ЮРЧЕНКО ВІКТОРІЯ ВАЛЕНТИНІВНА МАТЕРІАЛИ ЦЕНЗУРНИХ УСТАНОВ У М. КИЄВІ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО (1838–1917 рр.)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, окреслено методичні та теоретичні засади дисертації, наведено відомості про апробацію та впровадження її результатів у педагогічну практику.
У першому розділі – “Теоретичні основи дослідження проблеми формування музичних здібностей у дітей дошкільного віку” – на основі аналізу філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної літератури розглянуто існуючі підходи науковців щодо проблеми музичних здібностей, конкретизовано зміст і структуру музичних здібностей дітей дошкільного віку, визначено особливості та педагогічні можливості вітчизняного музичного фольклору з позицій його впливу на формування у дошкільників музичних здібностей, обґрунтовано організаційно-методичні засади формування останніх у дітей зазначеного віку на матеріалі українського фольклору.
У дослідженні розкрито, що за змістом та характером конкретної діяльності здібності поділяються на загальні та спеціальні види, які розвиваються в тісному взаємозв’язку. До загальних віднесено здібності, що уможливлюють широкий спектр різноманітної діяльності – пам’ять, увагу, розумові, психомоторні здібності. Спеціальні, у нашому випадку – музичні здібності, представлені структурними компонентами музичності (Н.Ветлугіна, С.Науменко, Т.Науменко, К.Тарасова, Б.Теплов), а саме: емоційним відгуком на музику; ладовим чуттям (здатність переживати виразні й змістові відносини між звуками); музично-слуховими уявленнями (можливість відтворювати внутрішнім слухом (“про себе”) раніше сприйняту музику); музично-ритмічним чуттям (здатність сприймати, переживати, точно відтворювати і створювати нові музично-ритмічні сполучення); музично-творчими проявами.
Аналіз психолого-педагогічних аспектів категорій “здібності”, “музичні здібності” дав змогу визначити музичні здібності дітей дошкільного віку як стійкі індивідуально-психологічні властивості, які є передумовою та запорукою успішного здійснення музичної діяльності. У дослідженні показано, що саме при оволодінні різними видами музичної діяльності, в процесі цілеспрямованого виховання й навчання у дошкільників формуються музично-слухові здібності (ладове та музично-ритмічне чуття, музично-слухові уявлення), здібності до різних видів музичної діяльності (сприймання, спів, музично-рухова діяльність, гра на музичних інструментах, драматизація) та музично-творчі здібності, які в сукупності складають структуру музичних здібностей. З’ясовано, що формування музичних здібностей з раннього віку сприяє розвитку стійкої уваги, уяви, пам’яті, активізує репродуктивне та продуктивне мислення дітей молодшого й середнього дошкільного віку, позитивно впливає на їх загальнокультурне становлення.
На основі аналізу педагогічних концепцій, методичних систем вітчизняних (В.Верховинець, О.Ростовський, О.Смоляк) та зарубіжних (Б.Барток, К.Орф, З.Кодай, Б.Трічков) дослідників, дотичних до проблеми музичного виховання на національній основі, виявлено дієвість етнічного мистецького фонду у формуванні музичних здібностей дітей дошкільного віку. Підкреслено, що процес осягнення дошкільниками музичного фольклору, який функціонує у синкретичній єдності співу, танцю, інструментального виконавства, драматизації і втілюється в ігровій формі, найбільш повно відповідає дитячій психології.
