НАУМЕНКО ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ АВТОРСЬКОЇ КАЗКИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
НАУМЕНКО ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ АВТОРСЬКОЇ КАЗКИ
Альтернативное Название: Науменко Татьяна Сергеевна ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ ДЕТЕЙ старшего дошкольного возраста средствами авторские сказки Naumenko Tat\'yana Sergeyevna EKOLOGICHESKOYe VOSPITANIYe DETEY starshego doshkol\'nogo vozrasta sredstvami avtorskiye skazki
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У вступі обґрунтовується актуальність проблеми екологічного виховання дошкільників, визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу й завдання, окреслено теоретичну основу та методи дослідження, представлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію і впровадження основних результатів, публікації.
У першому розділі – “Теоретико-методичні засади екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки” – здійснено аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, викладено основні теоретичні положення щодо ролі і сутності екологічного виховання, розкрито можливості використання авторської казки як засобу екологічного виховання дошкільників, обгрунтовані педагогічні умови використання авторських казок природознавчого змісту у процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.
На підставі проведеного аналізу досліджень Г.Волошиної, Н.Горопахи, О.Захлєбного, І.Звєрева, Н.Кот, О.Кудрявцевої, Н.Лисенко, Г.Марочко, В.Маршиць¬¬¬кої, С.Ніколаєвої, З.Плохій, Г.Пустовіта, Н.Пустовіт, О.Терентьєвої, Н.Яришевої та інших подано порівняльний аналіз тлумачення понять “екологічне виховання”, “екологічна свідомість”, “екологічна культура”, “екологічні знання”, “екологічні уявлення”, визначена їх підпорядкованість та взаємозумовленість, уточнено сутність поняття „екологічна вихованість” стосовно дітей дошкільного віку.
Аналіз наукових досліджень показав, що більшість вчених (А.Волкова, Н.Горопаха, І.Звєрев, Н.Кот, Н.Лисенко, В.Маршицька, С.Ніколаєва, З.Плохій, Н.Рижова, І.Суравєгіна, Н.Яришева) метою екологічного виховання визначають формування засад екологічної культури. Складовими елементами екологічної культури виступають екологічні знання, пізнавальні, морально-естетичні почуття й переживання, обумовлені взаємодією з природою та екологічно доцільна поведінка (З.Плохій).
Основним змістом екологічного виховання дошкільників сучасні вчені вважають два аспекти: передачу екологічних знань та їх трансформацію особистістю у ставлення до природи, що виявляється в діяльності. Результатом екологічного виховання Г.Пустовіт визначає екологічно виховану особистіть. Питання екологічної вихованості у своїх дослідженнях торкалися також Г.Волошина, Л.Іщенко, Р.Науменко, С.Ніколаєва, Л.Різник, Р.Рославець, серед них Г.Волошина та Р.Рославець вважають, що рівень екологічної культури особистості можна розглядати як рівень її екологічної вихованості, тим самим ототожнюючи ці два поняття. Ми спираємось на дослідження Г.Пустовіта, який розглядає екологічну культуру складовою екологічної вихованості. Компонентами екологічної вихованості вчені визначають інтелектуальний (когнітивний), емоційно-ціннісний (афективний, аксеологічний) та діяльнісно-практичний (праксеологічний).
Базуючись на визначенні поняття „екологічна вихованість” учнів загальноосвітньої школи Г.Пустовітом, дослідженнях З.Плохій, що розглядає екологічну поведінку як визначальний компонент екологічної культури та В.Маршицької, що виділила емоційно-ціннісне ставлення до природи як складову екологічної культури особистості та показник екологічної вихованості старших дошкільників, ми розуміємо під екологічною вихованістю дітей дошкільного віку інтегральну характеристику особистості, компонентами якої виступають екологічні уявлення, емоційно-ціннісне ставлення до природи, поведінка та діяльність в природі.
Психологічними (Б.Ананьєв, Л.Венгер, П.Гальперін, Д.Ельконін, О.Запорожець, М.Поддьяков) та педагогічними (Т.Ковальчук, Л.Міщик, С.Ніколаєва, З.Плохій, П.Саморукова, О.Терентьєва, І.Хайдурова) дослідженнями доведена здатність дитини дошкільного віку усвідомлювати екологічні уявлення. Над розробкою змісту та структури екологічних уявлень для дошкільників працювали Є.Водовозова, А.Герд, В.Грецова, К.Ушинський, Н.Горопаха, Н.Лисенко та ін. Найбільш грунтовні, на нашу думку, моделі систем екологічних уявлень розроблені сучасними дослідниками С.Ніколаєвою, З.Плохій та Н.Рижовою.
