СУБ’ЄКТИ ДОКАЗУВАННЯ ТА ОЦІНКИ ДОКАЗІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасна правова система України знаходиться в стані перебудови, що не може не вплинути на розвиток науки та законодавство, яке регулює цивільне судочинство. У зв’язку з цим, необхідно на теоретичному рівні обґрунтувати основи процесу доказування, його принципи, стадії та діяльність суб’єктів доказового процесу. Тому виникла потреба приведення процедури доказування у відповідність принципу змагальності, який закріплений у чинному цивільному процесуальному законодавстві.

Віддаючи належне роботам М.А. Гурвича, О.С. Козлова, Т.О. Лілуашвілі, М.К. Треушнікова, М.Й. Штефана, В.В. Комарова вважати цю тему повністю дослідженою неможливо, що зумовлено внесенням істотних змін в Цивільний процесуальний кодекс. В теорії цивільного процесу залишаються не дослідженими принципи доказування, мало уваги приділено засобам доказування, суб’єктам доказового процесу, стадіям доказового процесу та особливостям процесу доказування та оцінки доказів. Останнім часом значну увагу теоретиків цивільного процесу привернуто до особливостей процесу доказування по окремих категоріях справ, а відсутні теоретичні розробки загальних аспектів доказового процесу. 

Необхідність запровадження в цивільному судочинстві аудіо- і відеозаписів, що проголошена Конституцією, є підставою для теоретичного обґрунтування цього питання, але в Україні ця діяльність відбувається шляхом практичного застосування і без наукового аналізу основних  її аспектів, що може призвести до  викривлення отриманих результатів.

Проблемам доказування приділено значну увагу в працях таких вчених як Д.П. Ватмана, М.А. Гурвича, А.А. Добровольского, О.С. Захарової,  О.С. Козлова, В.В. Комарова, С.В. Курилева, Т.О. Лілуашвілі, І.В.Решетникової, М.К. Треушнікова,  С.Я. Фурси, М.Й. Штефана,  Ю.К. Юдельсона та ін.

Однак, не всі питання в працях вчених висвітлені у відповідності до сучасного сприйняття принципу змагальності в цивільному процесі, який має відігравати вирішальну роль. Крім того, слід відмітити, що багато праць відносяться до середини минулого століття і відтворюють принципи радянського законодавства, а тому не відповідають суттєвим змінам в законодавстві України. Багато праць російських і українських теоретиків цивільного процесу мають орієнтацію на вирішення лише окремих питань, що виникають на практиці і не мають метою глибокого теоретичного аналізу процесу доказування. На сучасний момент монографічних досліджень, присвячених процесу доказування у цивільному судочинстві, в Україні не існує.

Отже, обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено такими аспектами:

- відсутністю наукових та зокрема дисертаційних досліджень обраної теми, в яких одночасно аналізуються процеси доказування та оцінки доказів;

- наявністю в теорії доказування різних позицій теоретиків щодо окремих положень доказового процесу;

- необхідністю внесення змін у регламентацію процедури доказування на різних стадіях розвитку доказового процесу;

- наявністю в окремих законодавчих нормах, що регламентують реалізацію прав суб’єктів доказування, деяких прогалин та неоднозначностей у їх формулюванні, які на практиці призводять до спірних ситуацій та порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян та юридичних осіб;

- невідповідністю практики діяльності окремих суб’єктів в процесі доказування та при оцінці наданих доказів принципу змагальності цивільного процесу;

- значним обсягом теоретико-практичних досліджень, що були проведені дисертантом в якості прокурора та судді, а також значною кількістю опублікованих ним наукових статей, присвячених цій темі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами,  темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України „Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні” (номер державної реєстрації RK0101U001005).