Дослідження особливостей та педагогічних можливостей українського музичного фольклору доводить, що він, як цікавий, простий і доступний для сприймання музичний матеріал, є унікальним засобом формування музичних здібностей у молодшому й середньому дошкільному віці. Поступово у дітей диференціюється чуття ритму, розвивається музичний слух, що сприяє адекватному сприйманню ладового забарвлення музики, допомагає розрізняти музичні твори за характером, змістом, засобами музичної виразності. Підкреслено компенсаторні можливості дитячого музичного фольклору у формуванні співацьких навичок дітей. Простота й невеликий діапазон малих фольклорних пісенних форм сприяють розвитку гнучкості голосу, формуванню дихання, координуванню слуху й голосу, вмінню співати без напруги, протяжно, наспівно, з задоволенням. При систематичному їх застосуванні у навчально-виховному процесі дитячий голос набуває природного легкого звучання, чистоти інтонації. Також підкреслено значення українських народних, зокрема музичних, казок, музичних вставок та пісень з казок, з їх фантастичним світом ірреальних, варіативних елементів, які, органічно поєднуючи репродуктивні, стандартні, традиційні елементи з новими, креативними, допомагають дитині шукати й знаходити творчі рішення, сприяють формуванню образно-асоціативного мислення, здатності до інтерпретації.
Вивчення педагогічної практики, узагальнення провідних наукових підходів щодо музично-естетичного виховання (А.Арісменді, В.Бехтерєв, Н.Ветлугіна, Л.Виготський, П.Каптерєв, О.Радинова, О.Ростовський, Б.Теплов, В.Шацька), дозволило знайти оптимальне вирішення проблеми формування музичних здібностей, зокрема дітей дошкільного віку, шляхом застосування інтегративного підходу, який полягає у забезпеченні системного, планомірного розвитку музичних здібностей дітей у процесі комплексного, систематичного музично-естетичного виховання за заздалегідь розробленою програмою, цілеспрямованого залучення дошкільників до “музичного середовища” з обов’язковим урахуванням на кожному етапі роботи природних задатків кожної дитини.
Дотримання принципів означеного інтегративного підходу є вирішальною умовою формування у дітей дошкільного віку музичних здібностей на матеріалі українського фольклору, а саме: принципу емоційної насиченості навчально-виховного процесу; принципу забезпечення психологічної комфортності дітей шляхом створення святкової атмосфери під час занять; принципу добровільності участі дітей у музично-ігровій діяльності; принципу різновікового комплектування груп; принципу активізації творчого самовираження дітей. Найбільш сприятливі умови для реалізації цих принципів створюються у процесі музично-естетичного виховання дошкільників засобами фольклорного мистецтва в позашкільних закладах освіти.
Проблема музичних здібностей дітей дошкільного віку нерозривно пов’язана з обґрунтуванням організаційно-методичних засад, що забезпечують їх формування, під якими нами розуміється: організація навчально-виховного процесу, що передбачає органічне поєднання колективної, групової, індивідуальної форм роботи та використання різних методів музичного виховання й навчання; застосування на кожному етапі роботи різновидів музичної діяльності; свідоме обмеження навчального матеріалу вітчизняним музичним фольклором; створення природного музично-ігрового середовища, що відповідає інтересам і потребам дітей різного віку; моделювання в музично-ігровій формі реальних життєвих ситуацій, взаємин дошкільників та дорослих; систематичне спонукання малят до пошуково-творчої музичної діяльності й самовираження в ній.
У другому розділі – “Експериментальне дослідження проблеми формування музичних здібностей у дітей дошкільного віку на матеріалі українського фольклору” – розроблено критерії та показники, за допомогою яких визначено діагностичні характеристики рівнів сформованості досліджуваного феномену, викладено зміст констатувального та формувального експериментів, розкрито методику формування музичних здібностей у дошкільників на матеріалі українського фольклору, проаналізовано результати експериментальної роботи.
Мета констатувального експерименту полягала у з’ясуванні, кількісному та якісному аналізі рівнів сформованості музичних здібностей у дітей дошкільного віку засобами музичного мистецтва. Для отримання достовірних даних щодо сформованості музичних здібностей дошкільників у ході констатувального експерименту застосовувались методи бесіди, прямого й опосередкованого спостереження за дітьми на музичних заняттях, дитячих ранках, святах, заняттях з хореографії, різноманітних ігрових та робочих навчальних ситуаціях; анкетного опитування музичних керівників та батьків; виконання аналітичних, проблемно-перцептивних, практично-творчих завдань; проведення відеозйомки та аналізу відеоматеріалів; вивчення результатів педагогічної діяльності.
