Головко Ірина Анатоліївна. Кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідження обраної теми, зв’язок теми дослідження з науковими планами, темами та програмами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, його емпіричну базу, сформульовано наукову новизну, розкрито наукове та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості щодо апробації результатів дослідження й публікації, в яких викладено основні положення дисертації.
Розділ 1 “Історичні й порівняльно-правові аспекти кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами” складається з двох підрозділів і містить історичні та порівняльно-правові аспекти дослідження кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами.
У підрозділі 1.1. “Історичний розвиток кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами” проаналізовано історичний процес становлення норми про відповідальність за жорстоке поводження з тваринами у вітчизняному законі про кримінальну відповідальність, який відбувався в різні історичні періоди, починаючи від найдавніших часів до сьогодення.
За допомогою історико-правового методу автор дослідив склад жорстокого поводження з тваринами за різними нормативними пам’ятками минулого. У роботі наведені окремі приклади та положення з Біблії, Руської Правди, Статуту князя Ярослава про церковні суди, Статуту про земські справи, Судебника князя Казимира 1468 р., Литовських статутів 1529, 1569, 1588 рр., Соборного уложення 1649 р., Артикула військового 1715 р., Прав, за якими судиться малоросійський народ 1743 р., Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., Статуту про покарання, які накладені мировими суддями 1864 р., Уголовного Уложення 1903 р. Вперше побиття тварин визнано самостійним злочином, що посягає на порядок гуманного відношення до тварин, у ХVІІ ст., за часів Петровських реформ, основним джерелом яких визнано Артикул Військовий Петра І від 25 березня 1715 р. Подальші вітчизняні закони про кримінальну відповідальність середини XVI – середини XX ст.ст., включаючи КК УРСР 1922, 1927 рр., спеціальних норм, які б встановлювали відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, не містили. Аналізована стаття з’явилася лише у КК УРСР 1960 р., який у 1988 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР був доповнений ст. 207-1 “Жорстоке поводження з тваринами”. У КК України 2001 р. відповідна норма, що встановлює відповідальність за жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК України), зазнала певних змін. Зокрема, була скасована адміністративна преюдиція як умова відповідальності за жорстоке поводження з тваринами. Спираючись на поділ кримінальних правопорушень на злочини та кримінальні проступки (відповідно до Концепції реформування кримінальної юстиції України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008), автор доводить недоцільність передбачення аналізованої норми в Розділі VII “Кримінальні проступки проти громадського порядку та моральності” (ст. 549).
У підрозділі 1.2. “Кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами: зарубіжний досвід” міститься аналіз положень кримінального законодавства 36 зарубіжних країн різних правових сімей. Зроблено висновок, що не у всіх із проаналізованих зарубіжних КК передбачена відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Так, у КК Республіки Азербайджан, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Республіки Вірменія, Королівства Данія, Китайської Народної Республіки, Республіки Молдова, Республіки Корея, Республіки Польща, Республіки Таджикистан, Республіки Туркменістан, Республіки Узбекистан, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарської Конфедерації, Держави Японія взагалі не передбачається відповідальність за жорстоке поводження з тваринами.
У КК більшості розглянутих країн відповідні норми утворюють самостійні склади злочинів. Автор дійшов висновку, що коло злочинних діянь, які стосуються посягань на тваринний світ, зокрема, захисту їх від жорстокого поводження, за КК зарубіжних країн є більш широким у порівнянні з КК України. При цьому, регламентація відповідальності за злочин, передбачений ст. 299 КК України, найбільш наближена до кримінального законодавства більшості країн колишнього СРСР, ніж решти розглянутих країн.
