БОБРО ЛІЛІЯ ВІКТОРІВНА ВИХОВАННЯ УМІННЯ ДОЛАТИ СТРАХИ У ДІТЕЙ 5-7 РОКІВ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ : БОБРО Лилия Викторовна ВОСПИТАНИЯ умение преодолевать страхов у детей 5-7 лет В УСЛОВИЯХ ДОШКОЛЬНОГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу; здійснено аналіз теоретико- методологічних засад процесу виховання у дошкільників уміння долати страхи та встановлено відповідні методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження і представлено відомості про впровадження основних результатів дисертації.
У першому розділі - «Теоретичні підходи до проблеми виховання у дітей 5-7 років уміння долати страх» - схарактеризовано ступінь наукової розробленості проблеми; уточнено зміст основних понять дослідження; розкрито сутність страху як психолого-педагогічної проблеми; проаналізовано вікові особливості дитячих страхів, висвітлено динаміку розвитку вольової та емоційної сфер дошкільників; схарактеризовано уміння долати страх як особистісний феномен.
Встановлено, що педагогічна та психологічна науки приділяють значну увагу проблемі дитячих страхів. Фахівцями розкрито її загальнотеоретичні аспекти, специфіку формування у дітей дошкільного віку уміння долати труднощі, визначено важливість для їхнього емоційно-вольового розвитку вільних ігор, схарактеризовано особливості спільного опрацювання страхів дитячою групою.
У процесі аналізу психолого-педагогічних праць констатовано, що феномен страху безпосередньо пов’язаний з емоційними проявами особистості та довільною поведінкою. Засвідчено, що у соціально- педагогічному аспекті проблема страхів розглядалася крізь призму вікових особливостей дітей. Дослідженнями встановлено, що страх, який діє упродовж тривалого часу, спотворює емоційну та вольову сфери, негативно впливає на різні структурні компоненти особистості.
Серед зарубіжних учених, які досліджували проблему страху значної уваги заслуговують праці: У. Джеймса, Дж. Уотсона, З. Фрейда, Ф. Рімана, Ч. Спілбергера, в яких розглядається сутність поняття «страх», причини його виникнення та класифікації; К. Ізард, Р. Грановська, А. Прохоров досліджували страх як базову емоцію, нестійкий стан людини; Н. Хамітов, Дж. Г рей вивчали й схарактеризували форми страху.
В різних аспектах проблему страху досліджували: В. Гарбузов
зазначає, що основою усіх страхів дитини є неусвідомлюваний або усвідомлюваний страх смерті; О. Захаров вважає, що емоція страху у дитячому віці є основною рушійною силою розвитку (у тому числі і невротичного) особистості; Т. Рєпіна, Т. Смолєва зауважують, що страх є провідним негативним емоційним переживанням, яке впливає на невпевненість людини; А. Пінкевич наголошує, що педагогічна проблема полягає не в усуненні страху, а в тому, щоб дошкільник був здатний до належних реакцій в ситуаціях, які викликали дане почуття.
Проблемі страху, умінням долати труднощі присвячено дослідження:
Н. Карпенко (позитивна і негативна роль страху у розвитку дітей та його профілактика); О. Петрунько (види страхів, спричинених фільмами з елементами жахів, агресії та насильства, персонажами комп’ютерних ігор, повідомленнями про вбивства та терористичні акти в засобах масової інформації); Л. Олійник (віковий аспект страхів та градації даного почуття); Л. Райчук (функції страху в житті дитини); В. Андрусенко, М. Савіна, М. Мовчан (форми страху, особливості їх прояву у несприятливих життєвих обставинах).
Встановлено, що проблема виховання у дошкільників уміння долати страх фактично не була предметом спеціального експериментального вивчення вчених. Розробляючи концептуальні засади дослідження, ми базувалися на доробку провідних фахівців, які визначили зміст понять «особистість», «суб’єкт», «емоційний розвиток», «вольова саморегуляція», «долання труднощів» та теоретичному підході та визначенні «уміння долати страх» як особистісного феномену, запропонованих О. Кононко.
Згідно підходу Б. Ананьєва, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна особистість - цілісне утворення, суспільний індивід, який є відносно пізнім продуктом суспільно-історичного й онтогенетичного розвитку і визначається своїм ставленням до навколишнього світу. Поняття «суб'єкт» кваліфікують як істоту, яка має свідомість, волю і здатна діяти цілеспрямовано.
У контексті дослідження уміння долати страх актуалізується проблема емоційного та вольового розвитку дітей дошкільного віку.
