НАЗАРЕНКО ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ



Название:
НАЗАРЕНКО ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Альтернативное Название: Назаренко ЛЮДМИЛА НИКОЛАЕВНА ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА УПРАВЛЕНИЯ инновационного развития общеобразовательных учебных заведениях NAZARENKO LYUDMYLA MYKOLAYIVNA THEORY AND PRACTICE OF MANAGEMENT OF INNOVATIVE DEVELOPMENT OF A SECONDARY EDUCATIONAL INSTITUTION
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок із науковими програмами, планами і темами; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано його гіпотезу; розкрито концепцію дослідження, викладено методологічний, теоретичний і практичний концепти; схарактеризовано методи дослідження, визначено його джерельну базу; доведено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження, особистий внесок здобувача.
У першому розділі - «Управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу як наукова проблема педагогічної теорії і практики» - на основі аналізу педагогічної теорії та практики, нормативно-правових документів розкрито проблему управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу в філософському дискурсі, проаналізовано історико-теоретичні аспекти становлення вітчизняної науки управління загальноосвітнім навчальним закладом, сутність і характеристику управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу як відкритої соціально-педагогічної системи.
У дисертації аргументовано, що дослідження проблеми управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу обумовлюється соціальними викликами: становленням ринкових відносин у суспільстві, інтенсивним зростанням освітніх потреб людини, зміною пріоритетів в освіті та системі управління нею. На підставі аналізу різних наукових позицій щодо дефініцій «розвиток», «розвиток закладу освіти» визначено, що інноваційний розвиток загальноосвітнього навчального закладу - це процес динамічного впровадження в освітню діяльність якісно нових сталих і продуктивних змін, які здатні сприяти його адаптації до постійно змінюваних внутрішніх і зовнішніх впливів із метою створення умов професійного розвитку педагогів, саморозвитку і самореалізації учнів, участі батьків і громади в управлінні змінами.
Ознаку змін - «продуктивність» - обумовлено теорією Л. Виготського про творчу діяльність особистості, яка на противагу репродуктивній, робить її істотною, зверненою до майбутнього і створює майбутнє, видозмінює своє теперішнє. Звідси, продуктивні зміни - це якісні зміни, що забезпечують створення продукту освітньої діяльності - середовища освітніх послуг, яке відповідає потребам, інтересам, запитам їх споживачів, чим підвищує конкурентоспроможність загальноосвітнього навчального закладу на ринку освітніх послуг. «Сталість» змін потрактовано як здатність змін зберігати повністю або частково свої функції за умови впливу на них дестабілізуючих чинників.
У залежності від характеру і наслідків змін інноваційний розвиток загальноосвітнього навчального закладу може бути: конструктивним
(характеризується узгодженістю зовнішніх і внутрішніх впливів, що приводить до отримання певного, заздалегідь задуманого якісно нового продукту освітньої діяльності); деструктивним (визначається деформацією зовнішніх і внутрішніх впливів, унаслідок чого розвивається конфлікт інтересів споживачів освітніх послуг і змісту освітньої діяльності). Тому інноваційний розвиток загальноосвітнього навчального закладу вимагає від управління чіткого спрямування дій і самоорганізації, а «перерви неперервності» (Г. Костюк) змушують суб’єктів управління виявляти гнучкість і адаптованість.
Філософський дискурс проблеми дає змогу визначити аксіологічну платформу дефініції «управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу», його постійні й змінні властивості (атрибути і модуси). Доведено, що атрибутивний характер управління інноваційним розвитком закладу освіти пов’язаний з етимологією поняття «розвиток» (закономірністю, спрямованістю й продуктивністю змін, що обумовлює відповідні постійні властивості означеного процесу), а саме: адаптивністю структури управління, суб’єктною та об’єктною інтеграційністю змін, транспарентністю і громадянськістю управління, управлінською компетентністю. Схарактеризовано аксіологічний, креативний і синергетичний модуси управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу як непостійні ознаки управління, що в залежності від зовнішніх і внутрішніх змін в освітній діяльності потребують змінності управлінського впливу.
