ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ МАЛОЛІТНІМИ ОСОБАМИ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Актуальність теми. Після проголошення незалежності перед Україною постало завдання реформування національного законодавства, приведення його у відповідність із суспільними відносинами, що виникають у всіх сферах життя. Основна роль при цьому належить цивільному законодавству, метою і призначенням якого є визначення правового статусу особи у суспільстві, встановлення засад його взаємин з державою, регулювання відносин власності тощо. Саме цивільне законодавство покликане створити основу громадянського суспільства та правової держави.

Тому прийняття 16 січня 2003 р. Цивільного кодексу України стало ще одним кроком на шляху побудови нашою країною правової, демократичної, соціально орієнтованої держави. Цивільний кодекс України серед інших кодексів зайняв особливе місце, оскільки він ґрунтується на принципово новій – приватноправовій – концепції регулювання особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників таких відносин.

Поруч із Сімейним кодексом, який набув чинності разом з ЦК України, норми цивільного законодавства встановлюють також статус таких осіб, які ще не мають цивільної дієздатності, а саме – малолітніх. Значення цих норм важко переоцінити, оскільки саме зараз, в час, коли відбуваються масштабні та швидкі процеси соціально-економічних та політичних змін у суспільстві, особливо важко дітям та молодим людям з їх ще не сформованим світоглядом і системою цінностей. На особистість малолітніх впливають два основних фактори: соціальний та біологічний. Уявлення дитини про мораль і право в силу вікових причин перебувають на досить низькому рівні, вони ще не стали усвідомлюваними, автоматичними регуляторами його поведінки. Загострення суспільних конфліктів одразу відбивається на довіантній поведінці малолітніх. З’являються конфлікти у взаємовідносинах підростаючого покоління з традиційними суспільними інститутами. Руйнація ідеалів, що пропонувалися молоді, не могла не загострити природного юнацького нігілізму. Бездуховність та її результат – споживацько-егоїстичне ставлення до життя – породжують у молоді апатію. Це обумовлено такими соціально-економічними чинниками:

найбільш значуще для підлітка найближче оточення – сім’я, недостатньо уваги приділяє вихованню, наслідком чого є тривала бездоглядність, відсутність контролю за режимом дня та способом життя; надмірна опіка та суворість батьків; конфліктні сімейні обставини;

також значущі для підлітка педагогічні колективи загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, на жаль, далекі від ідеалів і також мало уваги приділяють вихованню дитини;

вплив «масової» культури на підростаюче покоління;

економічна скрута більшості сімей в країні, через що батьки не мають часу і коштів на виховання дітей.

Однак причини правопорушень неоднаковою мірою впливають на всіх малолітніх, і, перебуваючи в однакових з іншими умовах, далеко не кожна дитина здатна до свідомого правопорушення, оскільки існують ще й особисті причини протиправної поведінки. Це, насамперед, особливості ціннісної орієнтації означених осіб, що нав’язується із середовищем та найближчим оточенням.

Пізнання і врахування соціально-психологічних процесів, які відбуваються в період становлення державності України, відкриває величезні можливості в профілактиці правопорушень. Проте спроби практичних працівників оцінити та реалізувати соціально-психологічний аспект профілактики, на жаль, ще мають стихійний характер і здійснюються без наукового підходу до вирішення цієї складної соціальної проблеми.

Крім означеної проблеми стосовно врахування соціально-психологічного чинника при кваліфікації протиправної поведінки малолітньої особи, дуже велике значення мають також питання відшкодування шкоди, завданої малолітніми. Цивільний кодекс України 2003 року містить норми, які стосуються виникнення зобов’язань, що виникають у зв’язку з відшкодуванням шкоди, завданої малолітньою особою, які передбачені главою 82 ЦК України.

Оскільки даний вид зобов’язань порівняно з тим, що був врегульований Цивільним кодексом 1963 року, має низку відмінностей, виникає необхідність визначення його правової сутності та особливостей змісту, а також підстав, умов та порядку виникнення тощо.