Емоційний розвиток вважається основою особистісного (І. Бех, Л. Виготський, Д. Ельконін, В. Зінченко, Г. Костюк, О. Леонтьєв та ін.). Згідно підходу В. Вілюнаса, Г. Бреслава, Г. Кошелєвої, емоційний розвиток - це процес психічного відображення у формі безпосереднього пристрасного переживання дошкільником життєвих явищ та ситуацій, зумовлених співвідношенням їх об’єктивних властивостей до інтересів, мотивів і потреб дитини. Дослідниками (В. Зеньківський, О. Іванашко, Г. Кошелєва) висвітлено особливості розвитку емоцій залежно від соціальних умов життя та виховання, доведено, що у процесі засвоєння дитиною соціальних цінностей, соціальних вимог, норм та ідеалів, її емоції набувають багатшого змісту і складніших форм прояву.
Як зазначають Б. Ананьєв, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, функція волі полягає у здатності особистості управляти своєю свідомістю і вчинками в процесі прийняття рішень для досягнення поставленої мети. Воля розвивається у дитини після народження за сприятливих умов виховання і навчання та проявляється в її діяльності та поведінці. За даними Д. Ельконіна, О. Запорожця, В. Котирло, О. Леонтьєва, Я. Неверович,
О. Смирнової, дошкільний вік є періодом переходу від імпульсивних до довільних та власне вольових дій. Вказані фахівці підкреслюють, що розвиток довільної поведінки є одним з основних новоутворень старшого дошкільного віку, яке засвідчується спроможністю дитини до опосередкованої, регульованої правилом, вимогою, ціллю поведінки.
Оперуючи поняттям «уміння дошкільника долати страх», базуємося на визначенні О. Кононко, і розуміємо під ним реалізовану у поведінці та діях здатність дитини аналізувати, більш-менш адекватно оцінювати існуючі загрози, їх небезпеку для свого самопочуття та поведінки, докладати вольових зусиль для доцільної регуляції та підтримки оптимальної дієздатності, приймати правильні рішення, компетентно розв’язувати існуючі проблеми.
У другому розділі - «Експериментальне вивчення уміння дітей 5-7 років долати страх» - визначено критерії, показники, компоненти та рівні вихованості у дітей старшого дошкільного віку уміння долати страх; розроблено та обґрунтовано методику констатувального етапу експерименту; схарактеризовано вплив віку, статі та ставлення дорослих на досліджуване уміння.
Критеріями та показниками уміння дошкільника долати страх визначено:
• адекватна оцінка безпечності/небезпечності ситуації (показники: аналіз ситуації, розміркування, пригадування, порівнювання, запитування;
визначення загрози, вербалізація побоювань, припущення щодо ймовірних небезпек; цінування свої можливостей, довіра власному досвіду);
• підтримка власної дієздатності та емоційної рівноваги (показники: усвідомлення впливу своїх думок на емоції та поведінку; мобілізація зусиль, утримання від паніки, здатність заспокоїти себе, підбадьорити; обґрунтувати доцільність тих чи інших дій, прогнозування ймовірних наслідків);
• самоконтроль і саморегуляція поведінки (показники: спроможність перевірити ефективність своїх дій та вчинків, відмовитися від неефективних та помилкових дій, надати перевагу раціональним; намагання зменшити напругу, звільнитися від неї);
• компетентний вихід із стресової ситуації (показники: перевіряє свої здогадки, усвідомлює та визнає помилки, намагається їх виправити; апробовує різні варіанти виходу з ситуації, надає перевагу нестандартним рішенням; розв’язує проблему, досягає кінцевої мети, поводиться гідно).
Компонентами досліджуваного уміння встановлено: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий.
З метою отримання даних про вихідний рівень вихованості у дітей старшого дошкільного віку уміння долати страх було використано комплекс методів. Когнітивний компонент досліджувався за допомогою бесід, які дозволили зафіксувати обсяг, глибину та складність знань у дітей 5-7 років про страх та його вплив на людину. Для дослідження емоційно-ціннісного компоненту використано проективну методику (малюнок «Мій найбільший страх») та бесіду. Малювання уможливило вияв особливостей усвідомлення дошкільником свого страху, надання йому позитивного чи негативного забарвлення, уміння цінувати свої можливості. Бесіда сприяла вияву здатності дитини 5-7 років аналізувати та об'єктивно оцінювати реальні загрози. Провідним методом дослідження поведінкового компоненту виступило спостереження, яке дозволило простежити реальну поведінку дитини у стресових ситуаціях, виявити міру здатності до самоконтролю та саморегуляції, зафіксувати прояви уміння дошкільників долати страх у різних сферах життєдіяльності та ситуаціях.