На основі здійсненого науково-теоретичного аналізу, вивчення сутності досліджуваного явища, було виділено такі критерії сформованості музичних здібностей у дітей дошкільного віку: рівень емоційного інтересу дитини до музичної діяльності; ступінь сформованості елементарних вокально-слухових навичок і уявлень; ступінь сформованості ритмічно-мовно-рухових умінь; міра здатності дітей до музично-творчої діяльності.
Відповідно до критеріїв було визначено показники, що дозволяють виявити властивості досліджуваного явища.
Рівень емоційного інтересу дитини до музичної діяльності визначався за такими показниками: наявність емоційного відгуку дітей на український музичний фольклор; відчуття ладового забарвлення української народної музики; сформованість бажання щодо опанування творами вітчизняного фольклору; характер відповідних образних уявлень, асоціацій.
Показниками ступеню сформованості елементарних вокально-слухових навичок і уявлень виступили: адекватність реакції на зміну мелодії під час слухання фольклорного твору; чистота інтонування мелодії голосом та міра координації між слухом і голосом; розвиненість тембрового та динамічного слуху; наявність розпізнавальної та відтворюючої музичної пам’яті.
Ступінь сформованості ритмічно-мовно-рухових умінь визначався за такими показниками: здатність відтворити у рухах метро-ритм фольклорного твору з примовляннями або приспівуваннями; відповідність емоційних рухів характеру і образу виконуваної пісні, танцю; міра скоординованості емоційних рухів зі співом та грою на дитячих музичних інструментах; відчуття музичного темпу та пауз в процесі музикування; елементарна обізнаність у засобах музичної виразності.
Показниками міри здатності дітей до музично-творчої діяльності стали: бажання фантазувати та творчо самовиражатися; наявність творчих проявів у різних видах музичної діяльності; міра прояву акторських здібностей у драматизації; розуміння ролі засобів музичної виразності у створенні художнього образу.
У результаті діагностичного етапу експерименту встановлено рівні сформованості музичних здібностей у дітей дошкільного віку.
Діти з низьким рівнем сформованості музичних здібностей (40% від загальної кількості учасників експерименту) характеризувалися емоційною байдужістю до музичного фольклору; відсутністю або невідповідністю образних уявлень і асоціацій; відсутністю реакції на зміну мелодії; нескоординованістю слуху й голосу, ритму й рухів; нерозвиненістю тембрового й динамічного слуху; небажанням фантазувати та творчо самовиражатися; абсолютним нерозумінням взаємозв’язку засобів музичної виразності зі створюваним музичним образом.
Середній рівень (48%) притаманний групі дітей, які відзначаються поверховим, нестійким, короткочасним інтересом до сприймання музичних творів. У них спостерігається часткова реакція на зміну мелодії; при наявній скоординованості ритму і рухів відсутня координація слуху й голосу; діти орієнтуються в тембрах та динаміці музичних творів; проявляють бажання фантазувати, здатні до творчого самовираження, виявляючи елементарні акторські здібності; інколи визначають музичні жанри, музичний темп, частково розуміють відповідність засобів музичної виразності певному музичному образу.
Відносно високий рівень (12%) характеризує групу дошкільників, що відзначаються стійким свідомим інтересом до музики, сприймання якої стає для них актуальною естетичною потребою, бажанням займатися музичною діяльністю. Характерним для дітей цієї групи є: швидкість реакції на зміну мелодії; достатня розвиненість музичних умінь і навичок; відчутна зібраність і уважність на заняттях; розвинене вміння висловитися про характер музики у відповідності до її емоційно-почуттєвої оцінки; яскраві образні уявлення; наявна координація між слухом, голосом та ритмічними рухами, їх відповідність характеру музичного твору; усвідомлення зв’язку між основними засобами музичної виразності та створюваним художнім образом; яскравий прояв акторських здібностей, вільне переключення з однієї ролі на іншу.
На основі якісного та кількісного аналізу отриманих діагностичних даних було розроблено методику формувального експерименту. Для його проведення нами було сформовано дві групи дітей (по 25 осіб) – експериментальну (ЕГ), в якій заняття проходили за експериментальною методикою та контрольну (КГ), яка продовжувала заняття за традиційною програмою.
