ПАХНІН Микола Леонідович ВЗАЄМОДІЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ З ОРГАНАМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ЧИННИК ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

У першому розділі - «Теоретичні засади організації взаємодії між органами публічного управління та засобами масової комунікації» - розглянуто взаємодію суб’єктів інформаційного суспільства з системою публічного управління, проведено теоретичне дослідження ЗМК з визначенням змісту та розмежуванням понять ЗМК та ЗМІ, а також з’ясовано сутність взаємодії ЗМК з органами публічного управління з визначенням основних форм та моделей такої взаємодії.
Доводиться, що інформаційна взаємодія особистості, суспільства і держави найбільш ефективна за умови використання інформаційних і телекомунікаційних технологій для підвищення загальної ефективності процесу функціонування держави, створення відкритого інформаційного суспільства та розвитку інститутів і всіх форм демократії. Діалектична взаємозумовленість, взаємозв'язок правових, економічних, соціальних, технологічних і культурних чинників у процесі формування сучасного інформаційного суспільства виражається в лібералізації норм та правил регулювання інформаційного і телекомунікаційного ринків, у соціальній сфері, технологічних та організаційних конвергенціях, формуванні відповідних нових вимог до організації ділового процесу та до працівників, які беруть участь у цьому процесі, у відповідних змінах інформаційного законодавства, а також у підвищенні ролі міжнародної співпраці та державного регулювання. Таким чином, становлення сучасного інформаційного суспільства в умовах постійних трансформаційних процесів зумовлюється вимогами часу. Актуальні питання розвитку інформаційного суспільства набувають загальнодержавного значення, тому що політичний, економічний і соціальний потенціал держави напряму залежить від інформаційного потенціалу її населення. Незважаючи на це, слід зазначити, що сучасний вплив комунікаційних та інформаційних технологій на суспільний розвиток може мати і позитивний, і негативний характер. З метою уникнення негативного впливу на суспільні відносини, органи публічної влади повинні контролювати процеси становлення сучасного інформаційного суспільства. Органи публічного управління, з одного боку, мають створювати умови для безперешкодного доступу громадян до джерел інформації, а з іншого - захищати їхнє особисте життя від незаконного втручання.
Визначено такі варіанти стратегії поведінки в питаннях взаємодії інститутів інформаційного суспільства з системою публічного управління в сучасному інформаційному суспільстві: активна; пасивна; якісна; кількісна; вбираюча.
З’ясовано, що масові комунікації охоплюють фактично все суспільство і певним чином впливають на нього. У наш час ЗМК відіграють роль інструмента формування громадської думки через те, що роблять можливим дискурс у масштабах всього соціуму.
За результатами дослідження основних ознак, принципів та функцій масових комунікацій надано авторську дефініцію поняття «засоби масової комунікації» як певної сукупності інформаційних потоків у визначеній формі, які мають здебільшого необмежений характер розповсюдження з метою всебічного інформування необмеженого кола осіб на різних рівнях управління. Виокремлено основні риси ЗМК, такі як публічність; наявність відповідних форм передачі інформації; наявність відповідної форми взаємодії комунікаційних партнерів; багатовекторність впливу комунікатора на реципієнта. Проведено систематизацію форм ЗМК, серед яких виділено освіту, релігію, пропаганду, масову культуру, рекламу та масові акції. Зосереджено увагу на основних формах взаємодії ЗМК в органах публічного управління, до яких, спираючись на сукупність основних ознак ЗМК, віднесено: громадські слухання, звернення громадян, громадські запити та запити на інформацію інших органів влади (внутрішня комунікація), форуми, конференції, збори, зустрічі з громадськістю, наради, робочі групи за участю представників громадськості, обговорення на сайті, консультації з громадськістю, діяльність прес-служб відповідних органів публічного управління, зв’язки з громадськістю або PR-менеджмент та ін.
У результаті дослідження основних форм взаємодії між органами публічного управління та ЗМК виокремлено факт залежності ефективності взаємодії органів публічного управління та ЗМК від стабільності та послідовності методів їхньої співпраці, що є ключовим за умов наявності концептуальних підходів до здійснення комунікаційної 
політики. Стабільність зазначених концептуальних підходів забезпечує стабільність напрямів взаємодії органів публічного управління та ЗМК.
У другому розділі - «Взаємодія органів публічного управління та засобів масової комунікації в системі суспільних відносин» - проведено аналіз інституційного забезпечення державної комунікативної політики, враховуючи міжнародний досвід, розглянуто організаційно-правові засади взаємодії органів публічного управління та ЗМК в Україні тощо.
