ПОЯСНІК Олеся Сергіївна ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПОСЛУГ : ПОЯСНИК Олеся Сергеевна Гражданско-правовое регулирование оказания психологической и психотерапевтической УСЛУГ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, визначено її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, встановлено мету дослідження, його завдання, об’єкт, предмет, методи, розкрито наукову новизну та практичне значення результатів дослідження, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та публікації автора за темою дисертації, зазначено структуру дисертації та її загальний обсяг.
Розділ 1 «Загальна характеристика цивільно-правового регулювання надання психологічних і психологічних послуг» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки та методологія дослідження питань цивільно-правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг» проаналізовано стан наукового дослідження проблем цивільно-правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг. Зазначається, що науковцями значну увагу було приділено питанням цивільно-правового регулювання реалізації прав на охорону здоров’я та на медичну допомогу, правовому регулюванню надання психіатричної допомоги, у тому числі забезпеченню прав пацієнтів у цій сфері. Констатується, що в науці цивільного права питання надання психологічних і психотерапевтичних послуг досліджені доволі фрагментарно.
Аргументовано, що для проведення дослідження цивільно-правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг доцільно використовувати філософські підходи (матеріалістичний, діалектичний, герменевтичний, феноменологічний, синергетичний, антропологічний тощо); загальнонаукові методи дослідження (формально-логічний, історичний, системний), спеціальні методи (статистичний, соціально-правового експерименту), власні методи правознавства (формально-юридичний та порівняльно-правовий).
У підрозділі 1.2 «Поняття, ознаки та види психологічних та психотерапевтичних послуг» підкреслюється, що в контексті теми дослідження становить інтерес лише діяльність фахівців у рамках
психологічної та психотерапевтичної науки, у зв’язку із чим у праці йдеться про категорії психологічних і немедичних психотерапевтичних послуг, а психіатрична допомога, яка є напрямом надання медичної допомоги, не розглядається. Доводиться, що психологічна допомога є складовою психологічної послуги, яку можна охарактеризувати як багатоаспектну категорію з юридичних, соціальних, економічних та власне психологічних позицій. Вказується, що до змісту психологічних послуг як власне психологічного явища можна віднести психологічну профілактику,
психологічну діагностику, психологічну терапію, післяпсихотерапевтичний нагляд у необхідних випадках.
Встановлено, що специфічними ознаками психологічних послуг є такі, що спрямовані на психіку людини і мають на меті приведення її у стан гармонії та рівноваги; складність (хоча й можливість) повної нормативно- правової регламентації таких послуг; використання окремих норм
неюридичного характеру при регулюванні надання цих послуг; немедичний характер; професійний характер; поширення інституту професійної таємниці на діяльність психолога.
Запропоновані принципи надання зазначених послуг, а також власні критерії класифікації психологічних і психотерапевтичних послуг (оплатність, оперативність надання, суб’єкт надання, сфера, в якій надаються відповідні послуги, кількість суб’єктів, яким надається послуга).
Підрозділ 1.3 «Закордонний та вітчизняний досвід правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг» присвячений аналізу досвіду окремих європейських і пострадянських країн щодо правового регулювання відносин у сфері надання психологічних та психотерапевтичних послуг.
Підкреслюється, що цивільно-правовими регуляторами відносин у сфері надання психологічних і психотерапевтичних послуг є саме цивільно- правові акти, а також договір про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг. Під предметом цивільно-правового регулювання процесу надання послуги слід розуміти не лише безпосередній процес психологічної профілактики, діагностики, терапії чи післятерапевтичного нагляду (вузьке значення), а й інші правові відносини, які виникають у зв’язку із цими основними відносинами (наприклад, відносини цивільно-правової відповідальності, що складаються у зв’язку з невиконанням чи неналежним виконанням договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг). Аналізується система цивільно-правових актів, які регламентують відносини у вказаній сфері.
Зазначено, що на сьогодні в Україні діє ряд підзаконних нормативно- правових актів, які врегульовують питання надання психологічних і психотерапевтичних послуг. На жаль, на рівні законів ці питання комплексно не вирішуються, а існуючі положення є вельми поверховими та не деталізованими, у зв’язку із чим необхідною є розробка та прийняття відповідного закону, яким би вирішилися питання надання психологічних і психотерапевтичних послуг населенню.
Розділ 2 «Характеристика договору щодо надання психологічних та психотерапевтичних послуг» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Загальна характеристика договору щодо надання психологічних (психотерапевтичних) послуг та його місце в системі цивільно-правових договорів» розглядаються основні класифікації цивільно- правових договорів, визначається місце договору про надання психологічних і психотерапевтичних послуг у цих класифікаціях.
Зазначається, що договір є основним, двостороннім, консенсуальним (хоча такий підхід не виключає можливості домовленості між сторонами про те, що виконання цього договору починається не одразу, а з настанням певної події чи проходженням певного часу), фідуціарним, оплатним чи безоплатним.
Аналіз правового становища досліджуваних відносин дав можливість зробити висновок, що сторонами договору щодо надання психологічних та психотерапевтичних послуг є виконавець послуг та замовник. Визначаються особливості статусу сторін у досліджуваному договорі.
