Молочко Майя Василівна. Формування соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми та ступінь її наукового дослідження, визначені об’єкт, предмет, мета дослідження, сформульована гіпотеза, поставлені завдання та обраний комплекс теоретичних і емпіричних методів, викладена наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів, їх практичне значення та апробація.
У першому розділі - “Теоретичні основи дослідження процесу формування соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу” - в стислому науково-історичному екскурсі розкривається зміст і структура СПК в педагогічному колективі, показується його роль у забезпеченні ефективної діяльності дошкільного закладу, виявляються чинники й умови становлення та аналізується сучасний стан його створення.
Відзначається, що в 20-30-х роках вітчизняними вченими (В.Артемов, О.Вітке, В.Бехтерєв, Н.Левітов та ін.) висунута ідея про вплив соціально-психологічних явищ у групі на ефективність її діяльності та поведінку окремих її членів. Дещо пізніше соціально-психологічна атмосфера (О.Вітке) почала розглядатися в площині розв’язання практичних педагогічних завдань (П.Блонський, А.Макаренко, М.Сорока-Росинський, С.Шацький та ін.) як одна із найважливіших передумов успішного функціонування педагогічної системи.
Хронологія дослідження проблеми СПК засвідчує, що її висвітлення в наукових пошукуваннях відображало загальнополітичний клімат у країні, а її розв’язання можливе лише за умови демократичного поступу держави по шляху гуманізації всіх сфер суспільного життя.
Не зважаючи на тривалий період дослідження зазначеного феномену численними дослідниками (Н.Анікеєва, В.Богданов, В.Бойко, С.Висоцький, А.Жакогян, О.Засурцева, Л.Зорін, Л.Карамушка, О.Ковальов, Н.Коломінський, Б.Лебедєв, В.Леонтьєв, Г.Ложкін, А.Лутошкін, Н.Мансуров, Г.Моченова, М.Ночевнік, В.Остряков, С.Папов’ян, В.Панфьоров, Б.Паригін, В.Семенов, Ю.Сировецький, І.Чорнобровкін, Л.Шубіна та ін.), у науці існують суттєві розбіжності в розумінні змісту та структури СПК у групі. Дослідники погоджуються лише з тим, що це складний багатокомпонентний феномен, аналіз якого потребує комплексного системного підходу. Це передбачає, зокрема, врахування специфіки функціонування організації (групи, колективу) в контексті соціально-культурних умов і особливостей професійно-рольових функцій та особистісних характеристик її членів.
Серед численних дефініцій, які позначають даний феномен (“психологічний клімат”, “емоційний клімат”, “товариська обстановка”, “соціологічний мікроклімат”, “психологічна атмосфера”, “моральна атмосфера”, “моральний стан групи”, “морально-психологічний клімат”, “поле колективу” та ін.), найбільш точним, на наш погляд, є поняття “соціально-психологічний клімат”, яке охоплює соціальні, психологічні та соціально-психологічні аспекти групової взаємодії у всій своїй складності та різноманітності зв’язків і взаємовідношень.
Розуміння СПК у взаємозв’язку загальносистемних і особливих його проявів у конкретній соціальній групі дає змогу розглядати соціально-психологічний клімат педагогічного колективу дошкільного закладу освіти як складну інтегровану характеристику колективу, яка емпірично виявляється в домінуючому відносно стійкому груповому настрої, який є результатом відображення членами колективу міжособистісних взаємин, які опосередковані цілями й змістом професійно-педагогічної діяльності та специфікою роботи дошкільного закладу.
Серед головних структурних компонентів СПК педагогічного колективу є система ставлень його членів: до виконання професійно-рольових функцій; до колег і керівництва дошкільним закладом; до світу в цілому та самого себе. Його слід розглядати в єдності когнітивного (усвідомленні цілей і завдань педагогічної діяльності; виявлення педагогічної концепції та міра її узгодженості з педагогічними поглядами колег; соціально-перспективна поінформованість про колектив і його членів), емоційної (задоволеність членством у колективі та характером міжособистісних взаємин у ньому; прийняття стилю керівництва й професійного спілкування) і поведінкової (спосіб професійної самореалізації, активність у професійному та соціальному житті колективу) сторін функціонування педагогічного колективу та діяльності окремих його членів.
