КОНОПЛЯСТА Світлана Юріївна ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЛЕКСНОЇ КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З РИНОЛАЛІЄЮ : Коноплястый Светлана Юрьевна Психолого-педагогические основы комплексной коррекции речевого развития детей с ринолалией KONOPLYASTA Svitlana Yuriyivna PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL FUNDAMENTALS OF COMPREHENSIVE CORRECTION OF SPEECH DEVELOPMENT OF CHILDREN

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; розкрито зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та впровадження, представлено структуру дисертації.
У першому розділі «Проблема розвитку дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння у теорії та практиці (медичний, логопедичний та психологічний аспекти)» здійснено системний теоретико-методологічний, історичний та емпіричний аналіз означеної проблеми у клініко-психолого-педагогічному руслі і викладено його результати. Розкрито медичні, педагогічні та соціально-психологічні передумови становлення і формування наукових поглядів на фізичний, психічний та мовленнєвий розвиток дітей із ВНГП.
У межах дослідження психолого-педагогічних аспектів розвитку мовлення дітей із ВНГП прослідковано шлях вирішення проблеми подолання ринолалії у трьох напрямах: медичному, педагогічному, психологічному. Системний аналіз психолого-педагогічних досліджень мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП у вітчизняній та зарубіжній логопедії визначив місце ринолалії у систематиці мовленнєвих вад. Обгрунтовано періодизацію вирішення проблеми мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП, розкрито взаємозв’язок та взаємозалежність із етапами лікування цих дітей та їх віком, виокремлено значущі періоди у її розв’язанні.
Узагальнюючи підходи міжгалузевої інтеграції наукових знань та емпіричного досвіду вивчення ВНГП, встановлено, що вони характеризуються двома основними напрямами: медичним, спрямованим на відновлення та реабілітацію фізіологічних функцій організму дитини та логопедичним, у якому переважають пошуки технологій розвитку мовлення.
Аналіз наукових даних щодо впливу вродженої патології артикуляційного апарату на психофізичний і мовленнєвий розвиток дитини, виявив, що ВНГП – тяжкий вроджений анатомо-фізіологічний дефект, який супроводжується патологічними змінами у багатьох не до кінця сформованих системах організму та викликає порушення нервово-психічного, емоційного стану дитини.
Встановлено, що останні десятиріччя вивчення розладів мовлення у дітей з ВНГП здійснюється, переважно, з педагогічних позицій. Зазвичай у логопедії враховується лінгвопатологічна симптоматика, і значно рідше – синдроми, що супроводжують порушений розвиток дитини із ВНГП. Це, з одного боку формує одностороннє уявлення про симптоматику порушень мовлення у дітей з ВНГП, гальмує розуміння глибини дефекту мовлення, а з іншого – звужує напрями пошуку шляхів його подолання. Результати наукового пошуку показали міждисциплінарну роздробленість та одновекторність у підходах до вивчення мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП, ототожнення дефекту мовлення лише із вродженою органічною відкритою ринолалією, недостатню вивченість механізмів та структури дефекту, загальний низький рівень ефективності логопедичної корекції.
Розробленню концептуальних основ сучасної спеціальної психології, методологічних і методичних підходів оцінювання психічного розвитку дитини з особливими освітніми потребами та пошукам новітніх психокорекційних технологій сьогодні присвячують свої дослідження психологи загальної і спеціальної освіти І.Д.Бех, С.Д.Максименко, І.І.Мамайчук, Ю.В.Мікадзе, А.Г.Обухівська, Т.В.Сак, М.М.Семаго, Є.П.Синьова, Н.М.Стадненко, О.М.Усанова, Л.І.Фомічова, Т.А.Фотєкова, О.П.Хохліна, Л.М.Шипіцина та ін.
У першому розділі узагальнено результати досліджень пізнавальних психічних функцій, особистісних характеристик та поведінки дітей з піднебінною патологією (Л.М.Барденштейн, Б.С.Біндер, Л.І.Вансовська, Н.В.Обухова, З.А.Рєпіна, С.В.Станіславський, Д.Г.Степаненко, В.В.Тарасун, А.І.Уракова, Л.В.Харьков, С.В.Яковлєв, N.W.Berk, W.C.Shaw, L.C.Richman та ін.). З’ясовано, що найбільшу увагу науковці звертали на особистісні проблеми дитини із ВНГП.
