Терещук Микола Миколайович Юридична відповідальність у публічному праві

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; висвітлено стан її наукової розробки; окреслено зв’язок роботи з науковими програмами, планами й темами, мету, задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження; визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; надано відомості про апробацію результатів дисертації та кількість публікацій, а також охарактеризовано структуру дисертації.
Розділ 1 «Бібліографічні, історичні та методологічні основи дослідження юридичної відповідальності в публічному праві» складається з трьох підрозділів, присвячених вивченню філософських, історичних і власне правових (теоретичних і галузевих) проблем пізнання юридичної відповідальності в публічному праві, вибору, обґрунтуванню та використанню методів дослідження її сутності, а також осмисленню генезису юридичної відповідальності в публічному праві.
У підрозділі 1.1. «Еволюція поглядів і бібліографія наукових досліджень юридичної відповідальності в публічному праві» проаналізовано стан наукової розробки проблематики юридичної відповідальності в публічному праві, систематизовано й охарактеризовано джерельну базу дослідження, встановлено інформаційно-пізнавальне значення її складових. Обґрунтовано, що перманентна важливість усього спектра питань природи юридичної відповідальності, зокрема в галузях публічного та приватного права, зумовлена універсальністю й унікальністю цього правового феномена, практичним утіленням у ньому «вічних» цінностей права - ідеалів справедливості, свободи, рівності та гуманізму.
Юридична відповідальність у публічному праві як постійний елемент правової системи є об’єктом пізнання мислителів і вчених, державних, політичних і релігійних діячів від найдавніших історичних епох, насамперед, періодів Античності, Середньовіччя, Відродження і Просвітництва, до теперішнього часу. При цьому підходи дослідників (представників різних типів праворозуміння та наукових шкіл) до вимірів юридичної відповідальності в публічному праві еволюціонували та змінювалися, інтегруючись і диференціюючись, під дією низки суб’єктивних та об’єктивних факторів. На сучасному етапі розвитку суспільних наук юридична відповідальність у публічному праві перебуває у сфері інтересу представників філософії, психології, соціології, політології та юриспруденції.
Здійснені у правознавстві розробки юридичної відповідальності в цілому, а також юридичної відповідальності в публічному праві зокрема, запропоновано об’єднати в декілька основних груп: за критерієм предметної приналежності виокремлено праці філософсько-правового, загальнотеоретичного, галузевого, міжгалузевого та прикладного характеру; за критерієм виду джерела - енциклопедичні, монографічні та навчальні; за територіальним критерієм - вітчизняні та зарубіжні праці; за кількістю авторів - одноособові та колективні, в яких тією чи іншою мірою відображено окремі аспекти порушеної проблематики.
У загальній теорії держави та права вчені зосереджують увагу на теоретичних основах (моделях), нормативних положеннях (конструкціях), засадах (гуманізм, справедливість) і практичних аспектах (на прикладі спеціальних суб’єктів публічного права) реалізації юридичної відповідальності в публічному праві. Разом з тим, відсутність загальнотеоретичного дослідження, присвяченого безпосередньо розвитку та функціонуванню юридичної відповідальності в публічному праві, зумовлює поняттєво-категоріальну невизначеність і правозастосовні помилки.
У підрозділі 1.2. «Методологія дослідження проблематики юридичної
відповідальності в публічному праві» розкрито результати вибору та адаптації пізнавального інструментарію стосовно предмета наукового пошуку. Обґрунтовано, що необхідна та достатня для характеристики юридичної відповідальності в публічному праві методологія має плюралістичний характер і є багаторівневою системою пізнавальних засобів (йдеться про світоглядні засади, принципи наукового пізнання та перетворення дійсності, методологічні підходи і методи), що планомірно скеровує дослідника під час вирішення поставлених завдань, дисциплінує, впорядковує процес пошуку й отримання нових наукових знань.
Світоглядною основою осмислення юридичної відповідальності в публічному праві є ідеї справедливості, свободи, рівності, гуманізму, взаємної відповідальності держави та особи. Теоретичне підґрунтя вивчення предмета наукового пошуку представлене плюралізмом підходів до розуміння права, основними з яких є природно-правовий, позитивістський, соціологічний та інтегративний.
