БРУШНЕВСЬКА ІРИНА МИКОЛАЇВНА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОГО КОМПОНЕНТА МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ П’ЯТОГО РОКУ ЖИТТЯ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИТКОМ МОВЛЕННЯ : БРУШНЕВСЬКА ИРИНА НИКОЛАЕВНА формирования коммуникативной компонентов речевой ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ДЕТЕЙ ПЯТОГО ГОДА ЖИЗНИ с общим недоразвитием речи BRUSHNEVSKA IRINA MYKOLAYIVNA FORMATION OF THE COMMUNICATIVE COMPONENT OF SPEECH ACTIVITY OF CHILDREN OF THE FIFT

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; сформульовано мету, завдання, предмет, об’єкт; охарактеризовано теоретичні та методологічні основи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів; представлено дані про їхню апробацію та впровадження в практичну діяльність; висвітлено відомості про структуру та обсяг роботи.
У першому розділі - «Теоретичний аналіз проблеми формування мовленнєвої діяльності дітей із загальним недорозвитком мовлення» - представлено результати аналізу та узагальнення науково-методичної літератури з проблеми розвитку мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку та його механізмів з позицій комунікативної спрямованості; системно проаналізовано питання загального недорозвитку мовлення дітей у психолого-педагогічних дослідженнях; систематизовано сучасні наукові напрями дослідження компонентів мовленнєвої діяльності у дітей із загальним недорозвитком мовлення.
Специфіку розвитку мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку розкрито у численних дослідженнях науковців (А. Богуш, Л. Виготський, Л. Венгер, Т. Волосовець, Н. Гавриш, О. Гвоздєв, Д. Годовікова, І. Зимня, Т. Коршун, Р. Левіна, М. Лісіна, О. Лурія, О. Мастюкова, В. Мухіна, О. Нєгнєвицька, В. Тихоша,
І. Синиця, Ф. Сохін, О. Шахнарович, С. Шаховська, Л. Щерба, К. Щербакова та ін.), які відзначають складнофункціональність, поліструктурність, мобільність і зв’язок мовленнєвої діяльності з усіма іншими психічними функціями. Водночас наукові вітчизняні та зарубіжні розвідки здійснюються переважно з лінгводидактичних позицій, що, у свою чергу, не забезпечує реалізації психолінгвістичної мотивації виникнення певних мовленнєвих одиниць через потребу дитини у комунікації.
Аналіз механізмів розвитку мовленнєвої діяльності дошкільників, представлений у дослідженнях В. Бельтюкова, О. Вінарської, Н. Гаврилової,
0. Гвоздєва, В. Глухова, Е. Данілавічютє, Д. Ельконіна, М. Жинкіна, Л. Журової,
1. Зимньої, О. Леонтьєва, А. Маркової, В. Орфінської, Ю. Рібцун, Г. Розенгард- Пупко, М. Савченко, Є. Соботович, Є. Тихєєвої, В. Тищенко, С. Цейтлін, М. Швачкіна, підтверджує складність, поетапність, взаємозумовленість і залежність розвитку всіх його складових від комунікативної потреби.
Своєрідність розвитку мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення представлено у дослідженнях Н. Жукової,
І. Кривояз, Р. Лалаєвої, Р. Левіної, І. Мартиненко, І. Марченко, Н. Нищевої, Л. Парамонової, Ю. Рібцун, Є. Соботович, В. Тищенко, Л. Трофименко, О. Усанової, Л. Федорович, Е. Фігередо та ін. Системний аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень проблеми загального недорозвитку мовлення засвідчив неоднозначність підходів науковців (Б. Вільсон, Б. Гріншпун, Р. Левіна, М. Морлі, Є. Соботович, Т. Філічева, Г. Чиркіна та ін.) щодо розуміння та визначення такого поняття. Проведений аналіз засвідчив відсутність узгодженої загальної позиції щодо як структури дефекту цієї форми мовленнєвої патології, так і рівнів мовленнєвого розвитку.
У побудові мовленнєвої діяльності науковцями (І. Зимня, О. Леонтьєв, Є. Соботович та ін.) виокремлено лінгвістичний та комунікативний компоненти, охарактеризовано їхню структуру та наголошено на винятковій важливості їхнього формування у дітей із загальним недорозвитком мовлення.
