Договір охорони майна :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Практична реалізація комплексу заходів, пов'язаних із переходом України до ринкової економіки, не могла не торкнутися сфери таких специфічних правовідносин суб'єктів цивільного права, як надання послуг з охорони майна, житла, земельних ділянок, особи, інформації і т. ін. Усе гострішою стає проблема забезпечення недоторканності речових прав, насамперед, права приватної власності, права володіння. Цим зумовлена поява значної кількості різних охоронних підприємств, які надають послуги фактичного характеру, здійснюючи охорону об’єктів права власності (володіння) від протиправних посягань на підставі цивільно-правового договору.

Досвід інших країн світу також свідчить, що без залучення до профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю найширших верств населення робота правоохоронних органів є малоефективною. В останні роки у світі орієнтуються не тільки на поліцію, але й на охоронні фірми. Ця тенденція очевидна, її посилення пояснюється фінансовою привабливістю. Багатьом урядовим органам зарубіжних країн вигідно передавати деякі другорядні правоохоронні функції приватним агентствам та компаніям і в такий спосіб помітно скорочувати витрати на поліцію з держбюджету.

Донедавна практично єдиною організацією, що надавала послуги з охорони майна, була Державна служба охорони при МВС України, організована в 1952 р. (із 1965 р. до 1993 р. – Позавідомча охорона при МВС України), діяльність якої розглядалась як один із спеціальних зобов’язально-правових способів загального механізму охорони соціалістичної власності. Договори щодо надання послуг з охорони укладалися на підставі планово-адміністративного акта, що затверджувався органами виконавчої влади і був обов’язковим до виконання. Тобто ці відносини не були дійсно цивільно-правовими за винятком тих випадків, коли ці послуги надавалися громадянам.

Зародження в Україні ринку охоронних послуг відноситься до початку 1990-х років, коли почали з'являтися нові суб'єкти охоронної діяльності, в тому числі й недержавні. Із 1994 р. існує система ліцензування, яка запровадила певні обмеження для бажаючих займатися охоронною діяльністю, що свідчить про кваліфікований характер останньої та підвищену увагу до неї з боку держави. Однак, слід визнати, що на ринку охоронних послуг відсутні єдині правила для їх учасників. Державна служба охорони при МВС України об'єктивно має низку переваг. Виступаючи як суб'єкт даного виду діяльності, вона водночас виконує й певні контролюючі функції, що призводить до обмеження конкуренції в цій сфері. Безпосередньо сам договір на здійснення охорони не знайшов належного висвітлення в юридичній літературі. Авторові відомі лише декілька робіт, спеціально присвячені цьому питанню, зокрема: Н.П. Волошина «Договор охраны объектов силами вневедомственной сторожевой охраны при органах милиции», Є.Д.Шешеніна «Договор на оказание услуг организациями вневедомственной сторожевой охраны» і А.А. Травкіна «Договор об охране объектов подразделениями вневедомственной охраны при МВД СССР и пути его совершенствования». Однак потрібно зауважити, що ці розробки здійснювалися в період існування колишнього СРСР, в умовах панування державної форми власності та відсутності ринкової економіки, і ґрунтуються вони на нормах чинного тоді цивільного законодавства СРСР. Ця робота є першим в Україні дослідженням договірних відносин з приводу охорони майна в умовах ринкової економіки, що ґрунтується на аналізі сучасного законодавства України та положень перспективного законодавства.

Незважаючи на досить велике поширення відносин із надання послуг з охорони майна, загальною проблемою є те, що правове регулювання цих відносин не відповідає сучасним вимогам та основним засадам ринкової економіки, з чого випливає низка інших проблем, зокрема: проблема сфери застосування цивільно-правового договору, як регулятора  суспільних відносин при здійсненні охоронної діяльності; проблема правової природи договору охорони майна; особливості його укладення, виконання та відповідальності за неналежне виконання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 10 серпня 1993 р. «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 938 від 20.07.2004 р.); розділом I «Тематики пріоритетних досліджень на період 2002–2005 рр.», затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; «Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 рр.», затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; п. 1.4. «Основних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001–2005 рр.», затверджених вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 5 січня 2001 р.).