Важливим компонентом методології є принципи наукового пізнання юридичної відповідальності в публічному праві. Так, принцип об’єктивності передбачає істинну, реалістичну характеристику юридичної відповідальності в публічному праві; принцип науковості - превалювання об’єктивного наукового знання над кон’юнктурними інтересами тих або інших наукових колективів чи окремих фахівців; принцип усебічності - опрацювання якомога ширшої палітри властивостей юридичної відповідальності в публічному праві на основі її взаємозв’язків з іншими правовими явищами і процесами; принцип історизму - висвітлення юридичної відповідальності в публічному праві в історичному вимірі; принцип емпіричності - звернення до юридичної практики функціонування та реалізації юридичної відповідальності в окремих галузях публічного права.
Наступна складова методології представлена методологічними підходами, ключовими серед яких є інституційний, антропологічний, феноменологічний, аксіологічний і діяльнісний. Четвертий блок методологічних засобів, які було апробовано при осмисленні юридичної відповідальності в публічному праві, становлять загальні методи пізнання, філософські, загальнонаукові та спеціальнонаукові методи вивчення предмета й побудови відповідних наукових знань (індукція, дедукція, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, аналогія, порівняння; діалектичний, метафізичний; історичний, функціональний, системний; конкретно-соціологічний, статистичний, психологічний, формально-юридичний, порівняльно-правовий). Предметну конкретизацію їх використання в ході дослідження розкрито у відповідній частині вступу до дисертації.
У підрозділі 1.3. «Генеза юридичної відповідальності в публічному праві» проаналізовано особливості становлення та розвитку юридичної відповідальності в публічному праві, форми її нормативної інституціоналізації у хронологічному зрізі. Генезис юридичної відповідальності в публічному праві має безпосередній зв’язок з етапами розвитку держави та права. Історико-правовий аспект вивчення юридичної відповідальності в публічному праві передбачає необхідність осмислення її джерел
формування і тенденцій розвитку в конкретних історичних умовах.
Юридична відповідальність у публічному праві країн Стародавнього Сходу (Вавилон, Єгипет, Китай, Індія) мала виключно класовий (соціально- диференційований) характер і зводилася переважно до кримінальної відповідальності (в тому числі представників апарату держави), фактично ототожнюючись із причинно-наслідковим зв’язком між вчиненням злочину та покаранням за нього. Еволюція юридичної відповідальності в публічному праві у Стародавньому Римі пов’язана з утвердженням поділу права на публічне і приватне, виокремленням публічного закону і публічного правопорушення, розвитком кримінальної відповідальності та появою основ адміністративної відповідальності.
Подальший поступ юридична відповідальність у публічному праві дістала в період Середньовіччя, який характеризувався рецепцією римського права, суттєвим впливом канонічного та міського права, зародженням конституціоналізму, а також поширенням феодальних імунітетів. У Новий час юридична відповідальність у публічному праві розвивалася під впливом проголошення верховенства представницького органу влади, конституційного закріплення прав і свобод людини та громадянина, обґрунтування системи стримувань і противаг, а також законодавчого закріплення засад конституційної відповідальності. Новітній етап генези юридичної відповідальності в публічному праві відбувається в контексті становлення та поширення ідеї, доктрини і принципу верховенства права.
Розділ 2 «Загальнотеоретична характеристика юридичної відповідальності в публічному праві» складається з чотирьох підрозділів і містить опис результатів теоретичного пізнання ознак, правового інституту, принципів, механізму реалізації юридичної відповідальності в публічному праві, а також галузевих особливостей її функціонування.
У підрозділі 2.1. «Поняття юридичної відповідальності в публічному праві та особливості її правового інституту» здійснено теоретичне конструювання дефініції поняття «юридична відповідальність у публічному праві», виокремлено її ознаки, сформульовано авторське визначення інституту юридичної відповідальності в публічному праві. Обґрунтовано, що вивчення природи, сутності та специфіки юридичної відповідальності в публічному праві має базуватися на сучасних наукових підходах до розуміння юридичної відповідальності та публічного права, а також враховувати зміст такого поняття як публічно-юридичний обов’язок.
