Швецова Ірина Вікторівна. Виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку в позакласній роботі

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет дослідження, окреслено комплекс методів; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; подано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – «Теоретичні основи виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку» – проаналізовано теоретичні підходи щодо виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку у позакласній роботі, здійснено історико-педагогічний аналіз проблеми виховання поваги до дорослих, уточнена змістова характеристика ключових понять дослідження.
На основі аналізу основних наукових теорій класиків педагогічної думки (Я. Коменський, А. Макаренко, Г. Песталоцці, Г. Сковорода, М. Стельмахович, В. Сухомлинський, К. Ушинський) нами виділено й охарактеризовано суспільно-історичні передумови звернення до проблеми виховання у дітей поваги до дорослих: соціально-історичні (суперечливий процес розвитку суспільних відносин, необхідність збереження і збагачення духовності суспільства); психолого-педагогічні (забезпечення ефективного входження дитини у суспільство, гуманізація взаємовідносин у середовищі особистісного розвитку дитини). З’ясовано, що значний інтерес до проблеми виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку зумовлений виникненням кризових явищ у суспільстві та проявами зневаги у соціумі, серед яких: неувага до турбот та страждань людей, презирство до закону, нехтування чужою працею, чужими святинями; порушення сімейних стосунків, що виражається втратою авторитету дорослих, батьків.
Повага, пошана до людини розглядається як один із найважливіших показників моральності, що передбачає такі відносини між людьми, за яких у відповідних діях, мотивах, а також у соціальних умовах життя суспільства визначається гідність і самоцінність будь-якої особистості. Встановлено, що важливими характеристиками людини, яка з повагою ставиться до інших, є моральні мотиви, ставлення, які проявляються у вчинках та поведінці людини, моральні переконання та почуття, а внутрішнім регулятором шанобливої поведінки є моральні звички, що виражаються у вмінні ставитися з повагою до інших без спонукань, контролю, виходячи з потреб у певній дії.
Актуалізовано сутність та структуру понять: «відносини», «повага», «пошана», та визначено змістову характеристику поняття «повага до дорослих»,
яка характеризується нами як моральна якість особистості, яка проявляється у шанобливому ставленні до дорослих і виражається у ввічливому (тактовному, доброзичливому) та толерантному поводженні (уважному ставленні та безоцінному прийнятті іншої людини, чуйності, емпатії, розумінні). Виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку трактуємо як складову загального виховного процесу, систематичну і планомірну діяльність навчальних закладів та сім’ї, спрямовану на виховання школяра, який ставиться до дорослої людини як до цінності.
Сучасний рівень розвитку суспільства сприяє переоцінці людьми моральних цінностей і настанов. Це спонукає до розробки нових підходів до морального виховання школярів, які враховують ціннісне ставлення до людини та соціокультурні реалії життя сучасних школярів.
На основі вивчення психолого-педагогічної літератури визначено об’єктивні та суб’єктивні чинники виховання у молодших школярів поваги до дорослих.
До об’єктивних чинників належать: сімейне виховання, емоційний вплив учителя, особливості взаємостосунків із дорослими. Здатність батьків усвідомлювати свої дії та вчинки, уміння ставити найсуворіші вимоги до власної поведінки та дотримуватися їх, поєднання вимогливості з любов’ю сприяють вихованню поваги і до батьків, і до інших людей. Любляче, довірливе, гідне ставлення учителя до молодшого школяра виховує любов до людей, формує стійке уявлення дитини про стосунки між людьми.
Суб’єктивними чинниками є психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку (новий соціальний колектив, розвиток емоційно-вольової, пізнавальної сфери та самооцінки власної поведінки, сприйнятливість до виховних впливів, збагачення досвіду спілкування тощо).
Виховання у молодшого школяра поваги до дорослих передбачає засвоєння мотивів і способів моральної поведінки, які базуються на ціннісному ставленні до іншої людини.
У вирішенні проблем виховання поваги до дорослих значний потенціал має позакласна робота, спрямована на задоволення різноманітних потреб та інтересів особистості. Аналіз педагогічної літератури дозволив виявити особливості позакласної виховної роботи, що полягають у суспільній спрямованості (зміст виховного впливу відповідає потребам суспільства); спрямованості на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці; вироблення умінь і навичок самовиховання; додаткових можливостях виховного впливу; створенні умов для формування нових інтересів, накопичення досвіду колективного життя для більш повного розкриття та вияву особистості.
У другому розділі – «Діагностика вихованості поваги до дорослих в учнів початкової школи» – визначено критерії, показники та охарактеризовано рівні вихованості поваги до дорослих у молодших школярів; здійснено аналіз стану вихованості поваги до дорослих; визначено особливості проявів поваги до дорослих в молодших школярів.
На основі аналізу особливостей розвитку учнів молодшого шкільного віку визначено, що для дітей цього віку характерне наслідування вчинків дорослих і товаришів, засвоєння дій авторитетної людини. Причиною того є недостатньо розвинена критичність їхніх суджень, нездатність диференціювати вчинки людей, що оточують, на позитивні та негативні.