В експерименті взяли участь 206 досліджуваних 5-го, 6-го та 7-го року життя, яких було розподілено на дві групи - експериментальна (ЕГ) та контрольна (КГ) - по 103 особи в кожній та їх батьки - 210 (105 осіб ЕГ та 105 КГ), 96 вихователів дошкільних закладів (48 вихователів ЕГ та 48 - КГ).
За поданими вище критеріями, показниками та компонентами визначено чотири рівні вихованості у досліджуваних 5-7 років уміння долати страх - високий, оптимальний, середній, низький.
Досліджувані з високим рівнем вихованості уміння долати страх (14,5% ЕГ та 15,5% КГ) характеризувалися досить чіткими знаннями про страх та його вплив на людину; здатністю аналізувати та об’єктивно оцінювати реальні загрози, їх вплив на себе та діяльність; ціннісним самоставленням; умінням регулювати свою поведінку, підтримувати дієздатність та емоційну рівновагу, приймати адекватні рішення у стресових ситуаціях. У них гармонійно поєднувалися знання, позитивне ставлення до уміння долати страх та здатність діяти впевнено. Зазначені прояви характеризувалися стабільністю, позитивною модальністю і високою інтенсивністю.
Дошкільники оптимального рівня (27,3% ЕГ та 27,4% КГ) вирізнялися більш-менш грунтовними знаннями про уміння долати страх та його роль в житті, проте відчували утруднення в обгрунтуванні своєї думки, реалістичній оцінці ситуації та власних можливостей. Ці діти характеризувалися ситуативністю проявів, залежністю останніх від інтересу, настрою, складності завдання. Контроль та регуляція діяльності певною мірою залежали від заохочення та підтримки дорослого. Знання та позитивне ставлення до уміння долати страх розвинені краще, ніж реальна поведінка в утруднених ситуаціях.
Діти, віднесені до середнього рівня вихованості досліджуваного уміння (29,7% ЕГ та 28,5% КГ), визначалися поверховими знаннями про страх, його вплив на людину, уміння долати труднощі; ухильною або невизначеною оцінкою власної сміливості та неадекватною-безпечності/небезпечності ситуації. Вони характеризувалися недостатньо впевненою поведінкою, схильністю у разі зіткнення з труднощами звертатися до дорослого по допомогу. Емоційна рівновага, самоконтроль та саморегуляція поведінки значною мірою залежали від зовнішнього керівництва та підтримки. Ці діти характеризувалися стабільно посередніми показниками знань, ставлення та уміння долати страх.
Низький рівень досліджуваного уміння зафіксовано у 28,5% ЕГ та 28,6% КГ дітей старшого дошкільного віку. Дана категорія досліджуваних вирізнялася схематичними, клаптевими уявленнями про уміння долати страх, нездатністю обґрунтувати свою думку та адекватно оцінити реальні загрози. Це невпевнені у собі, боязкі діти із заниженою самооцінкою та залежною поведінкою. Вони прагнули не стільки досягти успіху, скільки уникнути неуспіху, виявилися нездатними до самоконтролю, саморегуляції, підтримки емоційної рівноваги, губилися у стресових ситуаціях. Без допомоги та підтримки дорослого були не спроможні впоратись з труднощами. Їхні знання, ставлення та уміння долати страх розвинені недостатньо.
Результати констатувального експерименту засвідчили, що більшість дошкільників, як експериментальної, так і контрольної груп характеризувалися середнім та низьким рівнями уміння долати страх. Це пояснюється відсутністю уваги та деструктивним ставленням значної кількості батьків та вихователів до виховання у дітей 5-7 років уміння долати страх.
Отримані дані засвідчили, що вихователі експериментальних дошкільних закладів недостатньо поінформовані у проблемі дитячих страхів та уміннях дошкільників їх долати, характеризуються незбалансованим та деструктивним типами ставлення до проблеми. Констатовано, що незбалансований тип властивий 35,2% вихователів та деструктивний - 30,1%.
Лише 9,5% педагогів характеризувалися конструктивним та 25,3% суперечливим типом ставлення до виховання у дошкільників уміння долати страх.
Опитування батьків досліджуваних дозволило з'ясувати, що менша половина (42,7%) представників сімей усвідомлюють важливість проблеми дитячих страхів та уміння їх долати, використовують дієві методи вирішення даної проблеми. Водночас, 57,3% рідних дорослих приділяють недостатньо уваги вихованню у дітей уміння долати страх, проявляють необізнаність, байдуже ставлення до вирішення проблеми.