Аналіз науково-теоретичних матеріалів та програмового забезпечення процесу компенсації з дітьми із загальним недорозвитком мовлення (Ю. Кислякова, Л. Лопатіна, Н. Ніщева, Л. Мороз, Ю. Рібцун, Л. Трофименко, Т. Туманова, Т. Філічева, Г. Чиркіна та ін.) дав змогу стверджувати, що особлива увага науковців здебільшого зосереджується на формуванні лінгвістичного компонента мовленнєвої діяльності. У той же час поза увагою залишається формування складових комунікативного компонента мовленнєвої діяльності, який розглядається як процес утримання складної багатоопераційної структури мовленнєвих дій, зокрема, операція ймовірного прогнозування, випереджувального синтезу та аналізу і контролю (самоконтролю) на різних рівнях.
Усе вищезазначене підкреслює необхідність розроблення методики формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення, а отже, першочергового проведення діагностичної роботи у цьому напрямі з позицій психолінгвістичного підходу.
У другому розділі - «Особливості сформованості комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення» - визначено та обґрунтовано діагностичний комплекс вивчення комунікативного компонента мовленнєвої діяльності; виявлено та охарактеризовано основні психологічні механізми, що лежать в основі порушення комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення; представлено результати констатувального етапу дослідження та їхній аналіз.
Аналіз методологічної бази психодіагностичних методик вивчення
пізнавальної діяльності дітей (Б. Абушкін, Г. Айзенк, О. Басов, С. Велієва, Ю. Гільбух, Ю. Гіппенрейтер, С. Забрамна, А. Зак, Т. Ілляшенко, Я. Йєрасик, Л. Житнікова, Р. Кир’янова, С. Кулачківська, С. Ладивір, Р. Немов, А. Палій, Л. Проколієнко, О. Проскура, Л. Тихомирова та ін.) та спеціальних методик дослідження мовленнєвого розвитку дошкільників за умов онтогенезу та дизонтогенезу (Т. Алтухова, Т. Варенова, І. Власенко, В. Голод, Е. Данілавічютє,
H. Жукова, С. Зоріна, М. Ільїна, І. Колповська, Р. Лалаєва, З. Ленів, І. Мамайчук,
I. Мартиненко, О. Мастюкова, Н. Пахомова, Ю. Рібцун, В. Селіверстов,
Є. Соботович, Л. Спірова, В. Тарасун, Л. Трофименко, Л. Федорович, Т. Філічева, Г. Чиркіна та ін.) дав змогу обґрунтувати та розробити діагностичний комплекс вивчення комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення.
Основний його зміст склали два діагностичних блоки (діагностика пізнавального розвитку та діагностика мовленнєвого розвитку).
До першого блоку увійшли пізнавальні завдання з вивчення зорового та слухового сприймання, уваги та їхніх основних показників (стійкість, розподіл, концентрація зорової та слухової уваги), зорової, слухової, словесно-логічної, рухової, короткочасної, довгочасної, оперативної, мимовільної, довільної пам’яті та мнестичних процесів (запам’ятовування, збереження, відтворення, упізнавання), операції зорового, слухового, рухового ймовірного прогнозування, розумових операцій аналізу і узагальнення, процесу класифікації, міркування, розуміння дітьми змісту сюжетних картин, з діагностики емоційно-вольової сфери.
До другого, мовленнєвого, блоку увійшли завдання з діагностики артикуляційної та дрібної моторики рук, фонематичної системи мовлення, звуковимови та складової структури слів, словникового запасу, граматичної складової мовлення, операції ймовірного прогнозування на невербальному (граматичне, складове, лексичне, морфологічне, синтаксичне) та вербальному (фонологічне, фонетичне, складове, лексичне, морфологічне, граматичне, синтаксичне) рівнях, обстеження зв’язного мовлення. Проведене дослідження вказує на важливість операції ймовірного прогнозування як динамічного процесу, індикатора практичної реалізації висловлювання, цілісної сформованості зв’язного мовлення.
Проведений системний аналіз даних науково-теоретичної літератури дав змогу виокремити такі оціночні критерії визначення рівнів сформованості комунікативного компонента мовленнєвої діяльності, як-от: комунікативно - когнітивний, емоційно-поведінковий, критерій пізнавальної самостійності. Обґрунтовані критерії дали підстави виокремити високий, достатній і низький рівні сформованості складових комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя зі звичайним мовленнєвим розвитком та загальним недорозвитком мовлення, визначити характер мовленнєвих відхилень та психологічні механізми порушень, врахувати їх під час розроблення диференційної методики формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення.