Беручи до уваги наявні у правознавстві концептуальні розбіжності в поглядах різних наукових шкіл стосовно досліджуваної проблеми, здобувач виходить з такої теоретико-методологічної засади, що юридична відповідальність як будь-який інший вид соціальної відповідальності є єдиною та охоплює добровільну (позитивну, перспективну) і державно-примусову (негативну, ретроспективну) форми реалізації. Останні включають свідому, вольову та юридично значущу поведінку, але різну за своїми властивостями. Оцінку як правомірної, так і протиправної поведінки здійснюють уповноважені суб’єкти. Наслідки цієї поведінки - схвалення і (або) заохочення чи покарання - протилежні, але лише за зовнішніми рисами, оскільки як позитивні, так і негативні вони передбачені нормами права, що встановлюють міру та обсяг юридичної відповідальності.
На підставі проведеного дослідження виокремлено й обґрунтовано такі ознаки
юридичної відповідальності в публічному праві: а) ґрунтується на нормах
публічного права (конституційного, адміністративного, кримінального, фінансового, адміністративно-процесуального, кримінально-процесуального тощо), формально визначена, наділена чіткістю, деталізованістю та загальнообов’язковістю; б) є публічно-юридичним обов’язком, тобто мірою необхідної поведінки зобов’язаного суб’єкта, яку він має здійснити в публічних (суспільних і державних) інтересах уповноваженого суб’єкта; в) гарантується державою, безпосередньо пов’язана з державно-владною діяльністю та державно-правовим волевиявленням; г) забезпечується державним переконанням чи примусом; д) реалізується в публічно-правових відносинах; е) її наслідками є державне схвалення і (або) заохочення чи осуд і покарання. Таким чином, юридична відповідальність у публічному праві - це нормативний, гарантований і забезпечений державним переконанням або примусом публічно-юридичний обов’язок щодо дотримання та виконання норм публічного права, реалізований у правомірній поведінці суб’єкта права, що схвалюється і (або) заохочується державою, а у випадку його порушення - обов’язок правопорушника перетерпіти осуд, обмеження прав особистого, матеріального та організаційного характеру. З метою уникнення тавтологічності лінгвістичних конструкцій запропоновано поряд з використанням терміна «юридична відповідальність у публічному праві» оперувати словосполученням «публічно-юридична відповідальність» в якості синонімічного.
Як правове явище юридична відповідальність у публічному праві знаходить нормативне закріплення в якості міжгалузевого інституту публічного права. Під інститутом публічно-юридичної відповідальності запропоновано розуміти сукупність відносно самостійних регулятивних та охоронних, матеріальних і процесуальних норм публічного права, що впорядковують окрему якісно однорідну групу (вид) взаємозалежних суспільних відносин, що виникають під час функціонування та реалізації юридичної відповідальності в публічному праві.
У підрозділі 2.2. «Принципи юридичної відповідальності в публічному праві» встановлено, що принципи є основоположним компонентом природи юридичної відповідальності в публічному праві, адже саме вони втілюють сутність і призначення останньої. Принципи характеризуються вищою мірою узагальнення та в концентрованому стані уособлюють юридичну відповідальність у публічному праві. У них акумулюється першооснова юридичної відповідальності в публічному праві та зразки для правотворчої та правозастосовної діяльності. Беручи до уваги зазначене вище, а також напрацювання юридичної науки з приводу принципів права, є всі підстави стверджувати, що принципи юридичної відповідальності в публічному праві - це найбільш загальні та стабільні засади, що виражають сутність і призначення публічно-юридичної відповідальності, а також визначають закономірності її функціонування та порядку реалізації. До принципів юридичної відповідальності в публічному праві належать такі: 1) принцип справедливості; 2) принцип гуманізму; 3) принцип законності; 4) принцип індивідуалізації;
5) принцип невідворотності; 6) принцип винуватості; 7) принцип пріоритету (примату) публічних інтересів над приватними; 8) принцип превалювання імперативного (субординаційного) методу правового регулювання.