З’ясовано, що, порівняно з КК України, об’єктом відповідних злочинів у КК іноземних держав є не лише громадський порядок та моральність (КК Республіки Грузія, Пенітенціарного кодексу (далі – ПК) Республіки Естонія, КК Республіки Казахстан, КК Республіки Киргизстан, КК Республіки Латвія, КК Республіки Литва, КК Російської Федерації (далі – РФ), а й: відносини власності (КК Республіки Аргентина, КК Республіки Вануату, КК Королівства Нідерланди, КК Держави Ізраїль, КК Республіки Кірібаті); порядок поводження з тваринами (КК Австрійської Республіки, КК Французької Республіки); релігія, етика, благопристойність, спокій та загальні інтереси (КК Королівства Іспанія, КК Королівства Норвегія, КК штату Техас (США), КК Королівства Швеція, КК Островів Кука). Ознаки тварин, які можуть бути предметом аналізованих злочинів, у кримінальних законодавствах країн колишнього СРСР, не конкретизовані. В кримінальних законодавствах інших іноземних держав тварина як предмет злочину визначена за допомогою ознак, які дозволяють ідентифікувати її як самостійний природний об’єкт, щодо якого законодавством встановлено правовий режим.
Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони відповідних складів злочинів є: а) час (вчинення такого діяння під час: незаконних заходів – в КК Королівства Іспанія; під час тренувань та змагань собак – КК штату Техас (США), б) спосіб вчинення злочину (застосування садистських методів – КК Російської Федерації, КК Республіки Казахстан); в) місце вчинення злочину (будівля, приміщення, кімната, арена – КК штату Техас (США); вчинення діяння в громадському місці – за ПК Республіки Естонія).
Конструкція складу злочину “Жорстоке поводження з тваринами” в кримінальних законодавствах розглянутих іноземних країн поділяється на три види: матеріальний (КК Республіки Аргентина, КК Королівства Нідерланди, КК Держави Ізраїль, КК РФ, КК Республіки Киргизстан, КК Республіки Казахстан, КК Республіки Кірібаті, КК Соломонових островів); формальний (КК Австрійської Республіки, КК Королівства Іспанія, КК Королівства Норвегія, КК Французької Республіки, КК Королівства Швеція, ПК Республіки Естонія, КК Островів Кука) та формально-матеріальний (КК Республіки Вануату, КК штату Техас (США), КК Турецької Республіки, КК Республіки Грузія, КК Республіки Литва, КК Республіки Латвія).
Вивчення зарубіжного досвіду щодо протидії аналізованому злочину дало підстави дисертанту: а) переглянути поняття та ознаки тварини як предмету злочину, передбаченого ст. 299 КК України; б) зробити висновок про доцільність внесення змін до ст. 299 КК України, що стосуються моменту закінчення злочину; в) виокремити нові кваліфікуючі ознаки жорстокого поводження з тваринами.
Розділ 2 “Кримінально-правова характеристика складу злочину, передбаченого ст. 299 КК України “Жорстоке поводження з тваринами” складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Об’єкт і предмет складу злочину” розкрито основні ознаки об’єкта жорстокого поводження з тваринами. Визначаючи об’єкт злочину, який передбачений ст. 299 КК України, дисертант притримується позиції (М.Й. Коржанський, О.М. Піонтковський, В.Я. Тацій), за якою об’єктом злочину є суспільні відносини, що перебувають під охороною закону про кримінальну відповідальність. Автор стверджує, що родовим об’єктом злочину, передбаченого ст. 299 КК України, необхідно вважати суспільні відносини, що складаються у сфері охорони моральності. Видовим об’єктом цього злочину виступає моральність як специфічна система суспільних відносин, які традиційно склалися в процесі суспільного розвитку і відображають культурні, національні, релігійні особливості буття людини. Проаналізувавши сформульовані в кримінально-правовій науці позиції щодо сутності основного безпосереднього об’єкта цього злочину, дисертантом визначено, що злочин, передбачений ст. 299 КК України, є багатооб’єктним. Відтак, запропоновано основним безпосереднім об’єктом цього злочину визначати суспільні відносини, що складаються у сфері охорони моральності саме у ставленні до тваринного світу.
Додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом злочину визначено суспільні відносини у галузі охорони, відтворення і використання тваринного світу. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом жорстокого поводження з тваринами можуть виступати як відносини власності, так і суспільні відносини у сфері нормального розвитку та виховання малолітніх.
