Бондаренко Володимир Олександрович. Стан репродуктивної та сексуальної функції при недостатності пубертату у чоловіків, механізми розвитку та терапія їх порушень : Бондаренко Владимир Александрович. Состояние репродуктивной и сексуальной функции при недостаточности пубертата у мужчин, механизмы развития и терапия их нарушений Bondarenko Vladimir Alexandrovich. Status of reproductive and sexual function in puberty in

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Роботу виконано в клініці Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я.Данилевського АМН України.
Було обстежено 454 чоловіка у віці від 20 до 40 років, з них 46 практично здорових осіб, які склали контрольні групи. Серед обстежених у 191 чоловіка були порушення процесів пубертатогенезу (з них у 172 було встановлено діагноз та призначено їм відповідну терапію в період пубертату у клініці Інституту проблем ендокринної патології) та у 217 - різні варіанти гіпофертильності при відсутності констатації недостатності статевого розвитку в анамнезі.
В роботі використовувались: збирання анамнестичних даних, визначення параметрів статевого розвитку та морфотипу (Демченко О.М., 2000), пальпаторного дослідження передміхурової залози та сім’яних міхурців, вивчення стану сексуальної функції за допомогою квантифікаційної шкали сексуальної формули чоловічої (СФЧ) за Г.С. Васильченко; аналіз параметрів спермограм згідно з вимо¬гами ВООЗ; імуноферментні та радіоімунологічні методи визначення рівня гонадо¬троп¬них та статевих гормонів у сироватці крові; дослідження в еякуляті концентра¬ції фруктози та лимонної кислоти за методиками Н.І. Бокуняєвої та М.А. Базарнової, які представлені у підручнику з андрології за редакцією О.Л. Тиктинського (1990).
Взяття крові для визначення базальних рівнів гормонів проводилось на тлі відсутності протягом одного місяця будь-якої терапії (у хворих на гіпогонадизм при відсутності гормонотерапії протягом шести місяців), з дев’ятої до десятої години ранку, що забезпечувало одноманітність добових коливань гормонів. Аналіз стану сперматогенезу та біохімічне дослідження еякуляту здійснювалося після п’ятиденної сексуальної абстиненції або ж відсутності еякуляцій. Встановлення варіанта порушення процесів пубертатогенезу проводилось на підставі класифікацій, розроблених професором О.М. Демченком (1978; 2000).
Ідіопатична гіпофертильність спостерігалась у чоловіків з патосперміями при відсутності будь-яких постабляційних та запальних уражень статевих органів, гіпогонадизму, варикоцеле або його оперативного лікування, хронічного простатиту. У разі констатації у чоловіків з ідіопатичною гіпофертильністю вираженої асфіксії при народженні, або ж їх матері під час вагітності отримували фармакотерапію з приводу вираженого токсикозу вагітності чи плодоневиношування, а також у випадках стимуляції пологової діяльності при затяжних пологах у матерів в анамнезі, визначалась наявність перинатального обтяження (ПО).
Результати оброблено статистично за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel 2000. Вірогідність розходжень середніх величин визначались за t критерієм Стьюдента. При порівняльному аналізі співвідношень величин використовувався критерій 2. Проводився також розрахунок кореляцій між показниками, що вимірювались.
Результати дослідження та їх обговорення. В роботі проведено вивчення характеру змін параметрів статевого розвитку та морфотипу у чоловіків з різними варіантами патології пубертатогенезу у віддалені строки після використання гормональної та гормоноредукованої терапії (ГРТ). Встановлено, що при застосуванні ГРТ, яка направлена на посилення продукції ендогенних гонадотропінів при лікуванні хлопців з фізіологічним (функціональним) варіантом синдрому недостатності пубертату (ФСНП), відмічається нормалізація основних показників статевого розвитку — окружності яєчок (ОЯ) та довжини статевого члена, а у більшості чоловіків і компенсація до норми морфотипових ознак. На відміну від вищесказаного, у випадках призначення препаратів хоріонічного гонадотропіну (ХГ) в період пубертату з метою терапії ФСНП відбувається нормалізація тільки довжини статевого члена при зменшенні ОЯ, яка, однак, була суттєво більшою, ніж у хворих на гіпогонадизм. Крім того, у них мало місце збереження євнухоїдних та поява у будові тіла гіноїдних ознак.
Подібна більш суттєва компенсація параметрів статевого розвитку та морфотипу відмічається і у випадках застосування ГРТ при лікуванні недостатності пубертату, яка є наслідком оперативного лікування крипторхізму у дитячому віці. При цьому, хоч і не існує повної компенсації середніх величин сумарного показника статевого розвитку — індексу маскулінізації (ІМ), а також ОЯ, вони були вірогідно більшими, ніж у випадках використання ХГ, і відповідали значенням, характерним для чоловіків, які після орхіпексії не мали ознак ретардації темпів статевого дозрівання. Призначення ГРТ після орхіпексії призводить до компенсації морфотипу у 62,5 % оперованих осіб. Використання ХГ після орхіпексії з приводу крипторхізму сприяло збереженню у більшості випадків євнухоїдно-гіноїдних та євнухоїдно-інфантильних рис морфотипу, що властиво хворим на первинний гіпогонадизм.
Посилення продукції ендогенних гонадотропінів при лікуванні хлопців, хворих на перинатально детермінований гіпогонадизм (ПДГ), призводить до суттєвої стимуляції параметрів статевого розвитку і регресії інфантильності та євнухоїдності у дорослих чоловіків. Незважаючи на від¬сут¬ність у них повної нормалізації середніх величин ІМ та ОЯ, в постпубертаті відбувається значна їх компенсація на рівні осіб із ФСНП та пубертататопатіями, обумовленими орхіпексією з приводу крипторхізму, котрі отримували ГРТ. А в порівнянні зі значеннями параметрів статевого розвитку хворих на ПДГ з гіпоплазією яєчок, які не отримували раніше специфічної фармакотерапії, відмічається вірогідне та суттєве їх зростання. Натомість у чоловіків, хворих на ПДГ з гіпоплазією яєчок, морфотип має не тільки євнухоїдно-гіноїдні, а й єв¬ну¬хоїдно-інфантильні риси. При вторинному гіпогонадизмі порушення морфотипу характеризується, навпаки, гіноїдно-євнухоїдними змінами будови скелета.
Частота виникнення порушень процесів пубертатогенезу, а також ступінь нормалізації параметрів статевого розвитку у чоловіків, які були оперовані з приводу пахового крипторхізму, залежить також від вікових строків проведення орхіпексії. У дорослих чоловіків, яким було низведено яєчки в калитку у віці 2–6 років, відбувається більш суттєва компенсація параметрів статевого розвитку, а при однобічному варіанті крипторхізму відмічається нормалізація розмірів яєчок у 90 % спостережень, тоді як оперативне лікування одностороннього пахового крипторхізму у віці 7–10 років компенсує ОЯ відповідно до норми тільки у 23,1 % осіб (2 = 7,64; Р < 0,01). Нормалізація ОЯ при двобічному варіанті пахової ретенції яєчок з оперативним лікуванням її у віці 2–6 років виявляється у 2,9 рази частіше, ніж при орхіпексії у 7–10 років. Крім того, у останніх відбуваються і значні зміни у морфотипі, характерні для хворих на первинний гіпогонадизм.