Джерелом визначення цілей управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу слугують ціннісні орієнтири освіти і ціннісні ідеї, що складають морально-духовний базис управління та водночас є чинниками цього розвитку, а саме: ідея людиноцентризму, самореалізації, професійного розвитку особистості. Звідси сформовано цінності-цілі управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу. Цілі першого порядку спрямовані на: формування соціально значущих групових
і колективних традицій, норм, орієнтацій і цінностей, що складають основу освітньої діяльності і сприяють становленню ціннісно-потребнісної сфери особистості; розширення соціальних контактів загальноосвітнього навчального закладу з іншими соціальними інституціями і стейкхолдерами; створення гнучкої мережі освітніх послуг, що максимально задовольняла б потреби й інтереси споживачів; відтворення гуманних соціальних відносин, зразків поведінки, соціальних установок і трансформацію позитивного соціального досвіду. Цілі другого порядку спрямовуються на розвиток організаційної культури загальноосвітнього навчального закладу, що визначається узгодженістю цілей його інноваційного розвитку як соціально-педагогічної системи і професійного розвитку учасників змін, забезпечує підвищення в останніх інтересу до управління цими змінами. Цілі третього порядку ґрунтуються на необхідності розбудови такого освітнього простору, у якому дитина усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом. Звідси, управлінські впливи спрямовуються на забезпечення сприятливих умов соціального становлення і творчого розвитку учнів, їхню успішну соціалізацію на основі загальнодержавних, національних і громадянських цінностей, соціальної активності, партнерства, узаємоповаги, довіри, громадянської свідомості. Управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу вимагає усвідомлення означених цінностей-цілей не лише суб’єктами управлінської діяльності, але й усіма учасниками освітньої процесу.
У ході дослідження розглянуто практику управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням зарубіжного і вітчизняного педагогічного досвіду другої половини ХХ століття, її сучасного стану. Установлено, що її пріоритетами були і залишаються педагогічне новаторство, інноваційна діяльність, а також державно-громадське, стратегічне й адаптивне управління.
Обґрунтовано сутність поняття «управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу», визначено і схарактеризовано його структурно-змістові компоненти (аксіологічний, комунікаційний і діяльнісний), серцевину дефініції (творчий потенціал закладу, управлінський професіоналізм). Творчий потенціал загальноосвітнього навчального закладу визначено як засіб генерування, накопичення і продукування оригінальних освітніх ідей у процес його розвитку. До його складників віднесено: базисний потенціал («стартовий капітал») - сукупність наявних ресурсів і можливостей, що необхідні для переходу зі стану функціонування у стан розвитку (фінансові, кадрові, матеріально-технічні, навчально-дидактичні, науково-методичні, інфраструктури, а також традиції, цінності, досвід закладу освіти); управлінський потенціал - знання, уміння, навички, здібності суб’єктів управлінської діяльності щодо здійснення функцій управління розвитком загальноосвітнього навчального закладу; здатність суб’єктів управління оперативно приймати рішення й координувати діяльність учасників змін в освітній діяльності; комунікаційний потенціал - корпоративні й зовнішні зв’язки, інформаційно-комунікаційні засоби і джерела; маркетинговий потенціал - максимальна можливість суб’єктів управління комплексно спрямовувати його функції (визначення потреб і попиту, створення й регулювання середовища освітніх послуг, їх позиціонування) на зміцнення конкурентоспроможності закладу на ринку освітніх послуг. Управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу покликане забезпечити збільшення потенційних можливостей для засвоєння якісно нових сталих і продуктивних змін.
Поняття «управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу» визначено як цілеспрямовані управлінські впливи, які здійснюються на основі маркетингово зорієнтованої стратегії задля забезпечення якісних нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності через конструктивну взаємодію суб’єктів управління. Наслідком таких управлінських впливів є підвищення конкурентоспроможності загальноосвітнього навчального закладу на ринку освітніх послуг - здатність протистояти суперечливим зовнішнім і внутрішнім чинникам інноваційного розвитку і приваблювати споживачів освітніх послуг якісно новими сталими і продуктивними змінами в освітній діяльності, які повною мірою відповідають їхнім інтересам і запитам, державному замовленню.