У результаті аналізу наукової літератури (І. Дубов, А. Петровський, Л. Смірнов та ін.) та поняття «значущий інший» (особистість, яка здійснює вплив на людей, сприяє зміні їхніх поглядів та поведінки, формуванню нових, раніше не відомих переживань (Г. Селліванов)) установлено особливості виховання поваги до дорослих у молодших школярів та акцентовано увагу на педагогічній взаємодії,
яка може бути ефективною у тому випадку, якщо її учасники – дорослий і дитина –
є взаємно значущими.
У ході аналізу особливостей сімейного виховання визначено, що його результат залежить від взаємин, що складаються у сім’ї, від значущості старших членів сім’ї для дітей та дітей для дорослих.
Найбільш ефективний для формування поваги до дорослих стиль сімейного виховання – співробітництво, у якому значне місце належить суб’єкт-суб’єктним відносинам.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено критерії вихованості поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку з відповідними показниками: когнітивний (обсяг знань про повагу до людини, визначення її сутності та ознак, способів прояву, уміння характеризувати повагу (неповагу), емоційно-ціннісний (усвідомлення необхідності емоційно-ціннісного ставлення до дорослого, доброзичливість; вміння слухати й «чути» співрозмовника, позитивно реагувати на інформацію, що надходить від нього; особливості прояву неповаги до людини (агресія, байдужість, атолерантність та ін.), діяльнісно-поведінковий (практичні навички, уміння і досвід проявляти повагу до дорослих у конкретній ситуації).
Відповідно до обраних критеріїв та показників визначено рівні вихованості поваги до дорослих (високий, достатній, середній та низький).
Високий (рефлексивний) рівень: учні початкових класів мають чіткі уявлення про повагу, знають слова привітання, подяки, вибачення, прохання та мають стійкі уявлення про способи прояву почуттів під час взаємодії з дорослими: співчуття, чуйність, дбайливість, привітність. Мають адекватну самооцінку, правильно аналізують свої вчинки та вчинки інших, можуть стримувати тих, хто виявляє неповагу до дорослого. Уміють контактувати, взаємодіяти з іншими людьми, визнавати людину як найвищу цінність.
Достатній рівень: в учнів молодшого шкільного віку знання про повагу до дорослих досить повні, але глибоко не усвідомлені; учні мають чіткі уявлення про важливість прояву поваги до дорослих, але не завжди готові до позитивної взаємодії; ціннісне ставлення до себе (завищена або занижена самооцінка) та інших людей сформоване фрагментарно. Такі школярі переважно проявляють повагу та допомагають старшим, проте прояв поваги в повсякденному житті, поведінці певною мірою залежить від зовнішніх спонукань дорослих. Діти розуміють важливість і значення цієї якості у спілкуванні із членами своєї родини.
Середній рівень: молодші школярі характеризуються недостатньо чіткими морально-етичними уявленнями, неповними розумінням норм та правил поведінки у соціумі, усвідомленням своїх недоліків. Такі діти неохоче виявляють турботливість, щедрість, доброзичливість, не завжди ввічливі з дорослими. Учні початкових класів усвідомлюють необхідність поважливого ставлення до дорослих, але не завжди його проявляють. Їм не притаманна сталість поведінки і культури моральної дії. Міра рефлексії низька. Не завжди вдається взаємодіяти з іншими людьми та зберігати рівновагу. Ціннісне ставлення до інших людей не сформоване.
Низький рівень: молодші школярі не володіють системою сформованих морально-етичних знань, не розуміють норм та правил поведінки, в них не сформована мотиваційна основа поваги до дорослих, що необхідна для здійснення моральних учинків. Учні початкових класів цієї групи проявляють байдужість до батьків та інших дорослих людей, не відчувають провини й сорому через недотримання суспільних норм. Вибірково виявляють повагу до обраних дорослих в окремих ситуаціях.
Рівні вихованості поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку досліджувалися за допомогою комплексної методики, яка здійснювалася у трьох напрямах: робота з дітьми, батьками та педагогами.
Проведення експерименту та аналіз його результатів засвідчили, що 26,7 % учнів характеризуються низьким рівнем вихованості поваги до дорослих, 36,3 % – середнім рівнем, у той час як достатнім рівнем характеризується 20,2 % опитаних і лише 16,9 % респондентів характеризуються високим рівнем.
У ході констатувального експерименту встановлено відмінності у рівнях вихованості поваги до дорослих в учнів, які навчаються в міських та сільських школах. Встановлено, що в молодших школярів, які проживають і навчаються у сільській місцевості, рівень вихованості за емоційно-ціннісним критерієм значно вищий, ніж у міських: проявляється вища здатність до співпереживання, співчуття, радість за успіхи іншої людини.
За результатами дослідження виявлено причини низького рівня вихованості поваги до дорослих у молодших школярів. Діти обізнані з нормами поважливого спілкування, але не завжди вміють використовувати їх у реальних ситуаціях у взаємодії з людьми. У більшості дітей емоції легко витісняють знання про правильне та неправильне, вони не усвідомлюють своїх недоліків у поведінці.
Узагальнення отриманих даних засвідчило недостатнє використання вчителями початкової школи потенціалу позакласної роботи у вихованні поваги до дорослих, у багатьох сім’ях не надають належної уваги вихованню означеної моральної цінності. Встановлено, що недостатня кількість науково-методичного забезпечення процесу виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку в позакласній роботі знижує її організаційно-виховний вплив.
Аналіз та узагальнення отриманих результатів констатувального етапу експерименту підтвердили необхідність розроблення й упровадження педагогічних умов, які дозволять оптимально використати позакласну роботу щодо виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку.
У третьому розділі – «Психолого-педагогічні умови виховання у молодших школярів поваги до дорослих в позакласній роботі» – виокремлено та охарактеризовано психолого-педагогічні умови виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку в позакласній роботі та експериментально перевірено їх ефективність, проаналізовано результати формувального етапу дослідження.
На основі аналізу наукових досліджень та результатів констатувального етапу експерименту визначено та обґрунтовано психолого-педагогічні умови оптимізації процесу виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку в позакласній роботі: 1) врахування сензитивності психологічних особливостей молодших школярів для виховання поваги до дорослих; 2) застосування інноваційного змісту, форм і методів позакласної роботи у вихованні поваги до дорослих в учнів початкової школи; 3) забезпечення активної співпраці вчителів, батьків, школярів у системі особистісно-значущих cуб’єкт-суб’єктних відносин, спрямованих на поважливе ставлення один до одного.
Визначено такі принципи виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку в позакласній роботі: урахування індивідуальних особливостей дітей, акмеологічний, суб’єкт-суб’єктної взаємодії, діалогічності і співробітництва, гуманізації відносин.
Реалізація першої психолого-педагогічної умови – врахування сензитивності психологічних особливостей молодших школярів для виховання поваги до дорослих – передбачала розуміння вчителями початкової школи психологічних особливостей молодшого шкільного віку, а саме: обмежений моральний досвід, перевага емоційної сфери, слаборозвинена вольова регуляція поведінки. У зв’язку з цим, необхідною умовою для побудови відносин молодшого школяра як із ровесниками, так і з дорослими виступала здатність підпорядковувати свою поведінку встановленим моральним нормам, діти цього віку вразливі до впливу навколишнього середовища. Особливістю цього віку є те, що молодший школяр підкоряється моральним очікуванням сім’ї, групи, у своїй поведінці наслідує поведінку дорослих.
Застосування інноваційного змісту, форм і методів позакласної роботи у вихованні поваги до дорослих в учнів початкової школи, як визначена друга психолого-педагогічна умова, потребувало введення у практичну роботу вчителя початкових класів різних інноваційних форм взаємодії, серед яких нами було виділено: тренінгові заняття (години відвертої розмови, години спілкування, рольові ігри); години взаємовиховання; проектну виховну роботу (творчо-пошукові моральні діалоги, презентації, казкотерапію, благодійні акції). З батьками проводилися ділові ігри, класні батьківські збори у формі тренінгів, родинні виховні справи, «педагогічну школу» для батьків, які спрямовувалися на інтеграцію родинно-сімейного виховання.
Забезпечення активної співпраці вчителів, батьків, школярів у системі особистісно-значущих cуб’єкт-суб’єктних відносин, спрямованих на поважливе ставлення один до одного (третя психолого-педагогічна умова), є успішним лише за умови дотримання вчителями і батьками єдиних вимог у вихованні. Тому цей процес полягає насамперед у виявленні та врахуванні виховних можливостей сім’ї, засобів масової інформації для ефективного використання їх впливу на школярів,
а також організації і спрямування колективного та індивідуального життя й діяльності учнів, створення умов для збагачення їхнього власного досвіду. Важливим є встановлення гармонійних стосунків між учнями і вчителем на демократичних і гуманістичних засадах.
З цією метою була розроблена програма виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку в позакласній роботі, яка передбачала актуалізацію знань, якими володіє дитина, і досвіду взаємодії з іншими людьми. Рефлексія власної діяльності, взаємодія з тими, хто оточує, і відносини між ними спрямовані на формування поваги до дорослих.
Найбільш ефективними методами виховання, які забезпечують виховання поваги до дорослих у дітей молодшого шкільного віку в позакласній роботі, визначено такі: формування свідомості і самосвідомості (навіювання, роз’яснювання, особистий приклад учителя); організація діяльності та формування досвіду моральної поведінки (вимога, поради, прохання, довіра, розв’язання виховних ситуацій); інформаційно-евристичні (евристичні бесіди, відверті розмови, творчі розповіді, презентації думок, інтерв’ю); стимулювання моральної діяльності: мотиваційно-стимулювальні (створення емоційних ситуацій успіху, мотиваційні ігри); пізнавально-пошукові («мозкова атака», ігрові ситуації, творчий аналіз результатів спільної діяльності, «коло ідей»); регулятивно-корекційні (пошук спільних ідей встановлення правил, саморегуляція).