Реалізація такого підходу до розуміння СПК дає змогу діагностувати його за психологічно-особистісними, соціально-груповими й діяльнісно-рольовими критеріями та оцінювати за шкалою “позитивний – негативний”, “сприятливий – несприятливий”, “який задовольняє – який не задовольняє”.
Психологічно-особистісний критерій СПК виявляється через показники задоволеності педагогічною діяльністю й членством у педагогічному колективі дошкільного закладу; самопочуття особистості та рівень комфортності; ступінь ідентифікації з колегами та керівниками дошкільного закладу.
Соціально-груповий критерій виявляється через характер взаємин у педагогічному колективі по горизонталі й вертикалі; стиль керівництва завідуючої (старшого методиста); рівень конфліктності між членами колективу та масштабність і глибину психологічних бар’єрів, які лежать на шляху спільної педагогічної діяльності.
Діяльнісно-рольовий критерій СПК виявляється через рівень активності членів колективу в педагогічній діяльності, її творчого моделювання та інноваційного втілення; характер виконання функціонально-рольових обов’язків і стан трудової дисципліни в дошкільному закладі.
Наші дослідження засвідчують, що СПК в педагогічному колективі дошкільного закладу впливає як на задоволеність професійною діяльністю співробітників, так і їх ставлення до виконання своїх професійних обов’язків. Важливе значення при цьому мають міжособистісні взаємини в педагогічному колективі: взаємини з колегами та керівництвом, а також з батьками дітей (34,2% опитаних). Саме ці взаємини розглядаються багатьма дослідниками вирішальним фактором становлення СПК у педагогічному колективі дошкільного закладу.
Дослідження засвідчує , що серед аспектів професійної діяльності, які мають найбільшу “вагу впливу” на задоволеність нею членами дошкільними працівниками, поряд із змістом і характером педагогічної праці (коефіцієнт регресії +0,37), оцінкою результатів діяльності та визнання професійної компетентності (+0,32), можливістю для творчого самовираження й самоствердження в професійній сфері (+0,29) чільне місце посідає і СПК у колективі (+0,34). Водночас, зазначені чинники самі є фактором другого порядку, які позитивно впливають на СПК у педагогічному колективі дошкільного закладу.
СПК в педагогічному колективі дошкільного закладу слід розглядати як складний багатофакторний феномен, який детермінований соціальними, соціально-психологічними та педагогічними чинниками, вплив яких відбувається за загальносистемними механізмами специфічно в умовах даної професійної групи.
Про це засвідчує й аналіз сучасного стану створення СПК у дошкільних закладах, який значною мірою залежить від рівня організаційно-управлінської та методичної роботи в дошкільному закладі, психологічної культури та стилю діяльності керівника, мотивації співробітників до педагогічної діяльності та підтримання сприятливого СПК у колективі. Особливо важливим при цьому є об’єднання педагогів дошкільного закладу навколо однієї педагогічної ідеї, спільних професійних і особистих інтересів.
Водночас, як засвідчує аналіз річних планів роботи дошкільних закладів, відсутня цілеспрямована робота з педагогічним колективом по його згуртуванню, налагодженню сприятливого СПК у ньому. Проблема полягає також і в тому, що не проводиться спеціальна підготовка майбутніх дошкільних працівників (вихователів, методистів, завідуючих) до професійної діяльності в зазначеному аспекті під час навчання їх у педагогічному навчальному закладі.
У другому розділі - “Шляхи підвищення ефективності процесу формування СПК в педагогічному колективі дошкільного закладу”- обґрунтовується система роботи щодо забезпечення сприятливого СПК в педагогічному колективі дошкільного закладу, аналізуються результати дослідно-експериментальної роботи в зазначеному напрямі.
Необхідною умовою управління процесом формування СПК у педагогічному колективі є діагностика його стану в конкретному закладі освіти, врахування рівня усвідомлення та оцінки його членами колективу. Хоч у половині обстежених нами дошкільних закладів члени педагогічного колективу оцінюють СПК у ньому як досить сприятливий (33,3%) і в цілому сприятливий (16,7%), непокоїть встановлений факт, що в інших – він характеризується як невизначений і з суперечливими тенденціями.
На відміну від високої ступені задоволеності діловими (89,0% опитаних) і міжособистісними (89,0%) взаєминами з колегами по роботі, стосунки з керівництвом дошкільного закладу оцінюються не так однозначно. Як показують результати опитування, 54,2% членів педагогічного колективу оцінює свої стосунки з керівництвом дошкільного закладу як чисто ділові, а 45,8% - як дружні. Велика розбіжність спостерігається і в задоволеності цими взаєминами: середній індекс задоволеності по вибірці –3,25; найвищий індекс задоволеності по дошкільному закладі –4,33; найвищий – 2,47; варіація індивідуального індексу – від 5,0 до 1,0.
