ЛЕВЧЕНКО НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА ВІДКРИТІ ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ У ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ, УПРАВЛІННЯ, ДОСТУП : ЛЕВЧЕНКО НАТАЛЬЯ ПЕТРОВНА ОТКРЫТЫЕ ЭЛЕКТРОННЫЕ РЕСУРСЫ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ БИБЛИОТЕК вузами: специфика формирования, УПРАВЛЕНИЕ, ДОСТУП LEVCHENKO NATALIA PETRIVNA OPEN ELECTRONIC RESOURCES IN THE ACTIVITIES OF LIBRARIES OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS: SPECIF

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, його методологію; проаналізовано стан розробки окремих аспектів досліджуваної теми у працях вітчизняних і зарубіжних науковців; окреслено наукову новизну дослідження та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження; подано інформацію про публікації автора.
У першому розділі «Стан наукової розробки теми та джерельна база дослідження», який складається з трьох підрозділів, вивчено загальний стан розробленості теми дослідження зарубіжними і вітчизняними науковцями, здійснено аналіз праць, пов’язаних з темою дисертації.
Доробок вітчизняних учених у дослідженні проблем розбудови електронних ресурсів відкритого доступу є значним і різноманітним. Звернення до результатів наукових досліджень О. С. Онищенка, Л. А. Дубровіної, М. С. Слободяника, І. О. Давидової, Г. В. Шемаєвої, В. М. Горового, К. В. Лобузіної, В. І. Попика, Л. Й. Костенка, В. О. Копанєвої, Т. О. Ярошенко, О. В. Баркової, О. М. Спіріна, С. М. Іванова, О. В. Новицького, Н. В. Веретеннікової, Л. В. Коновал дало змогу комплексно дослідити тему, визначити основні тенденції розвитку електронних ресурсів, у т. ч. відкритого доступу, допомогло зрозуміти принципи, складність, суперечливість процесів, що відбуваються у бібліотечно-інформаційній сфері, тим самим окресливши важливість цього дослідження в умовах сьогодення.
Масив опрацьованої фахової літератури під час роботи над розділом засвідчив, що при вивченні питань розвитку, удосконалення та формування відкритих електронних ресурсів кожний із авторів обирав для наукового дослідження лише один або два види складових електронних ресурсів, а тому вивчались їх формування, управління та доступ як до окремого складового елемента: електронний каталог, електронна бібліотека, репозитарії та ін.
Основою джерельної бази дисертаційного дослідження є Закони України, укази Президента України, постанови (розпорядження) Кабінету Міністрів України, накази Міністерства освіти і науки України, статистичні показники роботи бібліотек ЗВО України III—IV рівнів акредитації, електронні ресурси власної генерації такі як веб-сайти, інституційні репозитарії, електронні каталоги.
Дослідження великого масиву електронних ресурсів, створених у ЗВО, засвідчило, що вони є досить неоднорідні, не мають чіткої усталеної термінології та єдиного стандарту у визначенні «відкриті електронні ресурси», проте вдало охарактеризовано сучасний стан розвитку відкритих електронних ресурсів, їх роль в інформаційному забезпеченні ЗВО, визначено термінологію для застосовування науковцями та використання її у законодавчих і розпорядчих документах, на основі яких здійснюється процес формування, управління та використання електронних інформаційних ресурсів. Зазначено, що відкриті електронні ресурси бібліотек ЗВО відіграють важливу роль у розвитку визнаних світових ініціатив «відкритої освіти», «відкритого доступу», «відкритого контенту». Наголошено, що схвалена представниками університетських бібліотек ЗВО, видавництв та громадських організацій України заява стосовно підтримки нової міжнародної ініціативи «Plan S», ініційованої у вересні 2018 р. і спрямованої на забезпечення негайного та повного відкритого доступу до наукових статей, які є результатом досліджень, що фінансуються державою, підкреслює актуальність для української освіти розвитку та підтримки Відкритого доступу та Відкритої науки в Україні.
Теоретично обґрунтовано особливе значення для забезпечення відкритого доступу формування бібліотеками ЗВО інституційних репозитаріїв. Доведено, що найперспективним напрямом розвитку відкритих електронних ресурсів ЗВО є розбудова інституційних репозитаріїв, які допомогаютьь ЗВО або їх бібліотекам створювати інфраструктуру для самостійної відкритої публікації науковцями здобутих ними науково-дослідницьких результатів. Зазначено, що узагальненої моделі інституційного репозитарію поки що не існує, тому її розроблення, а також повсюдне впровадження інституційних репозитаріїв ЗВО стає нині нагальним завданням для забезпечення успішності процесу трансформаційного розвитку науково-освітнього середовища.
Критичний аналіз опрацьованих наукових джерел дає підстави окреслити основні завдання та перспективи наукових досліджень, спрямованих на з’ясування специфіки формування, управління та доступу до відкритих електронних ресурсів, розробити основні шляхи та методи формування цілісної системи, яка пов’язує всі складові та формує вплив і залежність між собою кожного об’єкта та визначає ефективність функціонування інформаційної системи ЗВО.
У другому розділі «Відкриті електронні ресурси бібліотек у системі вищої освіти», який складається з трьох підрозділів, визначено ключовий аспект у контексті освітньої діяльності - створення бібліотекою власних електронних ресурсів на базі масивів бібліографічної, реферативної, аналітичної інформації (формування електронних каталогів, електронних бібліотек та інституційних репозитаріїв).
Показано, що мета створення електронної колекції бібліотеки ЗВО полягає у забезпеченні навчальних та науково-дослідних потреб здобувачів вищої освіти, наданні віддаленого доступу до ресурсів, у т. ч. для дистанційної освіти.
Однією з найважливіших умов успішного забезпечення інформаційно- освітнього середовища бібліотеки ЗВО є реалізація принципу вільного доступу до ресурсів, а саме - свобода пошуку, доступу, вибору, використання, отримання користувачем ресурсів та послуг бібліотеки. Застосування в роботі бібліотек нових інформаційних технологій та освоєння широкого спектра інформаційних послуг зумовлено необхідністю повного задоволення різноманітних запитів здобувачів, підвищення ефективності та оперативності в обслуговуванні.
Аналіз сучасного стану впровадження електронних ресурсів у бібліотеках ЗВО ІІІ-IV рівнів акредитації показав, що нові інформаційні технології дають можливість бібліотекам формувати фонди на різних інформаційних носіях, удосконалювати способи забезпечення доступу до електронних ресурсів, якість, простоту та оперативність надання інформації. Електронні ресурси розвиваються динамічно, і дедалі більше бібліотек через власні веб-сайти задовольняють інформаційні потреби користувачів.
Завдяки цілісному обстеженню електронних ресурсів бібліотек виявлено, що із 189 бібліотек ЗВО власний веб-сайт мають 100 бібліотек, 73 бібліотеки розміщують свою інформацію на сайті ЗВО, а щодо 16 бібліотек взагалі немає інформації в мережі Інтернет. Водночас із 173 веб-сайтів доступ до електронних каталогів надають 152 бібліотеки (88 %), 21 бібліотека (12 %) показує ЕК лише в локальній мережі університету.
Переважна більшість бібліотек використовують у своїй роботі вітчизняне програмне забезпечення «УФД/Бібліотека» (41 %), спеціалізований веб-модуль якого надає інформацію про кількісний склад ЕК, у т. ч. щодо наявності електронних документів. Аналіз репрезентації електронних документів в ЕК бібліотек ЗВО засвідчує, що загальний показник їх кількості в середньому становить 2,5 % від загальної кількості поданих документів.
Вивчення матеріалу основних статистичних показників роботи бібліотек ЗВО України за 2014-2018 рр. щодо формування та використання електронних ресурсів демонструє, що починаючи з 2014 р. відбувалося стрімке зростання власних БД (кількість бібліографічних записів), а саме: 2015 р. - 7 %, 2016 р. - 12 %, 2017 р. - 15 %, 2018 р. - 17,5 %. При цьому кількість записів у ЕК збільшувалась у такій послідовності: 2015 р. - 1,6 %, 2016 р. - 4,4 %, 2017 р. - 13,1 %, 2018 р. - 18, 2 %.
Загальний обсяг власних БД (кількість бібліографічних записів) за період з 2014 по 2018 р. щорічно зростав, а кількість звернень до ЕК у зазначений період, порівняно з базовим роком, зросла в середньому на 56,7 %, що є підтвердженням актуальності ЕК як засобу організації доступу до ресурсів.
Більшість бібліотек ЗВО є суб’єктами створення, наповнення та постійної підтримки відкритих електронних архівів (інституційних репозитаріїв). Підтвердженням цього є щорічно зростаюча кількість репозитаріїв - з 79 у 2014 р. до 126 у 2018 р.
