ОЛЕФІРЕНКО ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА НЕТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТОВАРНОГО ОБМІНУ В ГЛОБАЛЬНІЙ ТОРГОВЕЛЬНІЙ СИСТЕМІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, зазначено відомості про їх апробацію.
У розділі 1 «Теоретичні засади нетарифного регулювання товарного обміну у глобальній торговельній системі» здійснено аналіз мотивів та наслідків застосування нетарифних заходів на сучасному етапі розвитку міжнародної торгівлі, удосконалено комплексну характеристику методів кількісного оцінювання їх результатів застосування та проаналізовано інституційну інфраструктуру нетарифного регулювання на глобальному рівні.
В роботі обґрунтовано термінологічну відмінність між універсальним поняттям «нетарифні заходи» (інструменти нетарифного характеру, які сприяють або перешкоджають розвитку торгівлі) та більш вузьким – «нетарифні бар’єри» (перешкоджають розвитку торгівлі і здебільшого є забороненими згідно багатосторонньо узгоджених правил міжнародної торгівлі). В результаті комплексного вивчення теорії і світової практики нетарифного регулювання виокремлено два підходи до розуміння його сутності: торговельний, згідно якого застосування нетарифних заходів відбивається виключно на обсягах торгівлі, та економічний, коли нетарифні впливи стосуються як експорту та імпорту, так і макроекономічних параметрів країни в цілому.
Міжнародними організаціями і окремими дослідниками розроблені різноманітні класифікації заходів нетарифного регулювання (за цільовою спрямованістю, рівнем юридичного забезпечення, характером впливу, об’єктом регулювання, ступенем охоплення країн чи товарів, місцем застосування, за терміном дії). До існуючих автором додано класифікацію нетарифних заходів за наслідками їх застосування: які обмежують експорт/імпорт товарів (технічні, нетехнічні та процедурні) та які сприяють експорту/імпорту товарів (організаційно-технічні, економічні та процедурні).
В роботі доведено, що мотиви застосування нетарифних заходів доцільно поділяти на економічні (контроль обсягів імпорту; сприяння експорту; обмеження вивозу дефіцитних в середині країни товарів тощо), політичні (підтримання національної системи безпеки, суверенітету, економічної незалежності, престижу, ідеології країни; відповідні дії на аналогічні заходи іншої держави тощо) та екологічні (запобігання забрудненню водоймищ, ґрунтів, атмосферного повітря; збереження рослинного і тваринного світу тощо). Виявлено, що введенню країнами нетарифних заходів передує виникнення низки взаємодоповнюючих мотивів переважно політичного та економічного характеру, які офіційно декларуються як екологічні.
Активізація застосування країнами нетарифних заходів обумовлена не тільки зазначеними вище мотивами, а й управлінськими перевагами нетарифного регулювання, які автором показані крізь призму ідентифікованих в роботі його функцій: протекціоністську – захист національних виробників від іноземної конкуренції; стимулюючу – надання вітчизняним виробникам субсидій, кредитів тощо для розвитку експорту; фіскальну – поповнення доходної частини державного бюджету; контролюючу – інспектування якості, походження та інших параметрів товарів, що перетинають кордон; екологічну – захист навколишнього середовища, тварин, рослин та життя і здоров’я громадян.
Узагальнення наслідків застосування країнами нетарифних інструментів показало дуалізм їх результативності: з одного боку, вони позитивно впливають на зовнішню торгівлю (забезпечують зростання торгівлі, стимулюють розвиток експортного потенціалу країни, зменшують операційні витрати, гарантують якість товарів), з іншого – негативно відбиваються на міжнародній торгівлі (перешкоджають вільній торгівлі; обмежують і дискримінують імпорт; деформують структуру торгівлі товарами тощо).