Результати дослідження показали, що існують суттєві розбіжності також у оцінці членами колективу різних компонентів СПК. Хоч абсолютно негативні оцінки й відсутні, однак досить суперечливою є оцінка когнітивного та поведінкового компонентів (відповідно у 66,7% і 50,0% дошкільних закладів). Це помітно й по усереднених показниках емоційного (+0,66), поведінкового (+0,41) та когнітивного (+0,31) компонентів СПК за шкалою від (+1) до (-1).
Низькі показники когнітивного компоненту пояснюються нами недостатніми міжособистісними контактами, які б сприяли кращій обізнаності один про одного. Та і сама специфіка організації роботи в дошкільному закладі така, що взаємодія між співробітниками переважно відбувається в парах (“вихователь – вихователь”, “вихователь – няня”) чи тріадах (“вихователь – няня – вихователь”). Значно менше спілкуються вихователі з різних груп і через це взаємини в межах всього педагогічному колективі недостатньо є інтенсивними.
Характеризуючи оптимальні щодо СПК взаємини в педагогічному колективі дошкільного закладу, більшість респондентів назвали ті характеристики, які виражають гуманістичну спрямованість учасників групової взаємодії (взаємодопомога та взаємопідтримка, дружелюбність між членами колективу, доброзичливість у стосунках, взаєморозуміння, відвертість і чесність, діловий професійний характер стосунків, чуйність один до одного).
Технологія формування сприятливого СПК у педагогічному колективі дошкільного закладу повинна ґрунтуватися на врахуванні функціонально-цільових, структурно-організаційних, соціально-психологічних особливостей цього колективу, а також індивідуально-психологічних і професійно-ділових характеристик його членів.
Педагогічний колектив дошкільного закладу освіти – це професійна група педагогів, яка в тісному співробітництві з обслуговуючим персоналом мобілізує свої зусилля на розв’язання завдань виховання, розвитку й зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку. Організаційна його структура сприятлива для утворення “педагогічної команди” у складі співробітників, які працюють в одній дитсадівській групі, за умови узгодженості їх педагогічних підходів, зближення ділової та міжособистісної системи взаємин, високої інтенсивності міжособистісних контактів. За цього особливого значення набуває проблема психологічної сумісності між членами колективу.
Особливий емоційно-діловий фон взаємин у педагогічному колективі дошкільного закладу задається жіночим його складом, керівником якого, зазвичай, є також жінка. Специфіка організаційної структури цього колективу та особливості його функціонування призводить до того, що СПК закладається насамперед у професійних мікрогрупах типу “вихователь – вихователь”, “вихователь – няня”. Особливий інтегруючий, формуючий і коригувальний вплив при цьому має завідуючий за умови достатньої його мотиваційної, психологічної та фахової готовності до створення сприятливого СПК у колективі.
Водночас, як засвідчують результати нашого дослідження, мотиваційна цінність створення СПК у завідуючого та методиста дошкільного закладу суттєво нижча порівняно з вихователями та іншими членами колективу (коефіцієнт регресії відповідно дорівнює +0,09 та +0,17 проти +0,41 та 0,34 при α=0,05). Більш пріоритетними напрямами роботи для керівників є забезпечення належного матеріально-технічного стану дошкільного закладу, пошук джерел фінансування, організація методичної роботи, підтримання трудової дисципліни підлеглих, налагодження стосунків із вищестоящими органами освіти тощо.
Разом із тим, результати обстеження засвідчують, що лише 28,7% завідуючих і 35,4% методистів дошкільних закладів мають високий рівень теоретичної обізнаності з питань формування СПК у колективі, а відповідно 16,7% та 10,8% із них –низький. Це наслідок як недостатньої їх підготовки на етапі професійного навчання, так і нехтуванням ними самоосвітою, підвищенням рівня своєї психологічної компетентності. Це призводить, зокрема, до того, що при оцінці СПК у колективі свого закладу, більшість керівників акцентують увагу переважно на проблемах взаємин підлеглих між собою, ставленні їх до виконання своїх професійних обов’язків, відсутності достатньої мотивації до цього тощо. При цьому нехтуються такі важливі чинники СПК як психологічна сумісність людей, ціннісно-орієнтаційна єдність колективу, стиль управління ним, створення умов для поглиблення міжособистісних взаємин членів колективу.
