ШАПАРЕНКО ХРИСТИНА АНДРІЇВНА ОСОБИСТІСНЕ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ШАПАРЕНКО ХРИСТИНА АНДРІЇВНА ОСОБИСТІСНЕ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Альтернативное Название: ШАПАРЕНКО КРИСТИНА АНДРЕЕВНА личностного самосовершенствования будущих ПЕДАГОГОВ ДОШКОЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ SHAPARENKO KHRYSTINA ANDRIYIVNA PERSONAL SELF-PERFECTION OF FUTURE PRESCHOOL TEACHERS
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання, концептуальні основи роботи, описано методи дослідження, доведено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дисертаційної роботи, подано дані про апробацію результатів наукового дослідження та їх упровадження.
У першому розділі «Методологічні засади особистісного самовдосконалення педагога дошкільної освіти» висвітлюється суть особистісного самовдосконалення як суспільно-історичного та соціокультурного феномена у філософсько-педагогічному аспекті; розкрита проблема особистісного самовдосконалення педагога дошкільної освіти в наукових дослідженнях; обґрунтовуються наукові підходи до розв’язання проблеми особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
У роботі визначено, що за сучасних умов становлення української державності особливої актуальності набуває інтенсивний пошук методів виховання особистісних рис громадянина України зі сформованою національною самосвідомістю, розвиненою духовністю, високою морально-естетичною культурою, творчим підходом до педагогічної діяльності. Розвиток особистості педагога стає важливою складовою цілісного освітнього процесу, а її результатом має бути людина, яка є взірцем моральної поведінки й духовного розвитку, орієнтована на цінності світової й національної культури, спроможна до творчої самореалізації й самовдосконалення в професійно-педагогічній галузі.
На підставі філософського аналізу багатоаспектного поняття «самовдосконалення» визначено, що сформовано три погляди на процес самовдосконалення, як-от: ідеалістичне визнання самоцінності
самовдосконалення особистості як суто внутрішньої активності, спрямованої на розвиток духовності, збагачення внутрішнього світу людини завдяки актуалізації її потенційних сил і можливостей (Сократ, Г. Сковорода, М. Бердяєв, А. Камю, І. Кант, С. Кєрк’єгор, Х. Ортега-і-Гассет Ж.-П. Сартр,
С. Франк, В. Франкл, М. Хайдеггер, М. Шеллер, К. Ясперс); зовнішню активність особистості, спрямовану на досягнення суспільно заданого й соціально обумовленого ідеалу розумової, фізичної та моральної досконалості засобом корекції власної діяльності й поведінки відповідно до норм і цінностей певного суспільства з метою самоутвердження в ньому й забезпечення гідного сьогочасного життя (М. Макарець, М. Мамардашвілі, Г. Платонов, Г. Рузавін, Л. Сідак, В. Тертична); як активність, що спрямована на самозбагачення внутрішнього світу й удосконалення поведінки людини (Д. Андреєв, В. Барулін, Г. Беспалова, Г. Горак, С. Кримський, Ю. Осічнюк, Л. Чупрій).
Чимало вчених, досліджуючи психологічні аспекти феномена самовдосконалення (Р. Бернс, І. Бех, Л. Виготський, М. Боришевський, М. Боуен, Г. Ковальов, І. Кон, Г. Костюк, А. Маслоу, Ю. Орлов, К. Роджерс, Л. Рувинський, та ін.) розкривають механізми й закономірності особистісного вдосконалення людини, способи й засоби її роботи над собою на засадах розвитку суб’єктності особистості та прагнення до найвищої досконалості «акме» (вершини розвитку) у всіх сферах її життєдіяльності; визначають самовдосконалення як процес усвідомленого, керованого особистістю безпосередньо власного, коли цілеспрямовано формуються й удосконалюються її якості та здібності.
Педагогічні наукові розвідки (Ш. Амонашвілі, С. Гончаренко, М. Євтух,
І. Зязюн, В. Лозова, О. Савченко, А. Сущенко, В. Тертична, А. Троцко, Л. Хомич) розглядають самовдосконалення як чинник розвитку з урахуванням ідеї визнання унікальності й цінності особистості, яка повинна бути суб’єктом освітнього процесу; як частину духовності (І. Бех, М. Боришевський, І. Бужина,
О. Вишневський, Н. Кордунова, І. Лебідь, О. Лучанінова, К. Настояща,
О. Пометун; Е. Помиткін, М. Прищак, Н. Репа, В. Слюсаренко, Т. Тюріна, Г. Шевченко, Т. Шестакова).