Установлено, що ефективність управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу залежить від управлінського професіоналізму керівника - сукупності компетенцій, які дають йому змогу професійно здійснювати управлінську діяльність, що спрямована на забезпечення якісно нових сталих і продуктивних змін у діяльності закладу освіти. Змістову сутність професіоналізму суб’єкта управління доповнено акмеологічною, когнітивною, комунікативною, громадянською компетенціями. Акмеологічну компетенцію розглянуто як готовність керівника до професійного саморозвитку і реалізації кар’єри, прояву акмеологічної позиції (гуманістична орієнтація на досягнення управлінського успіху, що підтверджується реальними результатами інноваційного розвитку закладу - ініціатива, схильність до експериментування, здатність до інтеграції управлінських умінь, мобільність, контактність, корпоративність) та акмеологічної дії (розуміння, прийняття, підтримка, допомога учасникам освітнього процесу в реалізації якісно нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності). Когнітивну компетенцію суб’єкта управління витлумачимо як інтегровану якість, що забезпечує його прагнення й готовність реалізувати свій управлінський потенціал. Комунікативна компетенція представлена як сукупність умінь суб’єкта управління налагоджувати партнерські стосунки, організовувати педагогічне спілкування, установлювати психологічний контакт з учнями, батьками, колегами, представниками громадськості. Громадянська компетенція відтворює ціннісне ставлення керівника, ціннісні установки управлінських дій, які в цілому відображають спрямованість суб’єкта управління на певні цінності в управлінській практиці.
Схарактеризовано особливості управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, а саме: демократизація суб’єкт- суб’єктних відносин між учасниками освітнього процесу, визнання вчителів не лише об’єктами, але й суб’єктами управління; висока мотиваційна спрямованість управлінських впливів; гнучкість як властивість змінюватися залежно від умов, зовнішніх і внутрішніх чинників інноваційного розвитку закладу; дискретність, що характеризує нерівномірність управління у зв’язку з «перервами неперервності» означеного процесу; багатоваріантність управлінських ситуацій, що пов’язано з нестабільністю зовнішнього середовища.
У другому розділі - «Концепція управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу» - сформульовано і теоретично обґрунтовано концепцію управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, що базується на засадах державно-громадського, стратегічного, адаптивного управління та відображає концептуальні ідеї, які визначають характер управлінських впливів, систему управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу і чинники його продуктивності.
Метою управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу є створення відповідних умов, а саме: науково-методичних (забезпечення розвитку особистісного потенціалу учнів; відповідальної автономії і підзвітності вчителів, які здійснюють перехід закладу у стан розвитку; моніторинг продуктивності змін; залучення учасників освітнього процесу до участі в цільових програмах, конкурсах грантів і проектів, що спрямовані на оптимізацію потенціалу і ресурсу школи); організаційно-педагогічних (вибір характеру змін за масштабом і механізмами здійснення, розроблення на їх основі концепції, програми інноваційного розвитку; створення інформаційно-методичного і ресурсного забезпечення); психолого-педагогічних (особистісно-діяльнісний підхід, розроблення й забезпечення навчально-методичного супроводу діагностики потенціалу закладу освіти; мотивація і стимулювання учасників освітнього процесу; трансформація методичної діяльності вчителів у науково-методичну і дослідницько-експериментальну); фінансово-економічних (максимально ефективний розподіл бюджетних і позабюджетних коштів; залучення додаткових фінансових і матеріально-технічних ресурсів від підприємців, освітніх і благодійних фондів, громадських організацій, громади); організаційно - економічних (реальна фінансова самостійність закладу освіти; залучення позабюджетних коштів; забезпечення необхідною матеріально-технічною базою; добір і підготовка кадрів).
Управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу передбачає вибір стратегії, яка є моделлю управлінських впливів, що необхідні для досягнення поставлених цілей - забезпечення якісно нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності задля підвищення конкурентоспроможності закладу освіти на основі взаємодії суб’єктів управління з урахуванням його творчого потенціалу і можливостей освітнього простору. Розкрито сутність креативної й маркетингово орієнтованої стратегій управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу. Креативна стратегія забезпечує продуктивний характер змін в його освітній діяльності завдяки генеруванню оригінальних ідей і пошуку нестандартних рішень ситуацій, що пов’язані з процесом переходу закладу зі стану функціонування у стан інноваційного розвитку. Вона вибудовується з урахуванням певних закономірностей між: рівнем дивергентного мислення суб’єктів управління та продуктивністю управлінських впливів; рівнем сформованості в учасників змін креативного мислення та їхньою готовністю до здійснення якісно нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності. Наведено практичні кроки щодо застосування креативної стратегії в управлінні інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, виокремлено її переваги і недоліки.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины