а також знищення чи пошкодження майна державного чи громадського діяча у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю.
Відстоюється позиція, що колишні працівники правоохоронних органів (чи інші особи, які у минулому були наділені ознаками «спеціальних» потерпілих) не повинні визнаватись потерпілими від злочинів, передбачених ст.ст. 347, 347-1, 352, 378, 399 КК України. Знищення чи пошкодження їх майна повинно кваліфікуватись за ст. 194 КК України (за наявності усіх необхідних ознак цього складу злочину).
У підрозділі 3.3 «Знищення або пошкодження майна як спосіб вчинення інших злочинів» досліджуються склади злочинів, передбачені ст.ст. 113, 157, 188-1, 189, 206, 206-2, 248, 249, 294, 355, 393 КК України (в частині вчинення їх шляхом знищення чи пошкодження майна). Здійснено аналіз їх об’єктів, мети та мотивів. Акцентовано на проблемах кваліфікації, що виникають у разі вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 157, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 206-2, ч. 2 ст. 355 КК України, поєднаних із знищенням чи пошкодженням чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.