Аналіз педагогічних джерел показав, що вченими досліджено формування ставлення дітей дошкільного віку до природи (В.Грецова – бережливого, М.Ібраімова, Г.Марочко – дбайливого, І.Комарова – свідомого, М.Роганова – ціннісного, З.Плохій – бережливого, дбайливого, ціннісного та емоційно-ціннісного, В.Маршицька – емоційно-цінннісного). Ми в своєму дослідженні базувалися на працях З.Плохій та В.Маршицької стосовно виховання емоційно-ціннісного ставлення дітей до природи.
Враховуючи положення дослідників про необхідність забезпечення єдності впливу на інтелектуальну, емоційну, діяльнісну сфери особистості дитини дошкільного віку в процесі екологічного виховання, вважаємо за доцільне використання дитячої природознавчої літератури, яка, з одного боку, сприяє розвитку в дітей уміння бачити красу природи, вихованню почуття любові та позитивного емоційного ставлення до неї; з іншого – збагачує їхні уявлення, розкриває закономірності природних явищ. Особливе значення серед літературних творів про природу має авторська казка природознавчого змісту, в основі якої лежать наукові факти.
Виходячи з аналізу психолого-педагогічних досліджень можемо стверджувати, що казка розглядається як засіб багатовекторного впливу на особистість дитини: у процесі розумового виховання (Р.Жуковська, С.Литвиненко, О.Соловйова, О.Усова, Л.Фесюкова); естетичного та морального (С.Бакуліна, В.Пабат); мовленнєвого розвитку (С.Алієва, Л.Бірюк, А.Богуш, Н.Гавриш, Н.Карпинська, Т.Котик, Н.Насруллаєва, Ю.Руденко, Л.Таллер, Л.Фесенко, Є.Фльорина, А.Шибицька); у логопедичній практиці (Г.Бистрова, Т.Сергєєва, Е.Сизова, Т.Шуйська); як засіб фізичного розвитку та оздоровлення дитини (К.Крутій, Н.Маковецька); творчого розвитку (М.Туров); розвитку та корекції психічної сфери (В.Андросова, Н.Виноградова, Л.Гурович, О.Запорожець, Т.Зинкевич-Євстигнеєва, Г.Леушина, Д.Соколов, О.Соловйова, Н.Циванюк) тощо.
Окремі аспекти використання казок у процесі екологічного виховання дітей дошкільного віку вивчалися Г.Бєлєнькою, Н.Горопахою, Н.Лисенко, З.Плохій, Н.Рижовою й іншими педагогами. О.Аматьєва, В.Андросова, Е.Берн, Н.Виноградова, Е.Гарднер, Л.Гурович, О.Запорожець, Т.Зінкевич-Євстигнєєва, Г.Леушина, О.Петрова, Д.Соколов, О.Соловйова, Л.Стрєлкова, Л.Фесюкова, Е.Фромм, Н.Циванюк та ін. вважають, що фантастичний казковий світ, сповнений чудес, таємниць і чарівності, завжди приваблює дітей, вони з радістю поринають у світ уяви, активно діють у ньому.
У нашому дослідженні казка розглядалася як засіб екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, що за рахунок образності та впливу на почуття дитини забезпечує міцність засвоєння екологічних уявлень, спонукає до екологічно доцільної поведінки та діяльності. Підгрунтям використання казки як засобу екологічного виховання слугувало положення про здатність дітей старшого дошкільного віку відрізняти фантастичні елементи казок від реальності (Б.Беттельхейм, О.Запорожець, М.Максимов, Л.Обухов та інші).
У процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку доцільно використовувати авторські пізнавальні казки про природу, що мають наукову основу – реальну пізнавальну інформацію про живі організми, їхні потреби, зв'язки між собою і з середовищем існування, про цілісність природи і вплив діяльності людини на неї. Вирішенню завдань екологічного виховання дошкільників максимально сприяють казки Г.Барвінок, В.Біанкі, Г.Бєлєнької, Б.Грінченка, Ю.Дмитрієва, Н.Забіли, О.Іваненко, О.Лопатіної, С.Могилевської, А.М’ястківського, Н.Павлової, З.Плохій, М.Пономаренко, Н.Рижової, І.Сенченко, М.Сладкова, М.Скребцової, Ю.Старостенко, В.Сутєєва, В.Сухомлинського, О.Толстого, О.Трофимова, Лесі Українки, К.Ушинського, Д.Чередниченко, Ю.Ярмиша й інших.
Розроблені нами педагогічні умови використання казки в екологічному вихованні дітей старшого дошкільного віку обгрунтовані необхідністю забезпечення ємоційного фону сприйняття природи; подання пізнавальної інформації в цікавій формі, її поступового ускладнення та трансформації дітьми в різні види діяльності; підкріплення наочністю сили впливу казкових образів на дитину; єдності позицій педагогів дошкільного навчального закладу та сім’ї в питаннях екологічного виховання.