На підставіі емпірічного аналізу з’ясовано також, що потребує конкретизації діагностичний інструментарій, який би дозволив виявити актуальні та потенційні можливості дітей із ВНГП і забезпечити диференційований та індивідуальний підхід до подальшої медико-психолого-педагогічної роботи з ними. Бракує адекватних форм та методів неперервної психолого-логопедичної допомоги дітям із ВНГП від народження до повноліття. Недооцінюються можливості сім’ї у скороченні періоду дезадаптації дитини, у подоланні комунікативних та соціально-психологічних обмежень.
Різномаїття попередньо одержаних даних окреслило необхідність вивчення дефектів мовлення при ВНГП не лише з педагогічних позицій, а й з позицій клініко-патогенетичного, лінгвопатологічного, психолінгвістичного та нейропсихологічного напрямів досліджень на основі неперервної міждисциплінарної взаємодії.
Таким чином, системно-динамічний аналіз сучасних підходів до організації та забезпечення корекційної логопсихологічної допомоги дітям із ВНГП дозволяє стверджувати, що у цій проблемі залишаються не до кінця реалізованими резерви комплексного корекційного впливу на мовленнєвий розвиток такої дитини і доводить необхідність розглядати дитину із ВНГП як об’єкта із широким колом різноманітних проблем: медичних, мовленнєвих, когнітивних, соматопсихологічних, соціальних.
У другому розділі «Дослідження мовленнєвого та психічного розвитку дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння» наведено результати експериментального дослідження психомовленнєвого розвитку дітей раннього віку із ВНГП. Принципове значення мала спрямованість діагностичного етапу дослідження на мультидисциплінарний комплексний підхід до вивчення особливостей психомовленнєвого розвитку дітей із ВНГП, що, у свою чергу, передбачало вивчення усього спектра патологічних проявів, які супроводжують розвиток такої дитини від народження до 18 років та характеризують її особистість (включаючи психофізичні, соматоневрологічні, логопедичні, психологічні характеристики). Дані другого розділу є складовою частиною загального констатувально-діагностичного дослідження з огляду на багатоетапність та різноаспектність його змісту.
Враховуючи ієрархічність процесів формування, розуміння мовлення та основні складові мовленнєвої системи і завдання, які вони вирішують, базовою моделлю багатовимірного вивчення мовленнєвого розвитку при ВНГП ми обрали сучасну «функціональну систему мови та мовлення» (далі - ФСММ), запропоновану О.М.Корнєвим. У свою чергу ФСММ складається з кількох підсистем (систем другого порядку), кожна з яких має свою певну спеціалізацію та деяку автономію як у процесі функціонування, так і у процесі свого розвитку (А.А.Залевська, W.J.Levelt, О.М.Корнєв). Модель функціональної системи мови та мовлення включає три основні підсистеми: 1) семіотичну; 2) програмування та інтерпретації мовленнєвих актів; 3) регуляційну.
За основу аналітико-діагностичної роботи з вивчення психічного розвитку дітей із ВНГП ми взяли трикомпонентну модель аналізу психічного розвитку та його базових складових, запропоновану сучасними дослідниками у галузі психології розвитку М.М.Семаго та Н.Я.Семаго, як найдоцільнішу на нашу думку в умовах міждисциплінарного комплексного підходу. Узагальнену систему базових складових психічної діяльності умовно поділено на три відносно самостійні структури: 1) довільність регуляції сенсомоторної активності; 2) довільність регуляції психічних процесів і функцій; 3) базова афективна регуляція. Зазначені базові складові розвитку є основними структурними утвореннями, які формуються у процесі психічного розвитку дитини, а стан їх сформованості свідчить про належність до тієї чи іншої типологічної групи психічного дизонтогенезу.
Розроблений алгоритм клініко-психолого-педагогічного діагностики дитини із ВНГП був системною програмою лінгвопедагогічного дослідження стану функціональної системи мови і мовлення (семіотичної підсистеми, підсистеми програмування та регуляції мовленнєвих актів), а також вивчення базових складових психічного розвитку дітей із ВНГП різного віку. Згідно з алгоритмом клініко-психолого-педагогічного вивчення мовленнєвого та психічного розвитку дітей із ВНГП розроблено відповідну багаторівневу діагностичну модель, реалізацію якої забезпечено відповідною методикою. У розділі детально описано комплексну діагностичну методику дослідження стану психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП, яка складалася із двох скринінгових (клінічного та психолого-педагогічного) та чотирьох основних блоків і розрахована на можливість обстеження психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП від народження до 18 років (рис.1).
