ЩЕРБАТЮК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ СЕЛЯНСЬКИЙ ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ 1917 - 1921 РОКІВ: УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ

Краткое содержание

У першому розділі «Стан вивчення теми, періодизація, джерельна база та методологія дослідження» розкрито процес і нинішній стан історіографічного осмислення селянського повстанського руху в Україні 1917 –1921 рр. у контексті сучасних методологічних підходів, здійснено періодизацію дослідження, проаналізовано структуру джерельного комплексу, охарактеризовано методологічні засади історіографічного пізнання.
У підрозділі 1.1. «Стан вивчення та періодизація дослідження теми» на основі аналізу наявної наукової літератури, присвяченої як історії селянського повстанського руху, так і його історіографії, визначаються основні етапи і провідні напрями вивчення селянського повстанського руху в Україні 1917 – 1921 рр., розкривається повнота дослідженості теми.
У сучасній українській історіографії трактування селянського повстанського руху 1917 – 1921 рр. сформоване на основі його бачення дорадянськими та західноукраїнськими авторами міжвоєнного часу, істориками діаспори, сучасними вітчизняними дослідниками і звучить як збройна боротьба селян проти спроб насадження в українському селі невластивих форм господарювання та неприйнятної політики з боку тієї чи іншої влади, яка встановлювалась в Україні. Повстанство в окремі періоди Української революції 1917 – 1921 рр. трактується в сучасній історіографії як селянська війна проти німецьких і австро-угорських військ та режиму П. Скоропадського 1918 р. (П. Захарченко, В. Сідак, В. Солдатенко, І. Срібняк та ін.); проти більшовиків, пік якої, на думку багатьох істориків, припав на 1920–1921 рр. (А. Голуб, В. Капелюшний, О. Удод та ін.). Селянською війною представлена партизанська боротьба селян України під проводом Н. Махна (В. Верстюк, В. Волковинський, В. Чоп та ін.). На відміну від марксистської інтерпретації селянської війни, яка здебільшого характеризувалась з позицій класової боротьби, особливостей соціальної політики держави і, як правило, не застосовувалась до періоду 1917 – 1921 рр., в сучасній українській історіографії вона розглядається як найвищий ступінь збройної селянської повстансько-партизанської боротьби1.
Стан дослідження та динаміку збагачення знань селянського повстанського руху виявлено завдяки огляду історіографічного процесу досліджуваного питання, який складається з певних хронологічних компонентів та окремих фрагментів.
В українській історіографії селянського повстанського руху виділено три умовних періоди: 1918 р. – середина 1920 х рр.; друга половина 1920 х рр. –1990 й р.; 1991 – 2012 рр. У межах цих періодів простежуються основні напрями і результати дослідження селянського повстанського руху 1917 –1921 рр., одержані істориками національно-державницької та радянської орієнтацій.
З огляду на досвід накопичення знань звернуто увагу на те, що дослідження селянського повстанського руху невіддільне від загальних тенденцій розвитку історичної науки, впливу на нього політичних обставин. Тому для оцінки конкретної історіографічної ситуації, пов’язаної з дослідженням селянського повстанства, піддавався аналізу відповідний фрагмент історіографічного процесу. Зокрема, встановлено, що згасання національно-визвольних змагань та насадження радянського режиму призвело до формування в середині 1920 х рр. національно-державницького та марксистського (радянського) напрямів дослідження селянського повстанського руху.
Перший напрям репрезентували праці лідерів національно-визвольного та селянського повстанського руху, авторів у західноукраїнських землях міжвоєнного періоду та істориків діаспори. Проте в історіографічних працях Д. Дорошенко, Б. Крупницький, О. Оглоблин, Н. Полонська-Василенко2 та ін. селянського повстанського руху торкалися побіжно, концентруючи увагу здебільшого на критиці робіт радянських дослідників. Увагу привертає робота Л. Шанковського3, в якій ідеться про матеріали селянського повстанського руху, опубліковані в календарях-альманахах «Червоної Калини» та журналі «Літопис Червоної Калини». Автор навів деякі праці з даної теми, але без історіографічного аналізу.