Смалько, Оксана Василівна. Формування відповідального ставлення до батьківства у студентів класичного університету в процесі позааудиторної виховної роботи

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і стан розробленості проблеми, доцільність її дослідження; визначено мету, гіпотезу й завдання дисертаційної роботи; сформульовано об’єкт і предмет, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; схарактеризовано експериментальну базу; викладено відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – «Теоретичні основи проблеми формування у студентів відповідального ставлення до батьківства» – здійснено аналіз стану розробленості проблеми, уточнено сутність ключових понять дослідження, обґрунтовано структуру, функції відповідального ставлення до батьківства та визначено особливості його формування в студентів класичного університету в процесі позааудиторної виховної роботи.
На основі аналізу стану розроблення проблеми дослідження встановлено, що на різних етапах розвитку суспільних відносин формуванню відповідального ставлення молодого покоління до батьківства приділяли значну увагу. Визначено п’ять періодів розвитку досліджуваного питання в історичному й соціально-педагогічному контекстах: I період – з античних часів до кінця VII ст. (у працях філософів актуальними були проблеми становлення первинних форм інституту сім’ї та інституту батьківства в часи існування слов’янських племен);
II період – VІІI – друга половина ХVІІІ ст. (проблему формування відповідального батьківства почали розглядати педагоги як складову частину виховання); ІІІ період – XIX ст. (активний розвиток питання формування та еволюції інституту батьківства в контексті вітчизняної системи виховання); ІV період – ХХ ст. (у доробках науковців більшою мірою актуалізуються проблеми деформації цінностей інституту батьківства і його функцій за радянських часів та відродження інституту батьківства на національних і загальнолюдських цінностях у час становлення Української держави; V період – з 2001 року – до сьогодні (визначається полемікою в психолого-педагогічній науці зі зміни стереотипів інституту сім’ї, сімейного виховання й формування відповідального ставлення до батьківства).
Дефінітивний аналіз поняття «відповідальне ставлення до батьківства» (Б. Ананьєв, О. Бартків, І. Братусь, О. Безпалько, Т. Говорун, Л. Канішевська, О. Кізь, О. Кікінежді, І. Кон, В. Кравець, Т. Кравченко, О. Лещенко, В. М’ясищев, Р. Овчарова, І. Трубавіна та ін.) засвідчив його складність і зв’язок із такими категоріями, як «батьківство», «відповідальність», «відповідальне ставлення».
У дослідженні інтегровано філософський та психолого-педагогічний підходи до тлумачення терміна «відповідальне ставлення до батьківства», який визначено як стійку внутрішню якість особистості (як елемент свідомості), що ґрунтується на усвідомленні особистістю власного життєвого вибору й готовності самостійно виконувати завдання, пов’язані з майбутнім сімейним життям, плануванням сім’ї, народженням та вихованням дітей, і відображає прийняття системи власної відповідальної залежності від членів своєї сім’ї й суспільства.
Відзначено, що батьківство є частиною особистісної сфери людини, що включає сформовані цінності, потреби, мотиви та відносини, які досить ефективно розвиваються саме в юнацькому віці. Обґрунтовано, що батьківство неможливе без батьківської відповідальності, яка у своїй основі має дуальну природу, – це відповідальність перед соціумом і перед собою.
Виокремлено функції відповідального ставлення до батьківства: захисну, презентативну, ментальну, соціалізуючу, виховну, комунікативну, рекреаційну, емоційну, феліцитологічну.
Доведено, що важливий чинник формування відповідального ставлення до батьківства в студентів класичного університету – позааудиторна виховна робота, яка характеризується дуалістичним процесом її здійснення: з одного боку – соціальним, оскільки допомагає індивіду адаптуватись у суспільстві, у професійній сфері та взаємодіяти в різних життєвих ситуаціях за межами навчального процесу,
з іншого – індивідуальним, тому що спрямовується на виховання студентів, розвиток їхнього особистісного потенціалу.
Формування відповідального ставлення до батьківства у студентів класичного університету в процесі позааудиторної виховної роботи трактуємо як цілеспрямований, керований і багатоаспектний процес впливу на свідомість, почуття, волю особистості студента задля трансформації суб’єктивно-особистісних цінностей батьківства в надіндивідуальне ціле, виховання у нього сукупності стійких властивостей та якостей, потрібних майбутньому батькові / матері. Доведено, що від визнання батьківства як цінності й засвоєння цінностей батьківства залежить формування якостей характеру майбутніх батьків і відповідальне ставлення до батьківства.