Вагомість використання авторської казки природознавчого змісту в процесі екологічного виховання дітей дошкільного віку обумовлена тим, що вона має наукову основу, яка дозволяє формувати реалістичні уявлення про окремі об’єкти та явища природи, потреби живих організмів, зв’язки та залежності у природі в багатоступеневій ієрархічній послідовності та єдності; забезпечує цілісність раціонального та емоційного у пізнанні; відповідає характеру мислення та інтересам дитини.
У другому розділі – “Педагогічні умови та методика екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки природознавчого змісту” – розкрито процес експериментальної апробації педагогічних умов та методики екологічного виховання старших дошкільників за допомогою авторської казки, представлені перебіг та результати експериментальної роботи.
Констатувальний етап експерименту мав за мету виявити рівень екологічної вихованості дітей старшого дошкільного віку; визначити місце використання авторської казки природознавчого змісту в системі роботи з екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку. Для вирішення поставлених завдань було обрано комплекс методів дослідження: бесіди з дітьми, спостереження за їх поведінкою в природі у повсякденному житті та спеціально створених педагогічних ситуаціях, аналіз результатів діяльності дітей, документації вихователів, анкетування.
В експериментальному дослідженні взяли участь 200 дітей старшого дошкільного віку: 100 дітей експериментальної групи (ЕГ) та 100 дітей контрольної групи (КГ).
Для визначення рівня екологічної вихованості дітей старшого дошкільного віку нами було обрані наступні критерії та показники: якість екологічних уявлень (обсяг, системність, реалістичність, усвідомленість), тип ставлення до природи (емоції та мотиви), характер діяльності та поведінки дитини у природі (уміння і навички догляду за об’єктами природи, вчинки).
На основі виділених критеріїв та їх показників було встановлено такі рівні екологічної вихованості: високий, середній, низький. Результати констатувального експерименту засвідчили, що діти старшого дошкільного віку мають різний рівень екологічної вихованості.
Високий рівень характеризувався достатнім обсягом уявлень дітей про об’єкти та явища природи (в межах програми навчання та виховання дітей в дошкільному закладі та вище), відповідністю уявлень реальній дійсності, розумінням екологічних зв’язків та залежностей між об’єктами природи, об’єктами природи та умовами існування, між природою та людиною, здатністю обгрунтувати їх за допомогою мовлення; тип ставлення до природи – позитивне емоційно-ціннісне; у дітей сформовані уміння та навички догляду за об’єктами природи, які вони самостійно застосовують.
Середній рівень характеризувався обсягом уявлень дітей в межах програми, частковою відповідністю уявлень реальній дійсності, здатністю диференціювати живі й неживі істоти, частково визначати окремі потреби живих організмів, називати деякі умови, необхідні для їхнього життя, відсутністю розуміння цілісності природи, залежності життя і здоров'я людини від чинників природного середовища, утрудненнями з аргументацією суджень; тип ставлення до природи – змішане; у дітей в основному сформовані уміння та навички догляду за об’єктами природи, які застосовуються епізодично.
Низький рівень характеризувався недостатнім обсягом уявлень дітей про об’єкти та явища природи, частковою відповідністю уявлень реальній дійсності, недостатнім усвідомленням залежності живого організму від чинників середовища, нерозумінням екологічних зв’язків, цілісності природи, відсутністю аргументації суджень; тип ставлення до природи – споживацьке чи змішане; уміння та навички догляду за об’єктами природи в основному не сформовані, не застосовуються.
У результаті дослідження було з’ясовано, що високий рівень екологічної вихованості показали 8% дітей ЕГ та 9% дітей КГ, середній – 75% дітей ЕГ та 75% дітей КГ, низький – 17% дітей ЕГ та 16% дітей КГ. Ми констатували, що педагоги ДНЗ усвідомлюють необхідність екологічного виховання дошкільників, мають певний обсяг знань з екології, здебільшого виявляють інтерес і зацікавленість у підвищенні рівня власних знань про природу. Робота з екологічного виховання планується, в цьому напрямі використовуються традиційні форми роботи й методи впливу на дітей. Однак, як показав аналіз документації (планів навчально-виховної роботи), казка природознавчого змісту як засіб екологічного виховання дошкільників використовується вкрай рідко, а основним методом роботи з казкою є читання з наступною бесідою. В ході констатувального етапу експерименту було з'ясовано, що більшість батьків не усвідомлюють необхідності проведення роботи з екологічного виховання в сім’ї, вважаючи це компетенцією дошкільного навчального закладу; не завжди уважно ставляться до вибору творів про природу для читання дітям. Порівняно невеликий відсоток батьків зацікавлені участю в заходах екологічної спрямованості, що проводяться у ДНЗ, і не заперечували можливості розширити свої знання у даному напрямі.