У третьому розділі - «Модель оптимізації процесу виховання у дітей 5-7 років уміння долати страх» - схарактеризовано шляхи оптимізації виховного процесу в дошкільному навчальному закладі; обґрунтовано принципи, педагогічні умови та методи ефективного виховання у дошкільників уміння долати страх; деталізовано особливості виховної роботи з представниками різних рівнів; здійснено перевірку ефективності застосованої методики.
Концептуальним підґрунтям розробленої експериментальної моделі оптимізації процесу виховання у дітей 5-7 років уміння долати страх слугували такі принципи: системний, діяльнісний, компетентнісний,
особистісно орієнтований, аксіологічний. Системний підхід уможливив: інтеграцію різних напрямів експериментальної роботи з дошкільниками, батьками та вихователями дошкільного закладу; упровадження комплексу інноваційних та традиційних методів і прийомів виховання у дошкільників уміння долати страх; об'єднав зусилля дошкільного закладу та сім'ї з означеної проблеми. Діяльнісний підхід сприяв: активізації суб’єктної позиції дошкільників, педагогів і батьків; формуванню умінь досліджуваних свідомо визначати мету, планувати діяльність, обирати адекватні способи розв’язання проблем, регулювати та контролювати власні дії й поведінку, аналізувати та оцінювати їх наслідки для себе й інших. Загальна ідея компетентнісного підходу реалізовувалася у формувальному експерименті шляхом забезпечення єдності знань, позитивного емоційного ставлення дошкільників до уміння долати страх та оволодіння навичками довільної поведінки у стресових ситуаціях. Згідно особистісно орієнтованого підходу у центрі виховного процесу були інтереси, потреби, можливості, індивідуальні особливості досліджуваних, яким надавалося право самовизначатися, здійснювати вибори та приймати власні рішення. У якості базових якостей особистості використано сміливість, самостійність, впевненість у собі, креативність. Їм надавалася висока соціальна значущість та вага. Оцінні судження авторитетних дорослих та вправляння досліджуваних 5-7 років, у здатності мобілізуватися на долання страху й поводитись компетентно в екстремальних ситуаціях виступали важливими чинниками позитивного впливу.
Для підвищення ефективності процесу виховання уміння у дітей 5-7 років уміння долати страх було визначено ряд педагогічних умов:
1.Збагачення знань дітей про уміння долати страх, його значення в житті та ефективні засоби його долання.
2. Вправляння дошкільників в уміннях реалістично оцінювати загрозу, підтримувати оптимістичне самопочуття, регулювати поведінку та приймати адекватні рішення.
3. Зведення з допомогою оцінки авторитетних дорослих уміння дитини долати страх до найвищих чеснот, посилення відповідної мотивації.
4. Упровадження диференційованого підходу до виховання у дітей різного віку, статі та міри вихованості уміння долати страх.
З метою реалізації першої педагогічної умови використано читання художньої літератури, складання казок, перегляд мультфільмів з подальшим груповим обговоренням подій, поведінки героїв, встановленням причинно- наслідкових зв’язків та, способів доцільного виходу із складних ситуацій та звільнення від страхів.
Задля реалізації другої педагогічної умови застосовано комплекс методів: виготовлення «Книжки-саморобки», організацію ігор, проведення вправ, створення проблемних ситуацій, що активізувало суб’єктну позицію дітей старшого дошкільного віку.
У відповідності з третьою педагогічною умовою застосовано тренінгові заняття, надано поради вихователям з різних аспектів проблеми, розроблено тематичні пам'ятки. Вони спрямовувалися на осучаснення змісту та форми педагогічної оцінки, усвідомлення педагогами важливості виховання у дошкільників уміння долати страх.
Практична діяльність з вихователями та батьками передбачала колективні та індивідуальні форми: тренінги, педагогічні ради, консультації, дискусії, круглий стіл, поради та рекомендації. Застосовувались як традиційні, так і нові форми роботи з дітьми дошкільного віку. Основну увагу приділено оновленню змісту педагогічної діяльності, використанню інтерактивних форм взаємодії з досліджуваними, їх систематичності та поглибленому обговоренню проблемних моментів.
З метою забезпечення четвертої педагогічної умови було організовано цілеспрямовану роботу з досліджуваними 5-7 років різних рівнів вихованості уміння долати страх - оптимальним, середнім та низьким. Це дозволило врахувати міру сформованості та збалансованість між собою часткових умінь, необхідних для прояву представниками різних рівнів здатності долати страх, уможливило врахування статевих особливостей досліджуваних.
На контрольному етапі було здійснено порівняльний аналіз результатів констатувального та формувального експерименту. Були використані методи, аналогічні констатувальному: спостереження, бесіди та проективний метод. У контрольному експерименті взяли участь 206 дошкільників, 210 батьків та 96 вихователів.