Визначено особливості формування відповідального ставлення до батьківства в студентів класичного університету в позааудиторній виховній роботі: урахування специфіки особистісного становлення особистості в юнацькому віці як початковому етапі її зрілості та сензитивності цього періоду для створення сім’ї; урахування складності й поліфакторності визначеного процесу; необхідність цілеспрямованої виховної роботи з формування відповідального ставлення до батьківства.
У другому розділі – «Стан сформованості відповідального ставлення до батьківства у студентів класичного університету» – визначено критерії, показники та схарактеризовано рівні сформованості відповідального ставлення до батьківства в студентів класичного університету, подано методики його діагностування; представлено хід і результати констатувального етапу експерименту.
Для аналізу та оцінювання кількісно-якісних характеристик сформованості відповідального ставлення до батьківства в студентів класичного університету визначено такі критерії з відповідними показниками: мотиваційно-ціннісний – сформованість моральних почуттів, позитивна мотивація на батьківство й народження дитини, сформованість ієрархії цінностей; інтелектуально-когнітивний – наявність системних знань про людину, сім’ю, батьківство, роль батьків, педагогічні функції сім’ї; діяльнісно-поведінковий – наявність умінь ефективної взаємодії в сім’ї, прогнозування наслідків власної поведінки в ній, відповідальна поведінка в повсякденному житті, толерантність, соціальна зрілість; оцінно-регулятивний – уміння об’єктивно оцінювати результати власної діяльності, самовдосконалення та саморегуляція, прагнення до конструювання щасливого сімейного життя.
На основі визначених критеріїв і відповідних їм показників охарактеризовано три рівні сформованості відповідального ставлення до батьківства в студентів класичного університету: конструктивний, продуктивний та репродуктивний.
Конструктивний рівень властивий студентам, у яких сформовані системні знання про людину, сім’ю, батьківство, роль батьків й ін.; високий рівень комунікативних, організаторських умінь, відсутність емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні; у таких студентів висока потреба в спілкуванні та міжособистісній взаємодії; позитивна внутрішня мотивація на батьківство й народження дитини; сформована чітка ієрархія цінностей; високий рівень полікомунікативної емпатії; наявні конструктивні вміння ефективної взаємодії в сім’ї; відповідальна поведінка в повсякденному житті.
Продуктивний рівень притаманний студентам, які мають достатні знання про людину, сім’ю, батьківство, роль батьків, стилі батьківства тощо; середній рівень комунікативних, організаторських умінь; наявність емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні; суб’єктивна самооцінка рівня онтогенетичної рефлексії; у них середня потреба в спілкуванні та міжособистісній взаємодії; зовнішня мотивація на батьківство й народження дитини; середній рівень сформованості ієрархії цінностей; для них характерна ситуативна поведінкова відповідальність у повсякденному житті.
Репродуктивний рівень властивий студентам, які володіють фрагментарними й поверховими знаннями про людину, сім’ю, батьківство, роль батьків, стилі батьківства, педагогічні функції сім’ї; у них низький рівень комунікативних, організаторських умінь, великі емоційні бар’єри в міжособистісному спілкуванні, необ’єктивна самооцінка рівня онтогенетичної рефлексії; низький рівень полікомунікативної емпатії, ситуативні або й відсутні вміння взаємодії в сім’ї, елементарна відповідальність у повсякденному житті.
Для проведення констатувального етапу експерименту визначено експериментальну (212 студентів) і контрольну (216 осіб) групи.
Для визначення рівнів сформованості відповідального ставлення до батьківства в студентів класичного університету за кожним із критеріїв розроблено та впроваджено методику діагностування: 1) мотиваційно-ціннісний критерій (анкетування, бесіда, діагностика потреби в спілкуванні (Ю. Орлов), діагностика рівня полікомунікативної емпатії (І. Юсупов), методика «Ціннісні орієнтації» (М. Рокич), експрес-діагностика соціальних цінностей особистості); 2) інтелектуально-когнітивний критерій (анкетування, методика «Незакінчені речення», бесіда, експертна оцінка, діагностична методика виявлення комунікативних й організаторських здібностей (КОЗ-1), діагностика емоційних бар’єрів, дослідження самооцінки рівня онтогенетичної рефлексії, аналіз творчих робіт); 3) діяльнісно-поведінковий критерій (спостереження, анкетування, бесіда, тести, методики виявлення рівня соціальної зрілості (Т. Кожевникова, Н. Стумбрисос, Т. Сундукова), визначення стилю поведінки в конфліктній ситуації, діагностика комунікативної толерантності (В. Бойко)); 4) оцінно-регулятивний критерій (анкетування, виконання творчих завдань і ситуаційних задач, тести).