Формувальний експеримент проходив у три етапи.
Перший етап – адаптаційно-мотиваційний – було спрямовано на підготовку дітей дошкільного віку до активної участі у різних видах музичної діяльності шляхом створення музично-фольклорного середовища, що викликало емоційний відгук дітей на народну музику, сприяло накопиченню музичного досвіду, збагаченню тезаурусу, виникненню у них стійкої мотивації до музичної діяльності та інтересу до вітчизняного фольклору. На цьому етапі використовувались індивідуальні та групові форми роботи з дітьми та спеціально розроблені авторські методи. Зокрема, метод “прискореної адаптації”, який полягав у наданні за короткий термін значного обсягу і доступного для вихованців певного репертуару, створенні умов для оволодіння дітьми початковими мінімальними знаннями, уміннями й навичками, що дозволяло дошкільникам включитись у ранню сценічну діяльність, стверджувало їх у власних можливостях, суттєво підвищувало рівень інтересу до українського фольклору та зацікавленості у заняттях музичною діяльністю на його матеріалі. Метод “парного навчання” передбачав постійну присутність і включеність у навчальний процес батьків, що допомагало дітям, спираючись на батьківську підтримку й приклад, адаптуватись до нового для них середовища.
Другий етап – репродуктивно-інформаційний – було підпорядковано активізації репродуктивного мислення дошкільників, оволодінню дітьми певним комплексом інформації, музично-теоретичними елементарними знаннями, вміннями й навичками в музично-фольклорному аспекті та формування здатності до їх використання у музично-ігровій діяльності. З цією метою застосовувались колективні форми та робота малими групами, використовувалась значна кількість спеціально дібраного репертуарного фольклорного матеріалу, який виконував роль “тренувальних вправ” (Е.Ж.-Далькроз). Підкреслимо, за перший рік навчання діти експериментальної групи опанували 43 зразками українського дитячого музичного фольклору, за другий рік – близько 60. На цьому етапі застосовувався широкий спектр методів, спрямованих на набуття дітьми відповідних умінь і навичок та засвоєння необхідного комплексу знань, зокрема авторських методів: “стислого максимуму” – оволодіння учасниками експерименту максимальною кількістю фольклорних творів у здійсненні різних видів музичної діяльності; “наочно-образної музичної ілюстрації” – для освоєння та закріплення музичних знань, умінь, навичок щодо визначення засобів музичної виразності у процесі аналізу прослуханих фольклорно-музичних творів, музичних казок та їх ролі у створенні відповідного характеру, образу; “асоціативного” – передбачав виконання дітьми однієї вправи чи розспівки на фольклорному матеріалі (скоромовки, лічилки, дражнилки, звуконаслідування тощо) у характерах різноманітних персонажів або уявних образів; “співставлення відомого дітям музичного матеріалу з новим, невідомим” – дозволяв проводити порівняльний аналіз, встановлювати спільні й відмінні риси, притаманні фольклорним творам; “педагогічної активності” – полягав у вмінні педагога використовувати силу педагогічного впливу і підвищував ефективність усіх означених методів.
Третій етап – творчо-діяльнісний – було спрямовано на закріплення набутих знань, умінь, навичок, активізацію творчих проявів дітей у всіх видах музичної діяльності та стимуляцію їх самовираження. Для забезпечення творчого характеру процесу навчання застосовувалися методи “художнього контексту” та “Я – актор”, які допомагали дітям самовиразитися через образотворче мистецтво (малюнок, ліплення, аплікація) та через прояв акторських здібностей під час виконання багатофункціональних ролей у співі, драматизаціях, розігруваннях пісень та ігор, грі на дитячих інструментах. На цьому етапі застосовувались колективні та масові форми роботи (шумові оркестри, драматизація народних обрядів, дитячі ранки, свята, участь у концертних виступах), в яких дошкільники мали змогу творчо проявитись, самовиразитись і набути впевненості у власних можливостях.