Принципи юридичної відповідальності в публічному праві відображають стійкі закономірності публічно-юридичної відповідальності та практики її реалізації, вони зумовлені рівнем правової культури і розвитку суспільства. При цьому принципи справедливості та гуманізму - це загальносоціальні засади юридичної відповідальності в публічному праві, а принципи законності, індивідуалізації, невідворотності, винуватості, пріоритету публічного інтересу та превалювання імперативного методу правового регулювання - спеціально-юридичні. Водночас принципи справедливості та гуманізму - це основоположні засади юридичної відповідальності в публічному праві; принципи законності, індивідуалізації та невідворотності - загальні її засади; принципи винуватості, пріоритету публічного інтересу та превалювання імперативного методу правового регулювання - міжгалузеві (власні) засади юридичної відповідальності в публічному праві.
У підрозділі 2.3. «Механізм реалізації юридичної відповідальності в публічному праві» аргументовано, що механізм реалізації юридичної відповідальності в публічному праві представляє собою систему, стійкий комплекс взаємопов’язаних юридичних засобів, котрі характеризуються такими системними властивостями як інтегративність, стабільність, відкритість, гетерогенність (неоднорідність), штучність, релятивність (відносність) та органічність (здатність до розвитку).
За результатами опрацювання, поряд з окресленими вище системними ознаками, телеологічних і гносеологічних рис під механізмом реалізації юридичної відповідальності в публічному праві запропоновано розуміти систему юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується стабільне функціонування публічно - юридичної відповідальності з метою найбільш ефективного задоволення публічного інтересу, а також встановлення законності та правопорядку. Елементами механізму реалізації юридичної відповідальності в публічному праві є норми публічного права, публічно-правові відносини (регулятивні та охоронні), акти застосування норм публічного права. Наявність останнього елемента у складі механізму реалізації юридичної відповідальності в публічному праві залежить від форми її реалізації. Так, для добровільної форми реалізації юридичної відповідальності в публічному праві акти застосування норм публічного права є факультативним елементом, а для державно-примусової - обов’язковим.
У підрозділі 2.4. «Особливості розуміння та реалізації юридичної відповідальності в окремих галузях публічного права» доведено, що жодна галузь сучасного публічного права не може нормально функціонувати без наявності власного інституту юридичної відповідальності. Питання про самостійність виду юридичної відповідальності в публічному праві залежить від розвинутості галузі чи підгалузі публічного права. У цьому контексті проаналізовано доктринальні підходи до розкриття сутності юридичної відповідальності в конституційному, адміністративному, кримінальному та фінансовому праві, а також практику застосування цих видів публічно-юридичної відповідальності. Здобувач обґрунтовує, що конституційна відповідальність є основою, фундаментом для подальшого розвитку, вдосконалення та формування інших видів юридичної відповідальності в публічному праві, а реалізація її регулятивної, превентивної, каральної та виховної функцій у багатьох випадках виступає передумовою для втілення в життя основних напрямів дії інших різновидів публічно -юридичної відповідальності. При цьому акцентовано увагу на своєчасності відособлення нового виду юридичної відповідальності в публічному праві - фінансової, яка потребує поглиблених досліджень як на рівні загальної теорії права, так і на рівні фінансового права та його підгалузей - податкового та бюджетного.
Розділ 3 «Публічно-юридична відповідальність вищих органів державної влади окремих зарубіжних країн та України» присвячений розгляду особливостей публічно-юридичної відповідальності вітчизняних вищих органів державної влади та окремих зарубіжних країн, а також формулюванню та обґрунтуванню пропозицій щодо її вдосконалення.