Нами була розроблена низка рекомендацій керівникам дошкільних закладів щодо створення сприятливого СПК у педагогічному колективі, які включали в себе як вимоги до комплектації колективу, створення умов для професійного зростання та підвищення кваліфікації дошкільних працівників, запровадження демократичних принципів управління, так і обґрунтування важливості гуманістичної налаштованості до кожного підлеглого, безумовного прийняття його особистості.
Однією із найважливіших умов підтримання керівником дошкільного закладу сприятливого СПК в педагогічному колективі є мотивація професійної діяльності співробітників. Хоч більшість завідуючих (93%) вважають, що основним стимулом професійної діяльності є матеріальне заохочення, підлеглі прийнятними для себе вбачають і такі прийоми стимулювання як прояв довіри вихователю, звільнення його від надмірної адміністративної опіки, контролю; створення умов для професійної творчості; об’єктивна оцінка результатів праці та формування на підставі неї громадської думки; запровадження нетрадиційних форм методичної роботи (ділові ігри, педагогічні консиліуми, методичні мости, “мозкові атаки” тощо).
До факторів-демотиваторів професійної діяльності дошкільних працівників, які негативно позначаються й на СПК у педколективі слід віднести такі: низький рівень заробітної плати та несвоєчасність її виплати; неповне педагогічне навантаження вихователів і необхідність через це пошуку додаткової роботи; нераціональний розподіл функціональних обов’язків між членами колективу; переобтяженість формальною роботою (необов’язкові зібрання та засідання, оформлення паперів, підготовка до інспекторських перевірок, складання звітів тощо); необ’єктивна оцінка та несправедлива критика; авторитарно-директивний стиль керівництва та ін.
Результати констатуючого експерименту та зроблені нами на попередньому етапі роботи теоретичні висновки були покладені в основу розробки технології формування сприятливого СПК у педагогічному колективі дошкільного закладу, апробація якої давала змогу перевірити достовірність висунутої гіпотези про можливість педагогічного управління цим процесом.
Ми виходили з того, що створення СПК не можна розглядати лише в площині функціонування колективу даного дошкільного закладу, — передумови для цього закладаються ще на етапі професійної підготовки майбутніх вихователів і керівників дошкільних закладів у педагогічній вищій школі. Через це крім безпосередньої експериментальної роботи в колективі дошкільного закладу нами проводилась попередня робота з майбутніми педагогами у вузі (протягом 2-х років навчання студентів), а також на курсах підвищення кваліфікації дошкільних працівників.
Експериментальна робота по управлінню процесом формування СПК в педагогічному колективі дошкільного закладу передбачала розв’язання низки завдань, серед них:
- актуалізація та розвиток у майбутнього фахівця дошкільного закладу (вихователя, завідуючої, методиста) позитивної особистісно-професійної мотивації до забезпечення позитивного СПК в своєму професійно-педагогічному середовищі як важливої соціально-психологічної умови підвищення ефективності навчально-виховного процесу, психологічного самопочуття та творчого саморозкриття кожного його учасника;
- збагачення теоретичної обізнаності майбутніх спеціалістів і членів педагогічного колективу в питаннях формування СПК, підвищення їх загальної психологічної культури;
- розвиток комунікативних здібностей педагогічних працівників, набуття практичних умінь і навичок аналізу та засвоєння стратегії розв’язання можливих конфліктних ситуацій, які виникають у педагогічній взаємодії;
- стимулювання самопізнання та самоаналізу властивостей і якостей особистості членів педагогічного колективу, які складають морально-духовну основу міжособистісного спілкування та професійно-ділових взаємин;
- визначення завдань і функцій психологічної служби дошкільного закладу щодо забезпечення сприятливого СПК в педагогічному колективі.
Програма експериментального дослідження на етапі професійної підготовки здійснювалася в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова та Педагогічному училищі Дніпропетровського національного університету протягом 1998-2000 н. р. і переслідувала розв’язання низки завдань:
1) Підвищення рівня психологічної культури майбутніх вихователів, методистів дошкільних закладів як особистісної передумови налагодження оптимальних взаємин у педагогічному колективі.
