РАХУБА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕНЬ ПРО НЕЖИВУ ПРИРОДУ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗІ ЗНИЖЕНИМ ЗОРОМ : РАХУБА НАТАЛЬЯ АЛЕКСАНДРОВНА ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ о неживой природе у детей старшего дошкольного возраста со сниженным зрением RAKHUBA NATALIA OLEKSANDRIVNA PECULIARITIES OF FORMATION OF IDEAS ABOUT INANIMAL NATURE IN CHILDREN OF SENIOR

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічні та теоретичні засади, розкрито наукову новизну, практичну значущість, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі – «Питання формування уявлень про природу у дітей в психолого-педагогічній літературі» – проаналізовано загальну психолого-педагогічну вітчизняну та зарубіжну наукову літературу з питань основних науково-методичних підходів до формування природничих уявлень у дошкільників.
У психолого-педагогічній літературі питанню формування у дітей уявлень присвячено багато теоретичних робіт та експериментальних досліджень (Б.Г. Ананьєв, А.І. Великороднова, Л.А. Венгер, Л.В. Занков, Б.Ф. Ломов, B.C. Мухіна, А.В. Петровський, Ф.І. Фрадкіна та ін.). У них стверджується, що уявлення не можуть розглядатися як щось назавжди дане. Ясні й чіткі уявлення виникають не миттєво, у завершеному вигляді, а формуються, поступово вдосконалюючись та змінюючись під впливом все нових і нових цілеспрямованих сприймань.
На значну роль зору в процесі формування уявлень вказують у своїх роботах Л.П. Григорьєва, А.І. Зотов, Г.Й. Каплан, Л.С. Моргуліс, Л.А. Новікова та ін. Зір, як і інші види чутливості, дає людині інформацію про навколишній світ у вигляді відчуттів, сприймань та уявлень.
Спеціальними тифлологічними дослідженнями (В.О. Феоктістова, С.О. Покутнєва, Н.Г. Морозова, Т.П. Свиридюк, Л.І. Солнцева, Л.І. Плаксіна та ін.), що стосувалися пізнавальної активності дітей з порушеннями зору, було встановлено, що внаслідок порушення зору та ослабленості нервової системи інтерес до навколишнього середовища та активність дитини природним шляхом не збуджуються. Вони потребують постійної стимуляції сприймання, збудження інтересу до навколишнього світу, допомоги у дослідженні властивостей предметів та явищ, їх різноманітних якостей і відношень, що забезпечить успішність розвитку пізнавальних інтересів; формування навичок диференціювання певних ознак, порівняння предметів та явищ, їх узагальнення.
Вивченням проблем природничого виховання дітей займалися видатні педагоги минулого О.В. Духнович, Я.А. Коменський, Г.Й. Песталоцці, Б.Е. Райков, С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський, Є.І. Тихеєва, К.Д. Ушинський та ін. Вони вказували не лише на те, як природа впливає на розвиток та формування особистості, але й відмічали, що необхідно навчити та виховати молоде покоління, яке здатне бережливо ставитися до природи як національного суспільного багатства, вмітиме передбачати наслідки своєї поведінки, а також дій інших людей у природі, охороняти та примножувати багатства рідної природи. Сьогодні – це питання екологічної oсвіти та виховання. В Україні, як і в усьому світi, воно є одним з актуальним. Різні аспекти формування екологічної культури у дітей розкривають дослідження А.М. Богуш, О.А. Ванцовської, Н.М. Горопахи, Н.В. Лисенко, Т.С. Науменко, З.П. Плохій, Н.М. Кот, К.Л. Крутій, Н.О. Рижової та ін. Роботи зазначених науковців поклали початок екологічному підходу в ознайомленні дітей з природою. В них визначається, що формування уявлень у дітей про навколишній світ, а на їх основі й екологічної культури дитини, потрібно розпочинати якомога раніше, оскільки саме в дошкільному вiцi в дитини мають бути закладені елементapнi основи екологiчної культури та знання про екологічно-доцiльну поведінку людини.