Феномен самовдосконалення особистості педагога в сучасних наукових розвідках розглядається як прагнення до досягнення вищої мети, завдяки чому утворюється Я (І. Бех); прагнення представити світові своє Я, самоствердження в результатах своєї діяльності (Т. Антоненко); спрямований внутрішній саморозвиток (В. Семиченко, Г. Топчий); характеристика акмеологічної компетентності (О. Гречаник) особистісна функція самоосвіти (О. Кисельова); свідоме керівництво розвитком особистісних якостей та здібностей (В. Маралов); творчий, цілеспрямований, самостійний, самодетермінований рух фахівця до вершин особистісного розвитку (Т. Шестакова); принципове превалювання й цілеспрямована реалізація особистістю внутрішньої енергії в загальному процесі її визрівання (Д. Чернілевський).
Наукове переплетіння вищезазначених філософських, психологічних, педагогічних теорій становить стійке підґрунтя для створення сучасної концепції самовдосконалення особистості, тому визначили його як цілеспрямований творчий процес свідомого наближення особистості до ідеалу на основі адекватного самопізнання й вільного вибору мети й засобів реалізації.
На підставі аналізу філософських, психологічних і педагогічних поглядів визначили особистісне самовдосконалення як суспільно-історичний та соціокультурний феномен, як найвищу форму усвідомленого духовного саморозвитку, що полягає в прагненні до вдосконалення особистісного потенціалу, формування спроможності до самопізнання, самомоніторингу, самокорекції, саморегуляції, самоконтролю й самооцінки цього процесу.
Проаналізувавши педагогічні концепції, спрямовані на покращення підготовки фахівців у вищій школі, дійшли висновку, що завданням саморозвитку та самовдосконалення пронизаний увесь зміст цієї підготовки, є її стрижнем. У наукових дослідженнях (А. Артемова, Г. Бєлєнька, Н. Голота,
О. Ємчик, І. Дичківська, Л. Зданевич, Н. Ковалевська, Н. Колосова,
А. Курчатова, Н. Лисенко, О. Листопад, С. Петренко, Л. Пісоцька, Н. Сайко, Т. Танько, Н. Уйсімбаєва, Н. Цибуляк, М. Ярославцева) зазначається, що особистісне самовдосконалення в підготовці майбутніх вихователів розглядається в таких контекстах, як-от: як активний творчий процес вивчення суб'єктом самого себе, власних здібностей, можливостей (самопізнання), свідомої зміни власних особистісних і професійно значущих якостей (самовиховання), посилення мотивації щодо особистісного вдосконалення, пізнавальної активності в опануванні професійної компетентності (самоосвіта) відповідно до вимог майбутньої професії й на основі особистої програми розвитку (самореалізація).
Професійне виховання майбутніх педагогів дошкільної освіти в контексті нашого дослідження ми визначаємо як цілісну освітню систему, основною метою якої є засвоєння студентами науково обґрунтованих знань, вироблення умінь і навичок організації навчально-виховного процесу з дітьми дошкільного з метою збагачення їхнього особистісного потенціалу; забезпечення неперервного процесу особистісного самовдосконалення, виховання суспільно важливих якостей особистості, що утворюють певну систему, за якої забезпечується оволодіння інструментарієм і моделями альтернативного навчання, техніками особистісного самовдосконалення, методами роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, спроможними уникати протиріч у процесі духовного розвитку, готовими до створення психологічно безпечного й комфортного інклюзивного середовища.
