ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна, обравши шлях незалежного розвитку, почала розбудову демократичної, соціальної, правової держави, основними принципами якої є верховенство права, визнання людини найвищою соціальною цінністю.

Однією із вирішальних умов побудови правової держави є успішне здійснення в Україні державно-правової реформи.

Важливою метою державно-правової реформи є забезпечення процесу формування досконалої правової системи, яка була б здатна зумовити побудову правової держави і громадянського суспільства в Україні. І в цій справі важлива роль відводиться Міністерству юстиції України, яке є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної правової політики, спрямованої на розвиток національної правової системи, створення і реалізацію правових норм, зміцнення режиму законності та безпеки, формування у населення розвиненої правової культури та правового світогляду, утвердження принципів справедливості, верховенства права, захист прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності.

У контексті поетапного проведення судово-правової та адміністративної реформ потрібно розглядати й реформування системи органів юстиції України.

Здійснення в Україні політичних та соціально-економічних перетворень зумовили необхідність кардинальних змін у пріоритетах діяльності Міністерства юстиції України, значного розширення його повноважень, покладення на нього нових функцій, що, у свою чергу, привело до суттєвих структурних перетворень та змін у центральному апараті міністерства.

Розширення функцій органів юстиції у сфері формування і реалізації державної правової політики вимагає їх законодавчого закріплення. З цією метою, з точки зору дисертанта, необхідно прийняти Закон України “Про органи юстиції”, який має стати основою реалізації правової політики України, створити належне правове поле для подальшого реформування органів юстиції, логічно завершити створення цілісної системи української юстиції та забезпечити впровадження механізму захисту прав і свобод людини й громадянина.

Ставлячи за мету наукове обґрунтування змісту правових та організаційних форм діяльності Міністерства юстиції України, автор виходив насамперед з того, що актуальність теми дослідження обумовлена зростаючими потребами створення науково обґрунтованої моделі ефективного здійснення державної правової політики, яка в першу чергу повинна бути спрямована на захист людини, її життя і здоров’я, честі та гідності, недоторканності і безпеки, які визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю.

Ступінь дослідження державної правової політики як юридичної категорії, правового статусу Міністерства юстиції України, правових та організаційних форм його діяльності у здійсненні державної правової політики характеризується тим, що вони недостатньо науково розроблені та висвітлені в юридичній літературі. Зокрема, досі немає жодного монографічного дослідження на цю тему. Пропонована робота є однією із перших спроб дисертаційного дослідження правового статусу, правових та організаційних форм діяльності Міністерства юстиції України у забезпеченні реалізації державної правової політики.

Окремі аспекти зазначеного питання вже розглядались в науковій юридичній літературі. Зокрема, були досліджені наукові праці як вітчизняних учених: Авер’янова В.Б., Андрійко О.Ф., Голосніченка І.П., Коваля Л.В., Кубка Є.Б., Марчука В.М., Опришка В.Ф., Пахомова І.М., Селіванова В.М., Сіренка В.Ф., Станік С.Р., Цвєткова В.В., Шемшученка Ю.С., так і зарубіжних учених, зокрема російських, таких як, Алексєєва С.С., Ільїна І.А., Козліхіна І.Ю., Коробова П.В., Коробової А.П., Лазарєва Б.М., Матузова Н.І., Поленіної С.В. та інших.

Вивчення та аналіз праць вищевказаних учених дали змогу визначити й оцінити коло та стан проблем у здійсненні державної правової політики, виділити питання, які залишились поза увагою вчених, та визначити шляхи їх розв’язання.

Емпіричну базу дослідження становили матеріали з питань нормотворчої діяльності Міністерства юстиції України, управління системою органів юстиції, статистично-аналітичні дані.

Нормативно-інформаційними джерелами дослідження є: Декларація про державний суверенітет України; Конституція України; Закон України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV “Про внесення змін до Конституції України”; Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396, та інші нормативно-правові акти.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження перебуває у безпосередньому зв’язку з науковою темою “Проблеми правового забезпечення соціально–економічного та політичного розвитку України” (державний реєстраційний номер 0102 V 006315), яка виконується на юридичному факультеті Київського національного економічного університету. Обраний напрямок дослідження також пов’язаний з виконанням організаційно-правових заходів щодо реалізації Послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у ХХІ сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 роки”, а також Послань Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році” та “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”.