За результатами дослідження встановлено, що за всіма визначеними критеріями в студентів класичного університету переважає продуктивний рівень сформованості відповідального ставлення до батьківства (62,3 % – у контрольній та 62,5 % – в експериментальній групах). Значним (27,6 % – контрольна й 27,5 % – експериментальна групи) є показник репродуктивного рівня і водночас незначна кількість студентів (10,1 % – контрольна й 10,0 % – експериментальна групи), які володіють конструктивним рівнем сформованості відповідального ставлення до батьківства, а відтак досліджувана проблема є своєчасною для розв’язання.
З’ясовано причини переважання репродуктивного та продуктивного рівнів сформованості відповідального ставлення до батьківства в студентів класичного університету: відсутність цілісної й системної виховної роботи в університеті з формування відповідального ставлення до батьківства, її декларативний характер; недостатнє використання можливостей позааудиторної виховної роботи, відсутність студентських клубів, інших студентських об’єднань, діяльність яких є добровільною й за інтересами; застосування переважно традиційних виховних форм і методів роботи зі студентами; недостатнє застосування нових інтерактивних виховних технологій, спрямованих на розвиток самоаналізу, самовиховання та саморегуляції особистості студента.
Отже, аналіз результатів констатувального етапу експерименту засвідчив недостатню ефективність організації позааудиторної виховної роботи в класичному університеті для формування в студентів відповідального ставлення до батьківства.
У третьому розділі – «Оптимізація процесу формування відповідального ставлення до батьківства у студентів класичного університету в позааудиторній виховній роботі» – розроблено модель та обґрунтовано педагогічні умови формування відповідального ставлення до батьківства в студентів класичного університету в позааудиторній виховній роботі; подано хід і результати формувального етапу експерименту та порівняльний аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.
Розроблено й апробовано модель формування відповідального ставлення до батьківства у студентів класичного університету в процесі позааудиторної виховної роботи, яка охоплює мету, методологічні підходи, принципи формування відповідального ставлення до батьківства, етапи реалізації окресленого процесу, зміст, форми та методи, педагогічні умови, критерії з показниками й рівні сформованості відповідального ставлення до батьківства (рис.).
Теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування відповідального ставлення до батьківства в студентів у процесі позааудиторної виховної роботи: цілеспрямована позитивна мотивація й виховання потреби у відповідальному батьківстві; удосконалення змісту позааудиторної виховної роботи шляхом реалізації програми клубу «Щасливе батьківство»; використання інтерактивних форм і методів у позааудиторній виховній роботі; забезпечення управлінської взаємодії викладачів та самоуправління студентів.
Необхідність цілеспрямованої позитивної мотивації й виховання потреби у відповідальному батьківстві зумовила проведення роз’яснювально-інформаційної, діагностико-прогностичної роботи зі студентами за допомогою таких методів як бесіди («Відповідальне батьківство, його основні ознаки», «Чи легко бути батьками?», «Батьківська відповідальність і відповідальне батьківство», «Авторитет і авторитарність батька (матері)», «Що означає любити дитину?»), лекторії, перегляди відеороликів, виховні години («Любімо дітей з розумом», «Відповідальне батьківство», «Серце матері – невичерпне джерело чудес», «Цінності сімейного виховання», «Від родини йде життя людини», «Стилі батьківського виховання»), відвідування центру планування сім’ї, зустрічі з лікарями, психологами, сімейними психологами, подружніми парами задля усвідомлення студентами необхідності й доцільності оволодіння системою знань про батьківство, батьківські функції, важливості сформованості відповідального ставлення до батьківства для успішного подальшого сімейного життя; необхідності формування відповідальної поведінки в ставленні до себе, інших людей та формування внутрішньої потреби в студентів бути батьками.