Обґрунтовано, що жорстоке поводження з тваринами має місце тоді, коли такі дії вчиняються не тільки щодо тварин, які належать певним особам (власникам), але й будь-яких інших. Тобто, дія ст. 299 КК України поширюється на хребетних тварин, які: а) є домашніми; б) вільно мешкають (дикі); в) використовуються в розважальних, видовищних, кінематографічних, спортивних та спеціальних заходах; г) використовуються в експериментальних цілях. Умовно зазначені ознаки згруповані на три види: біологічні, середовищні та територіальні.
Пропонується ч. 1 ст. 299 КК України викласти без конкретизації будь-яких ознак тварини. Дисертант з’ясував, що таку думку підтримують 59,2 % опитаних співробітників суду та працівників органів внутрішніх справ.
У підрозділі 2.2. “Об’єктивна сторона складу злочину” детально розкрито основні форми об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 299 КК України: 1) знущання над тваринами; 2) нацькування тварин одна на одну. Автор визначив, що жорстоке поводження з тваринами як свідомий вольовий вчинок людини, виражений у формі знущання над тваринами, може вчинятися дією або бездіяльністю. А нацькування тварин одна на одну можливе лише дією. У чинній редакції норми, яка передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з форм діяння, що утворює об’єктивну сторону. Аналізований склад злочину в чинній редакції за своєю конструкцією є формальним, однак були досліджені й суспільно небезпечні наслідки, що можуть настати у разі його вчинення. Такий структурно-системний аналіз об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 299 КК України, надав можливість зробити висновки та конкретні рекомендації щодо удосконалення цієї норми та практики її застосування.
Дисертант визначив, що знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів, – це інтенсивний насильницький спосіб поводження з твариною, що характеризується заподіянням їй особливих фізичних страждань. Відповідно, під нацькуванням тварин одна на одну необхідно розуміти таку активну поведінку людини, спрямовану на те, щоб примусити одну тварину вчинити безпідставний напад на іншу, тобто викликати таку негативну реакцію, що отримує вираз у агресивній бійці.
У роботі звернено увагу на те, що в кримінальному праві поняття “жорстокість”, “знущання над тваринами”, “нацькування тварин одна на одну” належать до числа оціночних понять, тобто вимагають звернення до інших нормативно-правових актів, що зумовлює певні складнощі у правозастосуванні ст. 299 КК України.
Автор визначає каліцтво тварини як тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату органу чи його функцій. Під загибеллю тварини розуміється передчасне припинення життєдіяльності її організму, смерть, що пов’язується з моментом припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині.
У роботі зазначено, що під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середовище існування диких тварин та стан тваринного світу, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог і принципів: збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі; недопустимість погіршення середовища існування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин, а також збереження цілісності природних угруповань диких тварин. Тому дисертант пропонує при тлумаченні кола діянь, що охоплюються поняттям “жорстоке поводження з тваринами”, враховувати і протиправні діяння, які стосуються порушення середовища перебування тваринного світу.
Спосіб (жорстокі методи) визнаний обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину у першій з його форм. Автор вважає, що така ознака вчинення злочину знаходиться у досить тісному взаємозв’язку з самим діянням, оскільки вони одне без одного не можуть існувати. При жорстокому поводженні з тваринами як злочину не повинно бути двох діянь, одне з яких – основне (знущання над тваринами), а інше – додаткове до основного (знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів). Ми повинні кваліфікувати цей злочин як єдине діяння, що містить жорстокі методи як невід’ємний елемент у змісті вказаної поведінки.
Матеріали вивчення кримінальних справ такої категорії за період 2001 – 2009 рр. надали можливість встановити способи спричинення шкоди тварині: фізичний вплив (удари руками, ногами); використання зброї (холодної, вогнепальної); використання предметів господарсько-побутового призначення (сокира, лопата, вила, молоток тощо); використання інших предметів (палиця, каміння тощо); використання біологічних, хімічних, отруйних речовин, хімікатів.
Кваліфікуючою ознакою, пов’язаною з об’єктивною стороною вказаного злочину, визначено таку, як вчинення жорстокого поводження з тваринами у присутності малолітнього, тобто особи, яка не досягла 14-річного віку.
Автором також обґрунтовано низку пропозицій по удосконаленню диспозиції ст. 299 КК України, а саме: передбачення таких кваліфікуючих ознак цього злочину, як вчинення у присутності неповнолітнього, групою осіб, або якщо було вчинено особою, раніше судимою за жорстоке поводження з тваринами.
У підрозділі 2.3. “Суб’єкт складу злочину” розкрито основні ознаки суб’єкта складу злочину, передбаченого ст. 299 КК України.
Дисертантом обґрунтовано думку про те, що суб’єкт злочину, передбаченого чинною редакцією ст. 299 КК України, є загальний. Автор стверджує, що суб’єкт цього злочину може бути й спеціальний. При врахуванні пропозицій, висловлених в роботі, під спеціальним суб’єктом злочину необхідно розуміти таку особу, яка має додаткові ознаки: пов’язані з порушенням спеціально покладених на неї обов’язків; характеризують роль, положення суб’єкта та його взаємовідносини з предметом злочину: власник, дресирувальник, ветеринар, а також особа, яка порушує правила поводження з тваринами, що використовуються у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля.
За результатами вивчення кримінальних справ виявлено, що серед осіб, які вчинили жорстоке поводження з тваринами, кількість чоловіків сягає 82 %, жінок – 18 %. За віковими категоріями ці особи розподілилися в такий спосіб: 14 – 16 р. – 9, 7 %, 16 – 18 р. – 21, 8 %, 18 – 30 р. – 26, 3 %, 30 – 40 р.– 24, 4 %, 40 – 50 р. – 11, 3 %, старше 50 р. – 6, 5 %. За участю неповнолітніх у 2001 р. вчинено 3 злочини даної категорії, у 2002 р. – 2, 2003 р. –7, 2004 р. – 7, 2005 р. – 1, 2006 р. – не виявлено, 2007 р. – 2, 2008 р. – 6, 2009 р. – 4. Спостережено високий відсоток вчинення жорстокого поводження з тваринами у стані алкогольного сп’яніння (76 % від загальної кількості вивчених кримінальних справ). Дисертантом також встановлено: громадянство осіб, засуджених за цей злочин, рівень освіти, ставлення до праці, наявність судимості та фактори, що сприяли формуванню агресії та жорстокості.
Автор доводить, що у випадку вчинення жорстокого поводження з тваринами службовою особою, яка з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах зловживає владою або своїм службовим становищем, такі дії потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів: жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК України) та зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України).
У підрозділі 2.4. “Суб’єктивна сторона складу злочину” зазначено, що злочин, передбачений ст. 299 КК України, вчиняється умисно. При цьому, умисел може бути як прямим, так і непрямим. У випадку вчинення жорстокого поводження з тваринами, що спричинило наслідки у вигляді каліцтва або загибелі тварини, може мати місце і необережна форма вини. У дослідженні також обґрунтована авторська позиція, що жорстоке поводження з тваринами можна визнати злочином із складною формою вини, тобто, коли вчинення суспільно небезпечного діяння є умисним, а ставлення до наслідків – необережним.
Хуліганський мотив у жорстокому поводженні з тваринами автор визначив як відкрите, демонстративне нехтування сформованими в суспільстві моральними засадами буття, що полягає у намаганні винної особи виявити явну неповагу до людини, суспільства, держави шляхом знущання над тваринами, заподіяння їм фізичних страждань, які можуть призвести до каліцтва чи загибелі. При цьому дисертант висловив позицію, що законодавець у диспозиції ст. 299 КК України вказівкою на хуліганський мотив звузив межі криміналізації злочинних діянь, тому запропоновано його виключити зі ст. 299 КК України.
Дослідження корисливого мотиву у злочині, передбаченому ст. 299 КК України, дало змогу встановити, що вчинення такого роду діянь (нацькування тварин одна на одну з корисливих мотивів) необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів: заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК України) та жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК України). На цій підставі висловлена позиція, що передбачення корисливого мотиву у цій нормі є недоцільним.
Розділ 3 “Особливості кваліфікації та призначення покарання за жорстоке поводження з тваринами” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Відмежування жорстокого поводження з тваринами від суміжних складів злочинів та інших правопорушень” визначені суміжні до жорстокого поводження з тваринами злочини та правопорушення: незаконне полювання, умисне знищення або пошкодження майна, хуліганство, а також адміністративне правопорушення, передбачене ст. 89 КУпАП. Автором запропоновано перелік ознак, які дозволяють відмежувати вказані діяння.
Головним критерієм розмежування злочину, передбаченого ст. 299 КК України, і правопорушення, передбаченого ст. 89 КУпАП, є характер та ступінь їх суспільної небезпечності. Обґрунтовано необхідність удосконалення юридичних конструкцій зазначених норм. З метою усунення колізії пропонується у ч. 1 ст. 299 КК України передбачити настання наслідків у вигляді каліцтва або загибелі тварини і визнати його як злочин з матеріальним складом. Дисертант підтримує думку (В.В. Кузнецов), що у такому разі не залишаються поза увагою кримінально-правової оцінки певні наслідки злочинного діяння, що наявне в ст. 299 КК України. У ст. 89 КУпАП пропонується виключити наслідки і тим самим визнати його як правопорушення з формальним складом. Назву статті 89 КУпАП запропоновано сформулювати як ”Порушення встановлених правил поводження з тваринами”. На думку дисертанта, такий текстуальний виклад норми адекватно відобразить її зміст та віднесення до адміністративних провопорушень у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони памяток історії та культури.
Встановлено, що однією із сфер, де виникає колізія інтересів людини і тварини, є сфера розмежування правомірної та протиправної поведінки, коли загрозлива поведінка тварини і є зовнішньою підставою вчинення суспільно небезпечного діяння. Зроблено висновок, що загибель або каліцтво тварини у випадках, коли вона використовується як знаряддя посягання її власником або іншою особою, повинно розглядатися за правилами необхідної оборони, а у випадках нападу без участі особи – за правилами крайньої необхідності.
У підрозділі 3.2. “Особливості призначення покарання за жорстоке поводження з тваринами” зазначено, що віднесення жорстокого поводження з тваринами до злочинів невеликої тяжкості, на думку дисертанта, є невиправданим. У цілому, воно відповідає міжнародній практиці встановлення покарання за аналогічний злочин, за виключенням того, що законодавство більшості розглянутих у роботі держав передбачають за подібні злочини покарання у виді позбавлення волі (ст. 222 КК Австрійської Республіки, ст. 136 КК Республіки Вануату, ст. 350 КК Королівства Нідерланди, ст. 259 КК Республіки Грузія, ст. 321 КК Кірібаті, ст. 170 Островів Кука, ст. 276 КК Республіки Казахстан, ст. 230 КК Республіки Латвія, ст. 354 КК Королівства Норвегія, ст. 328 КК Соломонових островів, ст. 13 КК Королівства Швеція,), у виді виправних робіт (ст. 259 КК Республіки Грузія, ст. 276 КК Республіки Казахстан), у виді громадських робіт (ст. 264 КК Республіки Киргизстан, ст. 310 КК Республіки Литва), у виді конфіскації майна (ст. 230 КК Республіки Латвія).
Обґрунтовано необхідність зміни санкції жорстокого поводження з тваринами. Збільшення верхніх меж санкції злочину, передбаченого ст. 299 КК України, а також її розширення за рахунок таких інших видів покарання, як громадські роботи та позбавлення волі, є перспективним напрямком удосконалення кримінального законодавства України у цій сфері.