У дослідженні показано, що одним із завдань створення ефективного інформаційного середовища ЗВО є управління доступом до інформаційних ресурсів і сервісів, на які переносяться процеси, що забезпечують безпосередньо процес навчання, тобто об’єднання ресурсів в єдину мережу відкритої науки.
Розроблено узагальнену модель формування та використання електронних ресурсів для забезпечення навчального процесу через відповідні бази даних (архіви, сховища). У результаті застосування запропонованої моделі у бібліотеці формуються електронні ресурси, які відповідають сучасним вимогам навчальної та наукової діяльності ЗВО.
Визначено, що одним із напрямів розвитку електронних інформаційних ресурсів у системі вищої освіти є формування інституційних репозитаріїв, що дає змогу університетам на основі бібліотек створювати базу для подальшого висвітлення результатів наукової діяльності ЗВО, а також сприяти публікаційній активності науковців. Використання ресурсів Національного репозитарію академічних текстів та інституційних репозитаріїв ЗВО буде реальним та дієвим механізмом виявлення і поліпшення академічної доброчесності.
У третьому розділі «Репозитарії як складова відкритих електронних ресурсів бібліотеки та їх роль у науковій комунікації», який складається з п’яти підрозділів, проаналізовано інформаційно-освітнє середовище сучасного ЗВО. Зроблено висновок про тісний взаємозв’язок між досконалим інформаційним забезпеченням бібліотеки як системної складової будь-якого ЗВО та якістю навчання, яке сьогодні потребує нових підходів до системи надання освітніх послуг, організації навчального процесу, впровадження нових методик викладання та забезпечення вільного доступу до будь-якої інформації.
Аналіз репозитаріїв за їх кількісними показниками, здійснений за провідними світовими реєстрами OpenDOAR та ROAR, свідчить про те, що найвищий відсоток (81,9% OpenDOAR та 69,24% ROAR світ; 94,9% OpenDOAR та 85,9% ROAR Україна) припадає на інституційні репозитарії, які найчастіше асоціюються з науковими інституціями. Динаміка розвитку інституційних репозитаріїв на світовому і вітчизняному ринку свідчить про їх загальне визнання, оскільки подання публікацій у відкритому доступі робить результати досліджень доступними, дає можливість завантажувати, читати та повторно використовувати їх у наступних дослідженнях, а також сприяє передачі інформації від автора до користувача найкоротшим шляхом.
Проведене за критеріями Webometrics дослідження виявило, що увага до розвитку інституційних репозитаріїв та їх підтримка відіграють вагому роль у підвищенні загального рейтингу ЗВО. Останнє надзвичайно важливе для ЗВО, оскільки їх участь у світових рейтингах є впливовим інструментом визначення стратегічного напряму розвитку, стимулом до зростання конкурентоспроможності та способом для вдосконалення внутрішньої системи гарантування якості освітньої діяльності.
З’ясовано, що основою рейтингів є показники представлення ЗВО в інтернет-просторі - відкритість, якість, індексованість та цитованість, що становлять науковий інтерес і є мотивацією для науковців публікувати якісні наукові роботи у впливових наукових журналах, сприяти збільшенню обсягу та якості наукових публікацій, підтримувати політику відкритого доступу до інформації. Саме тому актуальними є розвиток та підтримка відкритих електронних ресурсів ЗВО, які є невід’ємною частиною забезпечення належного рівня вищої освіти України. Враховуючи, що наукове спілкування є однією зі
складових наукового процесу, і розглядаючи науку як інформаційний процес, природно вважати наукові публікації носіями інформації. Наукові публікації - важлива складова рейтингів.
Визначено також, що публікаційна активність нині є одним з основних чинників утвердження фахового іміджу науковця, показником якості його роботи та роботи ЗВО в цілому. Вона охоплює виявлення актуальних проблем дослідження, популяризацію власних досліджень як у національному, так і у міжнародному науково-інформаційному просторі. Інституційні репозитарії - це новий канал для структурування внеску наукової установи чи університету, який позиціонується в контексті змін у науковій практиці щодо електронних досліджень та в їх подальшому розвитку в епоху цифрових технологій.
Акцентовано увагу на створенні та підтримці науковцями своїх бібліометричних профілів у Google Scholar, що є наразі актуальним завданням, яке безперечно відобразиться і на науковому рейтингу науковця, і на рейтингових показниках якості освітньої діяльності університету.