У підрозділі 2.2 «Умови договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг та його форма» вказується, що умови цього договору можуть поділятися на істотні, звичайні та випадкові. Зазначено, що на сьогодні складно вести мову про звичайні умови договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, оскільки на рівні законодавства цей договір не врегульовано. Прикладом такої умови є те, що виходячи зі змісту ч. 1 ст. 902 ЦК України, психолог (психотерапевт) має виконати послугу особисто. До випадкових, як приклад, у контексті цього договору, можна віднести умову про ціну. Доводиться, що істотними умовами цього договору є його предмет і строк. Зауважено, що умова про строк договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг зазвичай визначається в ньому як подія, яка має настати (наприклад, істотне покращення психологічного стану клієнта), у інших випадках - у вигляді строку надання відповідних послуг, що є менш поширеним.
Пропонується, що договір про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг має укладатися в письмовій формі. Недодержання сторонами письмової форми договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, яка має бути встановлена законом, спричинятиме наслідки, передбачені ст. 218 ЦК України. Зокрема, недодержання такої форми не матиме наслідком його недійсність, крім випадків, установлених законом або самим договором. Заперечення однією зі сторін факту укладення договору або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими. З урахуванням того, що питання обов’язковості письмової форми для цього договору законодавчо не визначене, рішення суду може ґрунтуватися на свідченнях свідків щодо укладення такого договору.
У підрозділі 2.3 «Права та обов’язки сторін договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг» виділяються два основні блоки: 1) права та обов’язки замовників психологічних (психотерапевтичних) послуг. При цьому вони можуть виступати одночасно як споживачами цих послуг (більшість випадків), так і замовниками відповідних послуг, коли споживачами виступають інші суб’єкти (наприклад, договір про надання психологічних послуг неповнолітнім, що укладається батьками чи одним з них із відповідним фахівцем, або договір, що укладається власником підприємства, установи, організації чи особою, що його замінює, стосовно надання психологічних послуг працівникам тощо); 2) права та обов’язки виконавців відповідних послуг. Пропонується власний перелік та деталізується зміст прав та обов’язків сторін вказаного договору.
Розділ 3 «Особливості забезпечення якості надання психологічних та психотерапевтичних послуг та відшкодування шкоди, заподіяної неналежним їх наданням» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Цивільно-правове регулювання забезпечення якості психологічних та психотерапевтичних послуг» встановлено, що оцінка якості психологічних та психотерапевтичних послуг може мати об’єктивний і суб’єктивний характер. У першому випадку йдеться про те, що якість відповідних послуг може оцінюватися з урахуванням нормативно передбачених стандартів, критеріїв та вимог. Під стандартом надання психологічних та психотерапевтичних послуг можна розуміти науково обґрунтовані, нормативно закріплені у протоколах вимоги, принципи, характеристики, правила, методики і процедуру надання відповідних послуг, виконання яких з найбільшою вірогідністю призведе до отримання позитивних результатів для споживача послуги.
Щодо суб’єктивної оцінки якості досліджуваних послуг, то вона здійснюється споживачами у процесі їх отримання. За такими критеріями як суб’єктивна оцінка власного самопочуття, психологічний комфорт, задоволеність результатами терапії, можна вести мову про якісне чи неякісне надання психологічних або психотерапевтичних послуг.
Пропонується передбачити на нормативному рівні, що психологом може бути особа, яка отримала вищу психологічну, педагогічну або медичну освіту з відповідною кваліфікацією. Особам, що працюють як фізичні особи- підприємці або юридичним особам приватної форми власності необхідним є отримання ліцензії на провадження діяльності у сфері надання психологічних (психотерапевтичних) послуг.
Доводиться, що процедуру сертифікації можна поширити на психологів і психотерапевтів, які не мають статусу лікарів. Поширювати сертифікацію на лікарів-психотерапевтів, які проходять процедуру обов’язкової атестації, немає потреби.
У підрозділі 3.2 «Підстави та умови відшкодування збитків, завданих неналежним наданням психологічних та психотерапевтичних послуг» доводиться, що психолог (психотерапевт) може виступати в наступних ролях, що, у свою чергу, породжує різні фактичні підстави його юридичної
відповідальності: як суб’єкт господарської діяльності психолог
(психотерапевт) може допускати порушення реєстраційно-дозвільних правил починання та здійснення відповідної діяльності, неналежно ставитися до обов’язку сплачувати податки та інші обов’язкові платежі, у зв’язку із чим у передбачених законодавством випадках може бути притягнутий до адміністративної, господарської, фінансово-правової та інших видів відповідальності; як найманий працівник у державному, комунальному чи приватному суб’єкті господарювання психолог (психотерапевт) може бути притягнутий до дисциплінарної та (або) матеріальної відповідальності; власне як виконавець, який у цивільно-правовому порядку надає клієнту послуги, при порушенні прав клієнта і завданні йому майнової чи моральної шкоди, він має відшкодувати завдану шкоду та сприяти відновленню прав клієнта. Аналізуються фактичні, юридичні та процесуальні підстави притягнення психолога (психотерапевта) до юридичної відповідальності.
Деталізуються умови договірної цивільно-правової відповідальності за договором про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг: наявність шкоди в потерпілого, протиправна поведінка заподіювача шкоди (порушення умов договору), причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою, наявність вини особи, яка завдала шкоду.