За результатами проведеної діагностики, встановлено, що у дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення (І група) наявні складні варіативні поєднання порушень пізнавального та мовленнєвого розвитку, на відміну від дошкільників із типовим розвитком (ІІ група). Особливості пізнавального розвитку обумовлені специфікою, характерною для дітей з органічною недостатністю роботи центральної нервової системи. Практично всі його складові виявилися порушеними частково (зорове сприймання (І - 18,4 %, ІІ - 71,2 %), зорова увага (І - 25,0 %, ІІ - 69,4 %) та зорова пам’ять (І - 21,2 %, ІІ - 75,3 %), рухова пам’ять (І - 44,1 %, ІІ - 81,0 %)) або в значній мірі (слухове сприймання (І - 12,3 %, ІІ - 72,7 %), слухова увага (І - 8,0 %, ІІ - 67,1 %) та слухова пам’ять (І - 16,6 %, ІІ - 72,5 %), операції порівняння (І - 23,5 %, ІІ - 75,4 %), узагальнення (І - 0 %, ІІ - 67,1 %), класифікації (І - 11,8 %, ІІ - 63,7 %), систематизації (І - 0 %, ІІ - 71,4 %). Цим обумовлено зафіксовані прояви недостатності операційної складової мислення, недостатня сформованість операцій наочно-образного мислення, операції ймовірного прогнозування, нестійкість і швидка виснажуваність сприймання, уваги та пам’яті дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення.
Окрім цього, аналіз результатів діагностики рівня сформованості основних компонентів психомовленнєвого розвитку дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення дав можливість визначити неоднорідні специфічні порушення, зумовлені різною етіологією виникнення такого дизонтогенезу: недостатня сформованість фонематичного сприймання (І - 17,0 %, ІІ - 49,1 %), фонематичного слуху (І - 0 %, ІІ - 60 %), фонематичного аналізу (І - 5,3 %, ІІ - 56,4 %) та фонематичних уявлень (І - 12,0 %, ІІ - 57,1 %), ймовірного
прогнозування на фонологічному рівні (І - 12,6 %, ІІ - 60,9 %); недостатня сформованість чітких артикуляційних рухів (І - 28,4 %, ІІ - 82,4 %), акустико- просторових уявлень щодо звукового контуру слова (І - 15,5 %, ІІ - 78,6 %), порушення операцій невербального та вербального складового ймовірного прогнозування (І - 3,4 %, ІІ - 52,2 %); обмеженість словникового запасу, диспропорційність між обсягом активного і пасивного словника, вербальні парафазії, несформованість семантичних полів, труднощі актуалізації словника (І - 2,2 %, ІІ - 60,3 %), несформованість лексичного ймовірного прогнозування (І - 0,5 %, ІІ - 61,5 %); спотворення синтаксичної структури речення, порушення всіх аспектів лексико-граматичного структурування комунікативного висловлювання (І - 0 %, ІІ - 55,5 %), несформованість граматичного (І - 0,3 %, ІІ - 72,1 %), морфологічного (І - 0 %, ІІ - 55,3 %) та синтаксичного ймовірних прогнозувань (І - 0,2 %, ІІ - 54,3 %). Було встановлено, що у комплексі ці чинники негативно впливають на формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення.
Аналіз результатів дослідження дав змогу встановити, що недостатня сформованість лінгвістичних одиниць призводить до значних утруднень у породженні зв’язних мовленнєвих висловлювань на етапі їхнього прогнозу, реалізації та поточного контролю. Отримані результати вказують на стійкий виражений недорозвиток ймовірного прогнозування як важливої складової комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення.
Результати комплексного діагностичного дослідження сформованості комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення засвідчили необхідність виділення груп дітей із третім рівнем мовленнєвого розвитку з урахуванням результатів формування основних процесів, що лежать в основі комунікативної діяльності: 1) діти із порушенням мовленнєвого розвитку та особливостями зорової модальності; 2) діти із порушенням мовленнєвого розвитку та особливостями розвитку процесів уваги;
3) діти із порушенням мовленнєвого розвитку та особливостями мнестичних процесів.
Отже, експериментально підтверджено, що комунікативний компонент мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення формується шляхом складної багатоаспектної взаємодії пізнавальних та мовленнєвих структур. Аналіз результатів проведеного комплексного діагностичного дослідження свідчить про необхідність розроблення відповідної диференційованої методики компенсаційної роботи.