За результатами аналізу міжнародного досвіду (США та країни ЄС) інституційного забезпечення державної комунікативної політики можна стверджувати: комунікативна діяльність органів публічного управління наразі перебуває на етапі активної інституціалізації, поширеною практикою є створення центральної установи, відповідальної за реалізацію та координування комунікативної політики уряду, що спрощує процес координування та підвищує ефективність реалізації комунікативної політики загалом; зазвичай центральну установу, відповідальну за реалізацію та координування комунікативної політики уряду, очолює речник уряду або керівник уряду; координування діяльності комунікативних підрозділів органів публічного управління здійснюється в усіх проаналізованих державах, проте з різним ступенем інтенсивності та ін.
Виявлено недосконалість нормативно-правового забезпечення взаємодії органів публічного управління та ЗМК. У роботі наголошується на пасивному характері чинного інформаційного законодавства, який вбачається в декларованій необхідності забезпечення прозорості та відкритості органів публічного управління. Неконкретність та подеколи певна розмитість формулювань інформаційного законодавства України також є його суттєвим недоліком. Результати аналізу вказують на практичну відсутність визначення конкретних механізмів оприлюднення інформації та документів, які повинні бути опубліковані органами публічного управління щодо своєї діяльності. Ще один недолік вбачається у відсутності правового забезпечення діяльності в Україні міжнародних інформаційних систем. Не меш важливою проблемою залишається й певна несистемність правової політики в інформаційній сфері. Зокрема, значна кількість законодавчих актів ухвалюється з метою вирішення певних тактичних завдань, задоволення суто корпоративних інтересів, часто без урахування стратегічних та суспільно значущих орієнтирів українського суспільства.
За результатами проведеного аналізу основних проблем та суперечностей взаємодії органів публічного управління та ЗМК в Україні, спираючись на результати проведеного Урядом аналізу виконання основних положень законодавства України про доступ до публічної інформації органами виконавчої влади в січні 2016 p., організації обговорення у фокус-групі (травень 2016 p., п’ятеро експертів), та за результатами власного проведеного соціологічного дослідження (березень 2017 p., 310 респондентів) зроблено висновки про те, що найактуальнішими проблемами відносин органів публічного управління та ЗМК є: відсутність обопільного контролю органів публічного управління та ЗМК; неможливість обробляння великої кількості даних за запитами громадян та значних обсягів електронного документообігу; відсутність оцінювання ефективності нормативно- правового забезпечення ЗМК; відсутність критеріїв оцінювання та відповідного проведення інформаційно-аналітичних досліджень ефективності взаємодії органів публічного управління та ЗМК; недосконалість та десистематизація нормативно-правового забезпечення й недостатній рівень правового регулювання взаємодії органів публічної влади зі ЗМІ; нерегулярне оновлення інформації на сайтах чи в офіційних виданнях органів публічної влади, а також подання лише конкретної позитивної інформації про їхню діяльність; відсутність в органах публічної влади практики відносин зі ЗМІ (немає практики відповідей цих органів на публікації ЗМІ - найчастіше це стандартні тексти, написані прес-службами, керівники яких повністю залежні від органів влади, а прес-конференції мають формальний характер); надмірне використання органами публічної влади маніпуляційних технологій у процесі інформування населення через ЗМІ; недостатня об’єктивність ЗМІ у висвітленні діяльності органів публічної влади; відсутність можливості на більшості офіційних сайтів органів публічної влади зворотного зв’язку для членів громади (відсутні електронні зразки документів, форма подання електронних запитань, немає можливості поставити запитання в on-line-режимі тощо); відсутність на більшості офіційних сайтів органів публічної влади інформації щодо режиму роботи та контактів працівників відповідних органів.
У третьому розділі - «Напрями удосконалення взаємодії органів публічного управління та засобів масової комунікації в Україні» - викладено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового та організаційного забезпечення взаємодії ЗМК та органів публічного управління в Україні, розроблено методичні рекомендації щодо 
оцінювання ефективності нормативно-правового забезпечення у сфері діяльності ЗМК в Україні.
Одним із ключових напрямів удосконалення інформаційного законодавства України можна вважати розроблення та ухвалення єдиного інформаційного закону (Інформаційного кодексу України). За таких умов виникає можливість розв’язання проблем і подолання суперечностей інформаційного законодавства та забезпечення єдності нормативно- правового простору України. У зазначеному нормативно-правовому акті було б доцільно об’єднати механізми регулювання провідних суспільних відносин, об’єктом яких є інформація незалежно від форми, способу, засобу чи технології її поширення. Зазначений Кодекс має врегулювати об’єкт та предмет інформаційного права, визначити суб’єкт інформаційних правовідносин, визначити правові режими чи внормовані способи доступу до інформації та виокремити механізми встановлення інформаційного суверенітету України, механізми забезпечення інформаційної безпеки всіх елементів суспільства та ін.