2) Сприяння успішній соціально-психологічній адаптації випускників до нових соціальних умов майбутньої професійної діяльності.
3) Формування ціннісно-мотиваційної, інформаційно-теоретичної та функціональної готовності майбутніх суб’єктів професійно-педагогічної взаємодії щодо формування й підтримання СПК в професійно-педагогічному середовищі.
4) Орієнтування майбутніх вихователів на створення “педагогічної команди”, яка здатна об’єднатися навколо досягнення спільної цілі виховання та розвитку дітей конкретної групи, досягнення психолого-педагогічної сумісності з колегами по спільній роботі.
Для цього майбутнім дошкільним працівникам читався спецкурс, який був розрахований на 20 академічні години (10 – лекційні, 10 – практично-лабораторних занять), теоретична частина якого була спрямована на розширення обізнаності студентів про сутність, значення та механізми формування СПК в педагогічному колективі дошкільного закладу.
Важливим завданням було також стимулювання в студентів самопізнання комунікативних умінь і властивостей, активізація соціальної перцепції за допомогою інтерактивних методик (В.Власенко), залучення студентів до оцінки СПК в академічній групі. Під час проходження педагогічної практики в дошкільному закладі їм пропонувалося спостерігати та описати конкретні ситуації, які характеризували особливості мікроклімату в педагогічному колективі (з наступним їх аналізом на практичних аудиторних заняттях).
Порівняння результатів тестування студентів контрольної та експериментальної групи, зокрема щодо їх настанов до способів регулювання конфліктів засвідчив ефективність запропонованої експериментальної методики підвищення психолого-педагогічної культури майбутніх вихователів і керівників дошкільних закладів.
На основному етапі безпосередньо в дошкільному закладі експериментальна робота здійснювалася за такими напрямками:
1)мотиваційно-цільове налаштування членів педагогічного колективу на створення та підтримання сприятливого СПК;
2)інформаційно-роз’яснювальна робота щодо оптимізації міжособистісних взаємин, конструктивного розв’язання конфліктних ситуацій у колективі;
3)організаційно-управлінські заходи щодо уточнення структури дошкільного закладу, підбору та розміщення педагогічних кадрів;
4)робота з молодими спеціалістами, з метою успішної їх соціально-психологічної та професійної адаптації;
5)забезпечення умов для відпочинку та зменшення емоційної напруги, інтенсифікації міжособистісного спілкування між членами педагогічного колективу;
6)психоконсультаційна та психокорекційна робота з окремими членами педагогічного колективу й керівництвом дошкільного закладу.
Завданням мотиваційно-цільової роботи був розвиток інтересу у членів колективу до соціального-психологічних явищ, зокрема СПК у педагогічному колективі, розуміння його функцій і значення у професійно-педагогічній діяльності.
Завданням інформаційно-роз’яснювальної роботи було забезпечення всіх учасників навчально-виховного процесу достатнім рівнем орієнтації в теоретичних питаннях сутності та структури СПК в колективі, чинників і соціально-психологічних механізмів його формування; особливостях професійного спілкування й труднощів, які при цьому можуть виникати; причинах конфліктності в педагогічному колективі та конструктивних шляхах і засобах їх розв’язання; стилях управлінської діяльності та відповідних професійно-рольових моделей поведінки підлеглих тощо.
Завданням організаційно-управлінської роботи було оптимальне кадрове забезпечення всіх структурних підрозділів дошкільного закладу й перш за все таких мікроланок педагогічного колективу як осередок педагогів, які працюють з однією групою дітей: няня, два вихователі, музкерівник та ін. При створенні “педагогічних команд” ми намагалися максимально враховувати як принцип добровільності, бажання працювати із одним, так і психологічну сумісність та рівень фахової підготовленості окремих членів.
Протягом періоду проведення формуючого експерименту спостерігалися кількісні та якісні зміни в динаміці й показниках СПК в педагогічному колективі дошкільного закладу, які можна було віднести як результат дії формуючих впливів, передбачених експериментальною програмою. Вивчення та аналіз цих змін дає можливість зробити висновок щодо можливості управління процесом формування сприятливого СПК в педагогічному колективі.
Як свідчать результати дослідження, протягом періоду проведення експерименту спостерігається стійка тенденція підвищення показників оцінки всіх компонентів СПК членами педагогічного колективу експериментальної групи. В контрольній же групі відбулися лише окремі несуттєві зміни.