У третьому розділі - «Методика формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення» - теоретично обґрунтовано організаційні форми, принципи, зміст, педагогічні умови та етапи впровадження педагогічної моделі формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення; методику формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення; узагальнено здобуті результати проведеної експериментальної роботи.
Результати, одержані на констатувальному етапі дослідження, дали змогу розробити педагогічну модель формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення, зміст, методи і прийоми компенсаційної роботи в якій спрямовані на подолання порушень формування складових комунікативного компонента мовленнєвої діяльності, а саме процесу ймовірного прогнозування, що проявляється на всіх рівнях мовлення - від складу до тексту, причому, чим ширший контекст і складніша структура цілого повідомлення, тим більше сприйняття залежить від ймовірнісної оцінки всього повідомлення.
Теоретично обґрунтовано і розроблено методику формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення, яка була реалізована в компенсаційно- комунікативній роботі в трьох групах, що об’єднані прогнозованим спільним результатом. Зміст запропонованих напрямів роботи ґрунтується на виявлених особливостях розвитку: порушеннях мовленнєвого розвитку, особливостях зорової та слухової модальності, недорозвитку психічного процесу сприймання, операцій уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій, зокрема, несформованості операції ймовірного прогнозування.
Дослідження, відповідно до експерименту, відбувалося за такими етапами: діагностико-превентивним, комунікативно-діяльнісним, комунікативно-
аналітичним. Кожен етап передбачав диференційовані мету, завдання, методи і прийоми роботи, однак включав домінантні спільні напрями послідовного формування ймовірного прогнозування як найбільш «чутливої» та індикативної складової комунікативного компонента мовленнєвої діяльності.
У процесі експериментальної роботи визначено низку пріоритетних педагогічних умов, дотримання яких забезпечує ефективність формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності, як-от:
1. Організаційно-педагогічні: а) наявність у дошкільному навчальному закладі команди фахівців, яка здатна комплексно забезпечити формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності; б) створення комунікативно-розвивального середовища; в) використання усіх видів діяльності, їхньої послідовності з метою формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності.
2. Компенсаційно-дидактичні: а) застосування комплексної поетапної
методики формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення; б) реалізація прогнозування взаємодії учасників педагогічного процесу з формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності.
У ході дослідження нами запропоновано алгоритм формування ймовірного прогнозування як важливої складової комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення, що передбачає розвиток пізнавальних функцій і стимулювання свідомої комунікативної активності на основі засвоєного мовленнєвого досвіду. За результатами формувального етапу дослідження встановлено, що контрольний зріз стану сформованості слухового та зорового сприймання показав зростання високого рівня виконання запропонованих завдань в експериментальній групі з 10,2 % до 25,9 %. Відбулося суттєве покращення формування процесів уваги: 12,5 % дітей мали високі показники на початку І півріччя і 29,9 % - в кінці ІІ півріччя. Кількісні показники розвитку процесів пам’яті зросли від 10,5 % до 29,3 %. У переважної більшості дітей ЕГ зафіксовано зростання високих показників сформованості образно-логічного мислення з 6,4 % до 28,0 %.
Показники мовленнєвого розвитку також зазнали суттєвих позитивних змін. Сформованість фонематичних процесів залишається проблемною ланкою мовленнєвого розвитку дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення, незважаючи на те, що тут спостерігається позитивна динаміка зростання від 7,3 % до 28,9 %. Збагачення комунікативного досвіду дітей вплинуло на різноплановість вживання запропонованих слів у різних граматичних формах.
Однак правильне узгодження іменників з прикметниками та дієсловами у роді, числі та відмінку має фрагментарний характер, що свідчить про незакінченість процесу формування розуміння граматичних категорій - зростання показників від 0 % до 20,9 %.
Пріоритетним для нашого дослідження було вивчення результатів сформованості навичок зв’язного мовлення дітей п’ятого року життя із загальним недорозвитком мовлення. Встановлено, що комунікативні висловлювання характеризуються збагаченням змісту, розширенням діапазону пізнавальної зацікавленості, різноманітністю використаних лексичних одиниць, покращенням граматичної та синтаксичної побудови, спрямованістю на комунікативну взаємодію з однолітками та дорослими. Отримані дані засвідчили зростання показників від 0 % до 17,6 %.