Правомірна бездіяльність як форма правової поведінки

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед найважливіших проблем, що постали перед юридичною наукою і практикою в процесі побудови в Україні громадянського суспільства і правової держави, є проблема правової поведінки особи.

В юридичній науці не приділялося належної уваги формам правової поведінки, зокрема, особливостям правомірної бездіяльності. Протягом багатьох років розвивалася теорія соціально-правової активності особи, що спрямована на побудову ідеальних моделей поведінки, без урахування особливостей української соціально-правової дійсності.

Пасивна правова поведінка у вітчизняній правовій науці переважно досліджувалася  у формі протиправної бездіяльності. Правомірна бездіяльність як правовий феномен не виступала предметом спеціальних досліджень в межах загальної теорії права, і лише деякі її аспекти вивчалися на рівні галузевих юридичних наук. Це призвело до того, що бездіяльність за своїми ознаками й функціональними можливостями зазвичай прирівнюється до дії. Складається враження про відсутність відмінності між ними у сфері правового регулювання суспільних відносин.

Оскільки суспільні відносини постійно ускладнюються, спостерігається зростання пасивних правомірних форм поведінки. Чередування дій та бездіяльності пояснюється різноманітністю соціальних цілей, шляхів і засобів їх досягнення, зміною методів правового регулювання і наданням суб’єктам різних правових можливостей. Соціальна значимість правомірної бездіяльності безсумнівна, вона виходить за рамки особистих інтересів людини, яка бездіє, через те, що час від часу зачіпає права й законні інтереси інших осіб, суспільства й держави в цілому.

Актуальність обраної теми визначається не тільки недостатнім рівнем  її наукової розробки. Дослідження правомірної бездіяльності одночасно сприяє розкриттю факторів, що формують життєву позицію, особистісне сприйняття чинної правової системи та визначають лінію правової поведінки особи. Це дає змогу доповнити існуючі знання і дані, отримані в процесі вивчення правомірної поведінки, виявити невирішені, спірні питання і, таким чином, сприяти подальшому розвитку теорії правової поведінки, змінити негативний погляд науковців на проблеми пасивної правомірної поведінки як пристосовницької або нігілістичної, розробити заходи щодо забезпечення такого  виду правомірної бездіяльності, як дотримання заборон, заохотити і стимулювати активну правомірну поведінку.

Проблема правової поведінки особи є багатоаспектною і це обумовило необхідність вивчення і узагальнення робіт вітчизняних учених та зарубіжних авторів – юристів, філософів, соціологів, психологів, різноманітного теоретичного матеріалу, законодавства.

Фундаментальні основи теорії правової і, зокрема, правомірної поведінки розробили: О.П. Алейнікова, М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, А.Я. Вишинський, М.М. Вопленко, І.А. Єсіпова, Р.Т. Жеругов, В.М. Казаков, С.М. Кожевніков, В.М. Кудрявцев, В.В. Лазарев,
О.А. Лукашева, М.С. Малеїн, А.В. Міцкевич, Є.К. Нурпеїсов, В.В. Оксамитний,
Р.К. Русинов, І.С. Самощенко. Серед інших учених, дослідження яких стосувалися проблем  правової або правомірної поведінки можна назвати В.К. Бабаєва, Ж.Д. Бусурманова,
А.Б. Венгерова, В.І. Гоймана, О.Ф. Граніна, Ю.І. Гревцова, В.П. Казімірчука, Д.А. Керімова, А.М. Колодія, О.Є. Лейста, Р.З. Лівшица, М.І. Матузова, Є.В. Назаренко, В.С. Нерсесянца, М.Ф. Орзіха, О.Д. Тихомирова, О.Ф. Фрицького, В.М. Шафірова, Н.В. Щербакову.

Аналіз дослідженої літератури показав, що акцент робиться переважно на проблемах активної поведінки – правомірної дії. Бездіяльність вивчається лише на рівні галузевих юридичних наук (А.С. Горєлік, О.С. Йоффе, Г.К. Матвєєв, П.М. Панченко, М.Д. Сергієвський, М.С. Таганцев, А.А. Тер-Акопов, М.С. Тімашев, Г.В. Тімейко, Р.А. Ханнанов,
М.Д. Шаргородський).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001–2005 роки” від 5 квітня 2001 р.).

Дисертація виконана у відповідності з “Тематикою пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 роки” та “Тематикою пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002–2005 роки”, затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635.