У підрозділі 3.1. «Держава та її вищі органи влади як суб’єкти юридичної відповідальності в публічному праві» з’ясовано, що належне здійснення завдань і функцій держави у значній мірі залежить від діяльності вищих органів державної влади, які виступають в якості суб’єктів юридичної відповідальності в публічному праві певної країни, а держава в цілому - суб’єктом міжнародної відповідальності. У сучасному міжнародному праві відсутні стандарти юридичної відповідальності вищих органів державної влади. Разом з тим, успішний поступ будь-якої країни залежить насамперед від ефективності функціонування і реалізації публічно - юридичної відповідальності глави держави, парламенту та уряду. Остання залежить від різних чинників, зокрема специфіки історичного, географічного, економічного, політичного, культурного розвитку певної держави, її форми (форми державного правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму) тощо.
У більшості галузях суспільного життя, що пов’язані з правами, свободами та обов’язками людини і громадянина, народовладдям і суверенітетом, організацією та функціонуванням публічної влади, має місце конституційна відповідальність вищих органів державної влади. Права та свободи людини і громадянина, здоров’я населення та охорона праці, інфраструктура, громадський порядок і безпека, державне управління забезпечуються адміністративною відповідальністю вищих органів державної влади. Натомість кримінальна відповідальність вищих органів державної влади існує в таких сферах суспільної дійсності як національна безпека, права та свободи людини і громадянина, власність, господарська діяльність, екологія, моральність, міжнародна безпека тощо. Фінансова відповідальність вищих органів державної влади має місце в таких галузях суспільної дійсності: бюджетні відносини; відносини валютного регулювання та контролю; податкові відносини тощо. Суб’єктами окреслених вище видів публічно-юридичної відповідальність є вищі органи державної влади та їх посадові особи. Під час характеристики публічно-юридичної відповідальності вищих органів державної влади особливого значення набуває її відмежування від політичної відповідальності.
У підрозділі 3.2. «Публічно-юридична відповідальність глави держави,
парламенту та уряду країн романо-германської правової сім ’ї» встановлено, що специфіка юридичної відповідальності в публічному праві визначається природою, змістом і принципами організації тієї чи іншої правової системи в межах певної правової сім’ї, що необхідно враховувати при здійсненні порівняльно -правової характеристики публічно-юридичної відповідальність глави держави, парламенту та уряду. На підставі аналізу правового статусу глави держави країн романо- германської правової сім’ї здобувач стверджує, що відмінності в порядку формування, повноваженнях глави держави суттєво впливають на особливості його юридичної відповідальності в публічному праві, насамперед конституційної. Найбільш складним і суперечливим є питання публічно-юридичної відповідальності парламенту. У сучасних умовах у демократичних державах спостерігається тенденція суттєвого обмеження депутатського імунітету членів парламенту до його повного скасування, зокрема в частині державно-примусової форми реалізації адміністративної і кримінальної відповідальності. У недемократичних країнах обсяг депутатського імунітету навпаки розширюється, тим самим гальмуючи прогресивні перетворення й ефективну протидію корупції. У більшості держав романо- германської правової сім’ї уряд і його члени є суб’єктами публічно-юридичної відповідальності на загальних підставах, оскільки імунітетом вони не наділені.
У підрозділі 3.3. «Стан і перспективи розвитку публічно-юридичної відповідальності вищих органів державної влади України» з урахуванням міжнародних стандартів, досвіду зарубіжних країн, вітчизняної правової доктрини проаналізовано стан і перспективи подальшого розвитку публічно-юридичної відповідальності вищих органів державної влади України. В умовах складної безпекової, політичної та економічної ситуації вищі органи державної влади та їх посадові особи мають сумлінно здійснювати свої повноваження, бути відповідальними за свої дії (добровільна форма реалізації публічно-юридичної відповідальності), а в разі неналежного виконання своїх прав та обов’язків притягатися до державно-примусової форми реалізації юридичної відповідальність у публічному праві. Наявна модель стримувань і противаг гілок державної влади законодавством належним чином не врегульована, що негативно впливає на кінцеві результати державної діяльності та не сприяє ефективній реалізації юридичної відповідальності в публічному праві. З метою вдосконалення публічно-юридичної відповідальності вітчизняних вищих органів державної влади (Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України) запропоновано внести зміни і доповнення до Законів України «Про статус народного депутата України», «Про Регламент Верховної Ради України», «Про Кабінет Міністрів України», а також прийняти Закон України «Про імпічмент Президента України».