Методологічними засадами дослідження питань особистісного самовдосконалення вважаємо провідні положення про здійснення системного (Б. Ананьєв, П. Анохін, А. Асмолов, І. Блауберг, В. Венда, Ю. Забродін,
B. Зінченко, В. Ільїн, Ю. Конаржевський, В. Кузьмін, В. Ломов, В. Мерлін,
C. Рубінштейн, В. Садовський, Е. Юдін), феноменологічного (А. Агуїрре,
В. Бабушкін, Е. Гуссерль, П. Гайденко, В. Дільтей, Г. Дрює, С. Керкегор, М. Мамардашвілі, В. Молчанов, П. Рікер, К. Свасьян, О. Субетто, І. Суліма, Л. Шестов, Ф. Шеллінг, Ф. Шлейєрмахер, Г. Шпет, Е. Штрекер), антропологічного (Б. Бім-Бад, І. Блас, А. Валицька, А. Данилюк, Г. Делл- Форвальд, К. Дінлт, М. Коджаслірова, В. Краєвський, І. Колеснікова, В. Лох, Л. Лузіна, В. Максакова, Г. Ноль, Г. Рот, В. Сластьонін, Е. Фінк,
В. Шубинський), культурологічного (В. Андреєв, Г. Батищев, М. Бахтін,
В. Біблер, О. Бондаревська, О. Зворикін, Н. Карлова, М. Каган, Л. Коган, Ю. Лотман, В. Мареєв, Е. Маркарян, В. Трушков, З. Файнбург,
Н. Чавчавадзе, Е. Шиянов, К. Щипанкін), аксіологічного (Б. Бім-Бад, Б. Брушлинський, Б. Додонов, Б. Кузнецов, Н. Нікандров, В. Сластьонін,
В. Розін, М. Фішеа, П. Щедровицький), акмеологічного (В. Беспалько,
A. Бодальов, В. Вакуленко, А. Деркач, В. Зазикін, А. Кириченко, Н. Кузьміна,
B. Максимова, А. Реан, В. Тарасова, С. Толстова) підходів.
У другому розділі «Теоретичні основи особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти» висвітлюються провідні ідеї концепції особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти; розкриваються змістові домінанти особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти; характеризуються особливості особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти в різних видах його діяльності.
У розділі зазначено, що за умов соціально-інтеграційних змін, створення єдиного європейського ринку праці посилюється попит на креативну особистість, спроможну до гнучкої адаптації до постійно мінливих життєвих ситуацій, до постійного самовдосконалення власного інтелекту й морально- духовної сфери особистості, такої, що несе відповідальність за життя й особистісний розвиток вихованців.
Визначена концептуально-правова основа виховання педагога дошкільної освіти, зокрема в Законі України «Про вищу освіту»; Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Стратегії реформування освіти в Україні / Рекомендації до освітньо-виховної політики; Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Консолідаційній парадигмі модернізації України. У вище зазначених документах констатується, що професійна освіта й виховання педагога дошкільної освіти відбувається за нових умов розвитку сучасного суспільства, для чого необхідна підготовка фахівців із високим рівнем самосвідомості, прагненням до самопізнання й саморозвитку, за якими визначається рівень особистісного самовдосконалення педагога дошкільної освіти. Завдяки цим знанням можливо вирішувати складні питання особистісної взаємодії, внутрішнього саморозвитку, що змінює самосвідомість людини, яка забезпечує процес постійного й неухильного сходження до все нових і нових висот знання й перетворення світу, забезпечення умов для розвитку особистісного потенціалу дітей дошкільного віку.
На підставі аналізу наукової літератури з питань професійної підготовки педагогів дошкільної освіти (А. Артемова, Г. Бєлєнька, Н. Голота,
І. Дичківська, Л. Зданевич, О. Листопад, Л. Пісоцька, Т. Танько,
Н. Уйсімбаєва, М. Ярославцева) і загальних основ виховання студентської молоді (І. Бех, А. Бойко, Г. Васянович, В. Гриньова, М. Євтух, І. Зязюн, Є. Зеленов, В. Кузь, В. Лозова, Г. Пономарьова, Г. Троцко, Г. Шевченко) виокремлено провідні ідеї концепції особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, якими зумовлюються її основні положення:
- основними характеристиками особистості, яка самовдосконалюється, є такі: життєдіяльність як безперервний процес цілепокладання, діяльності й поведінки людини; суб’єктність самовдосконалення; спроможність до свободи вибору й відповідальності перед собою; активність, ініціативність, самостійність особистості; сформований світогляд; опанування рефлексії; сформовані вольові якості особистості; конгруентність особистості;
- змінам, що відбуваються в системі процесу особистісного самовдосконалення властива впорядкованість характеру завдяки керівництву й чіткості структурно-функціональних компонентів особистісного самовдосконалення, їх інтеграції взаємодії в цілісному освітньому середовищі;
- передбачено створення індивідуального середовища самовдосконалення, розкриття внутрішнього потенціалу саморозвитку студентів, набуття досвіду інноваційної педагогічної діяльності, оволодіння індивідуальним стилем, компетенціями «самості», інноваційного науково-методичного супроводу й навчально-методичного забезпечення.
