ІВАЩЕНКО ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА ЛІДЕРСТВО ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ СПОРТИВНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧОЛОВІЧИХ КОМАНД ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ З ІГРОВИХ ВИДІВ СПОРТУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, відображено зв'язок роботи з науковими планами і темами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення роботи; визначено особистий внесок здобувача; висвітлені основні аспекти апробації отриманих результатів, вказано кількість публікацій.
У першому розділі «Теоретичний аналіз сучасних підходів до визначення лідерства в командах з ігрових видів спорту» проаналізовані та узагальнені наукові праці вітчизняних та іноземних авторів, в яких висвітлюються питання впливу лідерства на ефективність спортивно-ігрової діяльності чоловічих команд з ігрових видів спорту.
У розділі наведені дані щодо особливостей прояву лідерства як компонента спортивно-ігрової діяльності в командах з баскетболу, волейболу, міні-футболу, гандболу (С.С. Кудяков, 2000; A.V. Carron, 2005; І.І. Смоляр, 2006), розкрито соціально-психологічні риси особистості лідерів, розглянуто фактори впливу на результативність спортивно-ігрової діяльності в ігрових видах спорту (І.А. Клесов, 1993; Ю.В. Лубкин, 2004; Є.Ю. Дорошенко, 2006).
Аналіз наведених даних показує, що питанню впливу лідерства на спортивно-ігрову діяльність приділяється недостатньо уваги, недооцінюється його роль як механізму, який зв’язує дії членів команди (С.Є. Шутова, 2000; С.С. Бринзак, 2009; О.В. Байрачний. 2009; С. Шериф, 2012), направляє та координує групові зусилля для досягнення командної мети. На сьогодні лідерство в ігрових видах спорту визначається в контексті проблем психологічної підготовки спортсменів.
Практична значущість проблеми лідерства в командних видах спорту, на прикладі кваліфікованих гравців чоловічих команд з баскетболу, волейболу, міні-футболу та гандболу, полягає в тому, що її результати можуть бути використані при діагностиці лідерських якостей у спортсменів і корекції лідерської поведінки, що забезпечить продуктивну реалізацію лідерських функцій у спортивно-ігровій діяльності.
Проблема дослідження особливостей, формування та специфіки дії лідерства в сучасній літературі недостатньо вивчена. Це значною мірою знижує ефективність спортивної підготовки в командних видах спорту і обумовлює актуальність дисертаційного дослідження.
У другому розділі «Методи та організація дослідження» наведено комплекс використаних методів дослідження, адекватних поставленим задачам.
У досліджені використовувались такі методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури та джерел з мережі Інтернет дозволили визначити проблеми лідерства в спортивно-ігровій діяльності команд з ігрових видів спорту. Педагогічне спостереження використовували для виявлення лідерської поведінки в командах під час виконання тестових завдань в спортивно-ігровій діяльності. Тестування із застосуванням психодіагностичних методів використовувалося для виявлення схильностей, окремих здібностей та обдарованості спортсмена в цілому, наявних у спортсмена індивідуально-типологічних особливостей: дослідження структури міжособистісних відношень за Дж. Морено; визначення типологічних особливостей за Х. Айзенком; дослідження соціально-психологічного клімату в командах за О.С. Михалюк, А.Ю. Шалито; дослідження соціально-психологічної орієнтації особистості в групі за Є.В. Мосейко, Н.Є. Нелісова; дослідження ефективності групової взаємодії та особливостей спілкування лідера і ведених гравців під час змагальної діяльності за Ю.Л. Ханіним. Метод експертної оцінки дозволив виконати необхідні вимірювання суб’єктивних оцінок фахівців-експертів. Експертизу проводили у вигляді опитування групи експертів про вплив авторської програми на соціально-психологічний клімат у командах. Отримані результати обробляли за допомогою методів математичної статистики. Для оцінки нейродинамічних функцій застосовано комп’ютерну систему «Ягуар», комплекс комп’ютерної психодіагностичної програми «Персональная психология» Windows версія Effecton Studio 2005 (свідоцтво про реєстрацію в Російському фонді комп’ютерних програм навчального значення Міносвіти РФ № 1717 від 10.12.96). Педагогічний експеримент полягав у втіленні та визначенні ефективності розробленої авторської програми формування лідерських якостей у кваліфікованих спортсменів з ігрових видів спорту у вищих навчальних закладах. Усі дані було оброблено на персональному комп’ютері з використанням стандартних програм Excel.
Науково-дослідна робота складалася з чотирьох основних етапів.
На першому етапі (2004–2005 рр.) було проведено детальний аналіз сучасних літературних джерел, визначено сучасні підходи до комплексної діагностики міжособистісних відносин у середині спортивної команди з ігрових видів спорту. Визначено мету, задачі, предмет, об’єкт, розроблено програму дослідження.
На другому етапі (2006–2007 рр.) визначено взаємозв’язок психологічних особливостей особистості гравців з лідерськими проявами. Було проведено тестування гравців чоловічих команд з ігрових видів спорту (147 спортсменів, юнаки 18 – 22 років, різної кваліфікації (МС – 4 чол.; КМС – 26 чол.; І розряд – 104 чол.; ІІ розряд – 13 чол.), які увійшли до складу 13 команд з ігрових видів спорту вищих навчальних закладів Дніпропетровська (Дніпропетровський державний університет економіки і права (ДУЕП), Національний гірничий університет (НАУ), Дніпропетровський державний аграрний університет (ДДАУ), Український державний хіміко-технологічний університет (УДХТУ), Національна металургійна академія України (НМАУ), з них: з баскетболу (НМАУ – 12 чол.; ДУЕП – 10 чол.; УДХТУ – 12 чол.); з волейболу (ДДАУ – 10 чол.; НГУ – 10 чол.; УДХТУ – 9 чол.; НМАУ – 10 чол.); з міні-футболу (ДДАУ – 12 чол.; НГУ – 10 чол.; УДХТУ – 13 чол.); з гандболу (НГУ – 10 чол.; УДХТУ – 12 чол.; НМАУ – 13 чол.).
Аналіз отриманих даних дозволив розробити та обґрунтувати програму формування лідерських проявів спортсменів різної кваліфікації з ігрових видів спорту чоловічих команд вищих начальних закладів.
На третьому етапі (2008–2009 рр.) був проведений формуючий експеримент, у ході якого визначалась ефективність впровадженої програми. В експерименті брали участь 92 спортсмени, юнаки 18 – 22 років, кваліфіковані спортсмени (МС – 4 чол.; КМС – 21 чол.; І розряд – 67 чол.), які увійшли до складу 8 команд з ігрових видів спорту, а саме команди основних груп: баскетбол (УДХТУ) 12 осіб (МС – 1 чол.; КМС – 4 чол.; І р. – 7 чол.); волейбол (НГУ) 10 осіб (КМС – 1 чол.; І р. – 9 чол.); міні-футбол (ДДАУ) 12 осіб (КМС – 2 чол.; І р. – 10 чол.); гандбол (НМАУ) 13 осіб (МС – 1 чол.; КМС – 4 чол.; І р. – 8 чол.) та команди контрольних груп: баскетбол (НМАУ) 12 осіб (МС – 1 чол.; КМС – 4 чол.; І р. – 7 чол.); волейбол (НМАУ) 10 осіб (КМС – 2 чол.; І р. – 8 чол.); міні-футбол (УДХТУ) 13 осіб (КМС – 1 чол.; І р. – 12 чол.); гандбол (НГУ) 10 осіб (МС – 1 чол.; КМС – 3 чол.; І р. – 6 чол.). Підготовка спортсменів основних груп проводилась згідно запропонованої програми. Організація спортивної підготовки спортсменів контрольних груп будувалась за загально прийнятою структурою.