Комплексне обстеження передбачало використання методик психолого-педагогічної спрямованості та нейропсихологічних – для дослідження індивідуальних відмінностей у розвитку психічних функцій у дітей із ВНГП на різних етапах онтогенезу. Запропоновану діагностичну методику розроблено з урахуванням вікових нормативних показників розвитку, структури вродженого дефекту, термінів медичного та корекційного впливу на дитину. Методика забезпечує можливість діагностувати необхідні параметри психомовленнєвого розвитку дитини із ВНГП, починаючи з раннього віку. Таке розташування діагностичного матеріалу забезпечило можливість здійснення наскрізного, багатопрофільного дослідження.
Аналіз одержаних результатів проводився відповідно зазначеної у методиці програмної послідовності констатувального етапу дослідження. У процесі діагностики психомовленнєвого розвитку дітей з ВНГП передбачено визначення рівнів (за шкалою балів) за кожним із зазначених у діагностичній методиці показником психомовленнєвого розвитку (лінгвопатологічним і психологічним) та зіставлення іх з нормативними показниками розвитку.
З огляду на масштабність, багатоетапність та різноаспектність змісту констатувального дослідження, його результати розглянуто у ІІ та ІІІ експериментальних діагностичних розділах.
Вивчення раннього психічного розвитку, зокрема домовленнєвого та раннього мовленнєвого розвитку дітей від народження до 3 років з ВНГП – невід’ємна частина широкого експериментального дослідження мовленнєвого розвитку цієї категорії дітей різного віку. Дані про послідовність та особливості раннього моторного та психоемоційного розвитку, які розглядалися нами як основні передумови становлення базових рівнів довільної та афективної регуляції у перші роки життя, дали можливість оцінити характер формування базових складових психічної діяльності дітей з ВНГП (включаючи мовленнєвий розвиток) як недостатній.
Результати клінічного скринінгу засвідчили, що більшість (76%) обстежених становили діти від народження до семи років (398 від 522), з превалюванням вікової категорії від 1 до 3 років (156 від 398). Це є логічним, оскільки хірургічне відновлення губи та твердого/м’якого піднебіння сьогодні в Україні здійснюється переважно до дворічного віку. Розподіл обстежуваних за статтю відповідав загальній тенденції більшої кількості хлопчиків (59%), ніж дівчаток (41%).
У дослідженні виявлено 112 (23%) дітей різного віку, які перебували на етапі ліквідації післяопераційного або залишкового дефекту, що обтяжувало психофізичний та емоційний стан дитини.
Аналіз клінічних даних дозволив кількісно виділити групи дітей за характером незрощень відповідно до клінічної класифікації вроджених незрощень губи та піднебіння. Отримані дані свідчать про те, що серед вроджених дефектів щелепно-лицьової ділянки в обстежених дітей найчастіше трапляються вроджені наскрізні однобічні (ліво- або правосторонні) незрощення верхньої губи, коміркового відростка, твердого та м’якого піднебіння (56%); вроджені наскрізні двосторонні незрощення верхньої губи, коміркового відростка, твердого та м’якого піднебіння (18%), а також вроджені ізольовані та наскрізні незрощення верхньої губи (16%).
У результаті дослідження виявлено залежність змісту та ефективності логопедичного корекційного впливу від етапу лікування (доопераційного чи післяопераційного), характеру анатомічного дефекту та вікових показників. Найбільш високі показники виявили діти, прооперовані до двох років, із якими проводилася цілеспрямована логопедична робота у ранньому віці з обов’язковим включенням батьків у корекційно-розвивальний процес.
Спираючись на ретроспективний аналіз історій хвороби, клінічних висновків, додаткових медичних (ЛОР, неврологічних) обстежень, архивних документів та анамнестичних даних у дітей із ВНГП зафіксовано низку системних порушень розвитку: дихальної, зубо-щелепної системи, нервової системи, аналізаторних систем (слухової, зорової, рухової). Прослідковано негативний вплив цих порушень на процеси породження, сприймання та відтворення мовлення.
Так, 321 (61,5%) обстежених дітей взагалі не отримали ортодонтичного лікування, зі 118 дітей до одного року залишилися без допомоги ортодонта 90 дітей (76,3%). У 397 дітей різного віку зафіксовано значний відсоток (76%) частих ЛОР-захворювань, які негативно впливали на стан фізіологічного слуху, а у подальшому гальмували формування фонематичних процесів. При обстеженні у 32 (60%) дітей виявлено неврологічну симптоматику від легкої до більш вираженої. Неврологічний статус цих 32 дітей включав наслідки мінімальних мозкових дисфункцій (ММД) та порушення вегетативної нервової системи. У 45% дітей дошкільного та 39% дітей шкільного віку також спостерігалися подібні неврологічні порушення, різноманітна розсіяна неврологічна мікросимптоматика.