Результати констатувального експерименту дали змогу зробити висновок про недостатню екологічну вихованість дітей старшого дошкільного віку, необхідність оптимізації процесу екологічного виховання за рахунок комплексного впливу на когнітивну, почуттєву та діяльнісну сферу особистості. Одним з таких засобів є авторська казка природознавчого змісту.
Враховуючи дані констатувального експерименту, нами було розроблено педагогічні умови та методику використання авторських казок природознавчого змісту в процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку. Мета формувального експерименту полягала в розробці й апробації методики та доборі системи авторських казок природознавчого змісту, що можуть бути використані в процесі екологічного виховання. Мета дослідження конкретизувалась через вирішення наступних завдань: формування у дітей початкових екологічних уявлень про живі організми та їхні потреби, про зв’язки й залежності у природі, про цілісність природи й діяльність людини в ній; виховання позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи; створення методичного забезпечення з використання авторських казок природознавчого змісту як одного з ефективних засобів екологічного виховання дошкільників.
На початку формувального експерименту було забезпечено дотримання педагогічних умов використання казок:
1. Використання казки у процесі спілкування з дітьми в різних видах діяльності в контексті вирішення завдань екологічного виховання.
2. Використання наочності у процесі роботи з казкою (спостереження за об’єктами та явищами природи, розглядання ілюстрацій тощо).
3. Застосування казок у системі: на початковому етапі – використання коротких казок, уривків з казок про живі об’єкти, явища природи з метою забезпечення позитивного емоційного відгуку на сприймання даного об’єкту; надалі – використання коротких казок про живі організми, неживі об’єкти природи, явища природи з метою закріплення та розширення знань дітей про даний об'єкт чи явище, розвитку пізнавального інтересу до нього; застосування казок, у яких розглядаються потреби живого організму та прослідковуються зв’язки окремого об’єкта з іншими; застосування казок, у яких прослідковуються зв’язки й залежності у природі в багатоступеневій ієрархічній послідовності та єдності; творча трансформація змісту знайомих казок та інтеграція їх у різні види діяльності (під керівництвом вихователя); творча самостійна трансформація змісту знайомих казок дітьми.
4. Єдність позицій педагогів і батьків стосовно використання казок
у процесі екологічного виховання дітей.
Методика використання авторських казок у процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку реалізовувалась у трьох напрямах (робота з дітьми, з педагогами дошкільних закладів, з батьками), серед яких провідним виступала робота з дітьми, що складалась з трьох етапів: 1) закріплення знань дітей про об’єкти та явища природи, формування позитивного емоційного ставлення до неї засобами авторської казки природознавчого змісту; 2) формування уявлень про зв’язки й залежності у природі, розвиток емоційно-ціннісного ставлення за допомогою авторської казки; 3) формування уявлення про цілісність природних систем і людину як частину природи, розвиток позитивного емоційно-ціннісного ставлення засобами авторської казки природознавчого змісту, мотивація екологічно доцільної поведінки та діяльності.
Для реалізації розробленої системи роботи з казками, було здійснено їх добірку у відповідності до визначеної мети. Тексти підібраних казок було проаналізовано, виділено їх наукову основу та оформлено в збірку „Чарівний промінь”. Казки подано таким чином, щоб забезпечити поетапність збагачення знань дітей: від уявлень про окремі об’єкти та явища природи до розуміння її цілісності.
Провідною формою роботи в ході формувального етапу експерименту було повсякденне спілкування вихователя з дітьми з використанням матеріалу казки. Застосовувалися такі методи роботи з казками, як читання казок, розповідь, бесіди за змістом казок; „образи перетворень”, малювання, ліплення, ручна праця за змістом казок; дидактичні ігри за сюжетами казок; ігри-психогімнастики, театралізовані ігри за сюжетами казок; використання казки як відповідь на запитання дитини. Також застосовувалися творчі методи роботи з текстами казок (перенесення героїв знайомих казок у нові обставини, зміна ситуацій у знайомих казках, створення нових сюжетів казок). Велику увагу ми приділили нетрадиційним методам роботи з казками, які були запропоновані Д.Родарі і Н.Рижовою – різні варіанти створення казок природознавчого змісту (сторітелінгу): “біном фантазії”; “перевернення” казки; “вінегрет” (“салат”) з казок; продовження казки, розпочатої вихователем; придумування нового закінчення казки; казка в заданому напрямі; казки “навпаки”; гра-казка тощо.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины