ШОЛОЙКО АНТОНІНА СЕРГІЇВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Краткое содержание

У вступі розкрито актуальність теми дослідження, відображено мету, завдання, об’ єкт, предмет дослідження, висвітлено наукову новизну результатів дослідження та їх практичне значення.
У першому розділі «Теоретичні основи дослідження інфраструктури страхового ринку» узагальнено та розвинуто теоретичні підходи до аналізу інфраструктури страхового ринку, розкрито сутність і функції інфраструктури страхового ринку, розроблено матричну класифікацію інфраструктури страхового ринку.
Узагальнення підходів до аналізу інфраструктури страхового ринку дало змогу встановити, що інфраструктура зазначеного ринку охоплює не лише інфраструктурних суб’єктів, а й інфраструктурні послуги, інфраструктурні активи та інституції, які удосконалювалися та розвивалися відповідно до того, як змінювався та оновлювався страховий ринок. Найбільший вплив на страховий ринок та модернізацію його інфраструктури здійснили інституційні перетворення за капіталістичної доби (формування основних законів і стандартів, за якими діяли страховики, страхувальники та інфраструктурні суб’єкти в різних країнах) та в постіндустріальну епоху (уніфікація законів і стандартів на страхових ринках світу, активне запровадження технологічних інновацій, виконання інфраструктурними суб’єктами ширшого переліку функцій, щоб бути більш конкурентоспроможними).
Розвинуто теоретичний підхід до аналізу інфраструктури страхового ринку, що полягає у розмежуванні суб’єктів структури (основні суб’єкти страхового ринку) та суб’єктів інфраструктури (інфраструктурні суб’єкти страхового ринку). Критерієм такого розмежування визначено набуття статусу сторін страхового (перестрахового) договору страховиками (перестраховиками) і страхувальниками (перестрахувальниками). На цій основі всіх інших суб’єктів зараховано до інфраструктурних суб’єктів страхового ринку.
На основі узагальнення та критичного аналізу дефініцій сформульовано таке визначення поняття «інфраструктура страхового ринку»: це система інституцій, організацій, інфраструктурних послуг, інфраструктурних активів, що сприяють оперативній взаємодії страховиків (перестраховиків) і покупців страхових (перестрахових) послуг щодо їх виробництва, купівлі-продажу та споживання, а також страховиків та інших суб’єктів у процесі розміщення страхових резервів, що зміцнює безпеку страхового ринку і держави в цілому. Це визначення дає змогу ідентифікувати інфраструктуру страхового ринку як складну (поліструктурну) систему та вдосконалити групування
інфраструктурних суб’єктів, що містить п’ять груп, а саме: посередники у сфері продажу страхових (перестрахових) послуг та у сфері врегулювання страхових випадків, суб’ єкти супроводу страхової послуги (оцінювачі ризиків і збитків у сфері страхування, актуарії); страхові об’єднання (бюро, асоціації, спілки основних та інфраструктурних суб’єктів страхового ринку); залучені суб’єкти (аудиторські, ІТ, охоронні, юридичні компанії та інші) та суб’єкти регулювання, нагляду, контролю, примусу (регулятор, судові органи, фінансовий омбудсмен). Виокремлено суб’єктів змішаного типу на страховому ринку, який поєднує виконання функцій основних та інфраструктурних суб’єктів страхового ринку, зокрема в частині формування страхових фондів, однак на інших засадах, ніж страхові компанії. Таке групування надає змогу впорядкувати суб’єктний склад інфраструктури страхового ринку за схожістю характеру їх діяльності, що в подальшому дає можливість оцінювати діяльність не конкретного інфраструктурного суб’єкта, а групи в цілому