- виокремлено когнітивний (самооцінка), діяльнісний (рефлексія) і ціннісний (самосвідомість) аспекти особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
Педагогічний процес особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти побудований як послідовні частини - зовнішньої, якою забезпечується виховний вплив, його педагогічна організація, взаємодія з суб’єктами й об’єктами освітнього процесу та внутрішньої, що, власне, є психічною діяльністю суб’єкта (студента) освітнього процесу, відбувається на внутрішньому особистісному рівні й передбачається сприйняття, певна переробка та привласнення особистістю зовнішніх дій і перетворення їх на власні якості. Самовдосконалення особистості як процес самокерованого засвоєння інформації, що надходить із зовні, відбувається в основному на підсвідомому, емоційно регульованому рівні.
На підставі аналізу теоретичних узагальнень (О. Єратохіна, Л. Куликова,
В. Лозовий, М. Макарець, Л. Сідак, В. Тертична, Г. Цвєткова, Т. Яблонська) щодо визначення й характеристик особистісного самовдосконалення слід зазначити, що науковці характеризують його як інтегрований, інтелектуальний, духовний, соціальний незавершений процес, основою якого є рефлексивне ставлення до себе.
Проаналізовані в науковій літературі базові характеристики цього неоднозначного явища стали підставою для виокремлення ознак особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти, що відображають його сутність і зміст: аутоспрямованість у створенні цільових програм розвитку власної особистості; самодетермінованість, що складається з комплексу емоційно-почуттєвих, інтелектуальних, характерологічних властивостей і якостей; усвідомленість, спрямована на подолання почуття невдоволеності власними інтелектуальними, духовними, професійними можливостями; позитивна модальність, забезпечується досягнення педагогом виключно позитивних, прогресивних, еволюційних особистісних змін; автентичність як формування адекватного самоставлення й розвиток емоційного інтелекту майбутніх педагогів дошкільної освіти; інтегративність як усебічне явище самовдосконалення, за якого ускладнюються й інтегруються установки на самоактуалізацію, самореалізацію, досягнення «акме», піднесення на вищий щабель особистісного розвитку.
Особистісне самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти - це свідомий, планомірний, керований процес, у якому відображається вищий рівень саморозвитку особистості із чітко вираженою мотивацією на духовний розвиток, ґрунтовною ціннісно-смисловою сферою, власними життєвими та професійними пріоритетами в самовизначенні та самореалізації, спроможної до побудови індивідуальної траєкторії піднесення до найвищих рівнів «акме» та створення умов для розвитку особистісного потенціалу дітей дошкільного віку.
Посилаючись на визначення особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти, основними компонентами цього процесу ми вважаємо мотиваційний (полягає в орієнтуванні особистості на розвиток процесів «самості» в процесі підготовки до педагогічної діяльності, визнання мотивів самовдосконалення найвищими цінностями), когнітивний (відбиваються сформовані теоретичні уявлення про сукупність і природу самовдосконалення, його місце та спосіб реалізації в майбутній педагогічній діяльності, передбачається сукупність знань і вмінь, сформованих в освітньому процесі), аксіологічний (віддзеркалюються притаманні педагогу дошкільної освіти духовні пріоритети й ціннісні орієнтири, якими він керується в житті й педагогічній діяльності), процесуальний (відображається специфіка освітньої діяльності й поведінки в процесі особистісного самовдосконалення).
Ефективність процесу особистісного самовдосконалення педагогів дошкільної освіти залежить від організованого у відповідний спосіб освітньо- виховного середовища, у якому студент, залишаючись суб’єктом власного самовдосконалення, є об’єктом педагогічної взаємодії з різним категоріями педагогічного активу. За організацій самостійної освітньої діяльності в процесі особистісного самовдосконалення передбачається задоволення потреб у відчутті студентом власної унікальності, усвідомлення власного «Я» й оцінювання особистісних перспектив і можливостей та реалізовується в процесі самовиховної й самоосвітньої діяльності.
Самовиховання майбутніх педагогів дошкільної освіти розглядаємо як свідому, планомірну, керовану студентом діяльність, спрямовану на формування та збагачення особистісного потенціалу, необхідного для досягнення життєво важливої мети в процесі особистісного самовдосконалення.
Самоосвіту майбутніх педагогів дошкільної освіти в дослідженні визначаємо як гностичний інструмент особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, завдяки якому накопичуються когнітивні ресурси, підвищується рівень знань, удосконалюються вміння й навички, формується особистісний світогляд фахівців на всіх етапах розвитку особистості, як спеціально організовану самодіяльну систематичну пізнавальну діяльність, спрямовану на досягнення особистісно значущої освітньої мети, задоволення пізнавальних інтересів, загальнокультурних і професійних запитів.