Аналіз результатів досліджень провідних науковців у галузі тифлології (Ю.О. Войтюк, І.М. Гудим, Н.І. Малюхова, І.О. Сасіна, Є.П. Синьова, Т.П. Свиридюк, Б.К. Тупоногов та ін.) дозволив визначити основні труднощі формування уявлень про навколишній світ у дошкільників зі зниженим зором: знаходження необхідної інформації, виділення суттєвого; здійснення операцій порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, оперування поняттями; відтворення інформації з власного досвіду; складність застосування знань у нестандартних ситуаціях; здійснення самоконтролю та самооцінки в процесі виконання завдань, що виявляється у некритичності до помилок сприймання зорових образів, образ сприймається без співвідношення з реальним предметом в об’єктивній дійсності.
Багатьма експериментальними дослідженнями (М.І. Земцова, О.Г. Литвак, Н.І. Малюхова, І.С. Моргуліс, Т.П. Свиридюк, Є.П. Синьова та ін.) доведена принципова можливість пізнання дітьми з глибокими порушеннями зору предметів і явищ навколишньої дійсності та створення у них повноцінних уявлень про неї. Завдяки взаємодії аналізаторів і розвитку вищих форм пізнавальної діяльності при порушеннях зору цілком можливо формувати складні синтетичні образи довкілля, правильно відображати предмети і явища навколишньої дійсності.
Ураховуючи те, що основні закономірності розвитку дітей з порушеннями зору є спільними зі зрячими дітьми (Л.С. Виготський, М.І. Земцова, О.Г. Литвак), необхідно всебічно використовувати дошкільний вік як найбільш сенситивний для отримання уявлень про навколишні предмети живої та неживої природи й мовленнєвого оформлення сприймань та уявлень у цій області.
У другому розділі – «Особливості уявлень про неживу природу у дітей старшого дошкільного віку зі зниженим зором» - висвітлено організацію, методику та результати констатувального експерименту.
Метою констатувального етапу дослідження було вивчення стану та особливостей сформованості уявлень у дітей зі зниженим зором старшого дошкільного віку про неживу природу за компонентно-критеріальною системою оцінювання.
Для визначення особливостей уявлень старших дошкільників зі зниженим зором до участі в констатувальному експерименті було залучено 3 групи дошкільників (відповідно до гостроти зору з оптимальною оптичною корекцією): діти з нормальною гостротою зору, діти з пограничною гостротою зору (vis від 0,5 до 1,0) та діти зі зниженою гостротою зору (vis до 0,4).
Результати ознайомлення з дошкільною документацією тифлопедагогічного напрямку виявили наявність у дітей певних особливостей пізнавальної сфери, зокрема: загальне зниження пізнавальної активності; ускладнення мнемічних та мисленнєвих процесів і операцій; звуження кола інтересів тощо.
Вивчення рівня методичної та практичної підготовки педагогів до роботи з дітьми з розділу «Природа» показав, що вони потребують методичної підтримки з боку вихователя-методиста та проведення спеціальних семінарів-практикумів, тренінгів в рамках дошкільних навчальних закладів з розділу «Природа», оскільки лише у 5,6 % педагогів дошкільних навчальних закладів та у 10,5 % педагогів спеціальних дошкільних навчальних закладів відмічено його високий рівень та майже половина має допустимий.
Результати анкетування батьків, спрямованого на вивчення їх обізнаності в ознайомленні дітей із об’єктами та явищами неживої природи, показали, що лише близько 16 % з них розповідали своїй дитині про те, що існує жива та нежива природа. Не всі опитані батьки мають правильні уявлення про об’єкти та явища неживої природи – рівень їх обізнаності досить низький, лише близько 50 % самі мають правильні уявлення про об’єкти та явища неживої природи. Суттєвої різниці в обізнаності про неживу природу у батьків зрячих дітей та батьків дітей з порушеннями зору у ході дослідженнями не зафіксовано.
Виявлення загальної обізнаності дітей старшого дошкільного віку про світ природи в ході бесіди показав, що переважна більшість дошкільників з нормальним (76,9 %), пограничним (62,5 %) та зниженим зором (50 %) називали об’єкти живої природи, фактично, безпомилково, у великій кількості, відповіді були повні та емоційно насиченими. Що ж стосується уявлень про неживу природу, то високий рівень обізнаності у цій сфері показали 51,9 % дітей з нормальним зором, 26,1 % дітей з пограничним зором та лише 13,2 % дітей зі зниженим зором.