Підвищення рівня ефективності нормативно-правового забезпечення взаємодії органів публічного управління та ЗМК потребує наявності методики оцінювання його ефективності. Методика передбачає постановку відповідних завдань оцінювання до яких віднесено: визначення цілей та завдань законодавчих актів; систематизацію й аналіз суспільно значущих результатів дії законодавства; встановлення якісних характеристик законодавчих актів та аналіз відповідності їх до принципів ефективності законодавства; виявлення елементів, що погіршують ефективність законодавства; формування пропозицій щодо напрямів підвищення ефективності законодавства.
Проведення безпосереднього оцінювання здійснюється відповідно до визначених завдань у кілька етапів: підготовчий, збирання й обробляння інформації, формування висновків, представлення результатів. Метою підготовчого етапу є формування цілісного уявлення про досліджувану систему (норми законодавства - суспільні відносини), виявлення всіх наявних напрямів впливу законодавчих актів на суспільні відносини і встановлення взаємозв’язків усередині відповідної групи законодавчих актів. На підготовчому етапі визначаються й обґрунтовуються елементи законодавчого забезпечення суспільних відносин в інформаційній сфері, система показників оцінювання ефективності законодавства, а також джерела інформації та методи досліджень, що будуть застосовані. Наступний етап оцінювання ефективності передбачає здійснення збору інформації стосовно фактичного впливу законодавства на суспільні відносини. Оцінюючи ефективність інформаційного законодавства, проводять збирання й аналіз інформації, що міститься в законодавчих актах, результатах досліджень державних і громадських наукових, правозахисних та інших організацій, інформаційних звітах щодо практики правозастосування, соціологічних опитуваннях, зверненнях та запитах громадян, статистичних даних тощо. Наступним етапом є формування висновків. Загальне оцінювання ефективності може бути подано у вигляді числового значення, воно може відбивати рівень ефективності законодавства. Проте задля досягнення мети оцінку ефективності доцільніше подавати в розширеному вигляді. Для цього необхідно розкрити всю сукупність системи показників оцінювання ефективності. У такий спосіб можна отримати дерево показників, що віддзеркалює підстави зниження ефективності законодавства та їхній взаємозв’язок з іншими аспектами його застосування. Пропозиції з удосконалення законодавства можуть стосуватись як необхідності усунення окремих неточностей, так і перегляду змісту законодавчих актів. Додатково слід розглядати потребу у зміні державної політики в інформаційній сфері або напрями здійснення інформативної та роз’яснювальної роботи.
З огляду на проаналізовані основні завдання роботи структурних відділів органів публічного управління, керуючись даними, отриманими з дослідження Уряду «Про доступ до публічної інформації органами виконавчої влади», власного дослідження, а також враховуючи результати обговорення у фокус-групі в рамках власного дослідження «Взаємодія органів публічного управління та засобів масової комунікації», у дисертації запропоновано використання технологій нейронних мереж для автоматизації процесів, що є елементами діяльності відповідних відділів. Використання запропонованих новітніх технологій прискорить роботу з організації прийому, реєстрації та обліку запитів на інформацію та відповідних звернень громадян. З’ясовано, що попереднім кроком, перш ніж запровадити штучні нейронні мережі, повинно стати запровадження системи електронного урядування в Україні. Досвід простого копіювання моделей та методів розбудови е-урядування підтвердив його неефективність, оскільки не враховуються особливості розвитку України, її ресурсні можливості тощо. Тому побудова е-уряду за готовою моделлю в Україні є ризикованою. Першим кроком у цьому напрямі має стати схвалення концепції розвитку електронного урядування в Україні Кабінетом Міністрів України. Упровадження електронного урядування в Україні 
було б гарантуванням рівня інформаційної відкритості та прозорості діяльності органів публічної влади, підвищення рівня довіри та взаємодії органів публічного управління та ЗМК. На сьогодні досвід Великої Британії як країни, що формує принципи та механізми упровадження ефективної інформаційної політики та має ефективну систему організаційного забезпечення взаємодії органів публічного управління та ЗМК, використовуючи систему електронного урядування, є актуальним для України.
Доводиться, що складовим елементом загального механізму формування позитивного іміджу органів публічної влади є ЗМК. Злагоджена та систематизована діяльність ЗМК, застосування змістовних та сучасних програм, репортажів, вчасне висвітлення актуальних поточних суспільно-політичних та державно-управлінських подій у суспільстві цілком відповідає всім суспільним потребам на отримання інформації. Імідж органів публічного управління впливає на ставлення окремих елементів суспільства до зазначених інституцій та їхньої діяльності, на рівень суспільної довіри до суб’єктів зазначених інституцій, а найголовніше - на підтримку їхньої діяльності. Отже, проблему формування позитивного іміджу публічної влади сьогодні можуть вирішити ефективні служби зі зв'язків із громадськістю в органах публічного управління.