Основними формами організаційного забезпечення процесів
самовиховання й самоосвіти студентів визначили такі: неімітаційні форми (проблемні лекції, колоквіуми, лекції-конференції, оглядові лекції, олімпіади, тематичні дискусії, індивідуальні та групові консультації, програмне навчання, педагогічна практика); імітаційні форми (публічний захист, ситуаційні рішення, семінарські заняття, індивідуальні тренажери, ділові ігри, воркшопи, тренінги особистісного розвитку, ігрове проектування індивідуального процесу, організаційні ігри, науково-дослідна робота).
У третьому розділі «Педагогічна система особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти» обґрунтовано закономірності, принципи та педагогічні умови створення системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти; спроектована теоретична модель педагогічної системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, її складові блоки, у процесі яких забезпечується її ефективне функціонування; подана критеріальна база моніторингу процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти за відповідними критеріями й показниками.
Основними закономірностями, властивими процесу особистісного самовдосконалення, є: детермінації й розвитку, чим визначається залежність організації освітнього процесу від особливостей внутрішнього світу майбутніх педагогів дошкільної освіти, рівня розвитку їхньої особистісної свободи, творчої активності, спрямованої на процес особистісного самовдосконалення; взаємодії і взаємодоповнення, якого визначається перехід від об’єктивності до суб’єктності особистісного самовдосконалення в освітньому процесі; управління й самоврядування, яким визначається поступовий перехід від зовнішнього управління до рефлексії самоврядування; інтенсифікації й оптимізації, завдяки чому визначає залежність між підвищенням ефективності процесу взаємодії й раціональними особистісними й колективними зусиллями.
Визначено основні принципи забезпечення процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти: дуальної
детермінації, прогресивності, нелінійної суперпозиції, безперервності й циклічного розвитку, полісуб’єктності, єдності індивідуалізації й інтеграції, парсипативності, єдності позитивного й негативного зворотного зв’язку, відповідності, розвивальної дії, управління рефлексії й самоврядування, психологічної підтримки, професійної спрямованості й самореалізації, єдності освітньої й педагогічної (практичної) діяльності, єдності інтелектуально-творчої активності.
Основними педагогічними умовами процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти є: дидактико- методичні умови (побудова освітнього процесу відповідно до компонентів особистісного самовдосконалення з поступовим ускладненням змісту та структури від пізнавальної до самостійної пізнавальної діяльності студентів; забезпечення наступності етапів особистісного самовдосконалення студентів та етапів професійної підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти); організаційно-педагогічні умови (відображення у змісті підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти сутності і цінності процесу особистісного самовдосконалення; упровадження стратегічних і тактичних освітніх технологій у процесі особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти); акмеологічні умови (спрямованість освітнього процесу на формування акмеологічного потенціалу майбутнього педагога дошкільної освіти; забезпечення індивідуальної траєкторії оволодіння студентами способами особистісного самовдосконалення); культурно-виховні умови (забезпечення міжособистісної взаємодії в цілісному освітньому процесі; створення культурно-освітнього простору в закладі вищої освіти).
Підґрунтям для проектування педагогічної системи процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти стала розробка теоретичної моделі цього процесу, за впровадження якої передбачається розкриття механізмів процесу самопізнання особистості, потенційних й актуальних властивостей, особистих й інтелектуальних особливостей, взаємин із іншими, поведінкових характеристик; формування внутрішньої мотивації, що є основою автономного, неадаптивного процесу самовдосконалення; створення проекту особистісного самовдосконалення завдяки виробленню життєвої стратегії, й перспективи, а також засвоєння способів самопроектування; забезпечення самоконтролю як метакогнітивного процесу, спрямованого на самостійне управління процесом особистісного самовдосконалення; формування системи уявлень про власні потенційні можливості, концепцію «ідеального Я», реалізацію свідомого вибору задля особистісного розвитку й удосконалення.
Виокремлено педагогічний аспект розробки теоретичної моделі та її структурні блоки, що полягає в проектуванні й організації освітнього процесу на основі суб’єкт-суб’єктних взаємин, особистісних і професійних цінностей, визначених гуманістичною та творчою парадигмами та створенні умов, що сприятимуть розвитку студентів педагогічних вишів як професіоналів: стимулювання активності, самостійності, внутрішньої свободи людини; рефлексія в процесі особистісного та професійного становлення й удосконалення особистості студента; здійснення творчого підходу в освітньому процесі. Змістове наповнення моделі та блоків показано на рисунку 1.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины