ДИНТУ ВАЛЕРІЯ АРКАДІЇВНА ОБСТАНОВКА ЗЛОЧИНУ ЯК ЕЛЕМЕНТ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЛОЧИНІВ : Динту ВАЛЕРИЯ АРКАДИЕВНА ОБСТАНОВКА ПРЕСТУПЛЕНИЯ КАК ЭЛЕМЕНТ криминалистическая характеристика преступлений DYNTA VALERIA ARKADIYIVNA CIRCUMSTANCE OF CRIME AS AN ELEMENT OF CRIMINAL CHARACTERISTICS OF CRIMES

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, установлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету,
завдання, об’єкт та предмет дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.
Розділ 1 «Криміналістична характеристика злочинів як типова модель певної категорії злочинів» складається з трьох підрозділів, в яких розглянуто поняття та значення криміналістичної характеристики злочинів у методиці розслідування, її структура, а також поняття обстановки злочину та її місця у структурі криміналістичної характеристики злочинів.
У підрозділі 1.1. «Поняття та значення криміналістичної характеристики злочинів» на основі аналізу праць Р.С. Бєлкіна, І.О. Возгріна, Є.П. Іщенка, В.А. Журавля, В.О. Образцова, М.О. Селіванова, В.В. Тіщенка, Б.В. Щура, М.П. Яблокова та ін. обґрунтовано, що виникнення поняття «криміналістична характеристика злочинів» у криміналістиці було викликано потребами практики в наявності наукових знань щодо системи взаємопов’язаних та взаємообумовлених елементів злочинів, сформованої на підставі узагальнення окремих категорій злочинів для раціонального та ефективного їх розслідування і попередження.
Розкрито поняття криміналістичної характеристики злочинів як системи інформації про найбільш типові криміналістично-значущі ознаки злочинів та взаємозв’язки між ними, що виявлені на основі наукового аналізу і узагальнення даних про злочини певної категорії та у своїй сукупності дозволяють визначити методичні рекомендації стосовно оптимізації процесу розслідування кримінальних правопорушень.
Визначено критерії відповідності криміналістичної характеристики злочинів потребам науки і практики. Вона має: 1) бути сформованою на основі узагальнення криміналістично значимої інформації, джерелом якої є матеріали кримінальних проваджень, а також досягнень криміналістичної науки; 2) являти собою систему взаємозалежних та взаємообумовлених елементів, які у своїй сукупності формують певну цілісність; 3) містити повний та обґрунтований перелік елементів у відповідності до окремої категорії злочинів та їх змістовний опис; 4) відображати характер зав’язків між елементами системи.
У підрозділі 1.2. «Структура криміналістичної характеристики злочинів» на основі аналізу праць Т.В. Аверьянової, В.О. Коновалової, А.В. Шмоніна, В.Ю. Шепітька та ін. встановлено, що криміналістична характеристика злочинів являє собою комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених складових, які утворюють певну цілісність. Криміналістична характеристика злочинів є складною системою, оскільки складається із сукупності підсистем, які у свою чергу, являють собою сукупність елементів, об’єднаних відповідними зв’язками.
Структура криміналістичної характеристики злочинів має відображати потреби як наукового втілення та обґрунтування наявних елементів у її
складі, що знаходяться у певних залежностях, так і практичної затребуваності при використанні криміналістичної характеристики злочинів слідчим у розслідуванні. До структури криміналістичної характеристики злочинів віднесено такі елементи: особа злочинця, обстановка злочину, об’єкт злочину та спосіб злочину.
У підрозділі 1.3. «Поняття обстановки злочину та її місце в структурі криміналістичної характеристики злочинів» з урахуванням досліджень С.І. Аннєнкова., Т.С. Аннєнкової, Р.С. Бєлкіна, І.М. Букаєвої, С.І. Медведєва, В.В. Тіщенка, М.П. Яблокова та ін. розкрито зміст поняття обстановки злочину як системи даних, що відображає матеріальні, мікро- соціальні та морально-психологічні умови підготовки, вчинення та приховування злочину.
Досліджено проблемні питання, пов’язані зі змістом і структурою обстановки злочину. Установлено, що на теперішній час вона розглядається за двома підходами: 1) як обстановка місця злочину; 2) як система чинників, що впливають на злочинну діяльність у процесі підготовки, вчинення злочинного діяння та подальшого його приховування. Ототожнення понять «обстановка місця злочину» і «обстановка злочину» призводить до звуження змісту останнього, і, як наслідок, некоректного сприйняття його сутності. «Обстановка місця злочину» входить до змісту «обстановки злочину» і співвідносяться, як частина і ціле.
Слід розрізняти поняття «обстановка вчинення злочину» та «обстановка злочину», також як частину і ціле, оскільки обстановка злочину включає обстановку, в якій готувався злочин, в якій він вчинявся та в якій приховувався результат його реалізації. Таким чином, поняття «обстановка вчинення злочину» за змістом є вужчим, ніж поняття «обстановка злочину», і є складовою останнього.
Визначено, що структуру обстановки злочину становлять матеріальне, мікро-соціальне та морально-психологічне середовища, що у своїй сукупності являють собою систему взаємопов’язаних та взаємообумовлених елементів.
Встановлено, що обстановка злочину є обов’язковим елементом криміналістичної характеристики злочинів, оскільки вона наявна у злочинах будь-якого виду і впливає на поведінку злочинця. Вона є сполучною ланкою всіх елементів криміналістичної характеристики злочинів, що сприяє можливості встановлення інших елементів системи.
Розділ 2 «Взаємозв’язок обстановки злочину з іншими елементами криміналістичної характеристики злочинів» складається з трьох підрозділів, в яких розкривається сутність взаємозв’язку обстановки злочину з особою злочинця, способом злочину та об’єктом злочину.
У підрозділі 2.1. «Обстановка злочину і особа злочинця» розглянуто наявні зв’язки між обстановкою злочину і особою злочинця.

Результати опитування слідчих прокуратури і МВС України та вивчення кримінальних проваджень дозволяє дійти висновку, що обстановка злочину детермінує поведінку особи злочинця. 79,8% опитуваних указали на те, що злочинець до вчинення злочину вивчає та досліджує обстановку майбутнього злочину заздалегідь; 53,3% – на те, що злочинець враховує обстановку злочину під час вчинення злочину; 32,7% – на те, що злочинець піддається впливові обстановки злочину під час вчинення злочину; на думку опитуваних, обстановка вчинення злочину піддається впливові (зміні) з боку злочинця з метою створення сприятливих умов для вчинення злочину: на стадії готування до злочину – 46,7%, на стадії реалізації злочину – 31,1%, на стадії приховання злочину – 22,2%.
Спостерігається дворівневий вплив обстановки злочину на поведінку особи злочинця, який проявляється у детермінації розумової діяльності злочинця, а також у координації алгоритму його дій, що можуть проявлятися як у формі дії, так і у формі їх відсутності.
Встановлено, що особа злочинця також впливає на обстановку злочину. Залежно від сприятливої або несприятливої обстановки злочину злочинець визначає необхідність зміни умов, в яких планується вчинення злочину або його приховання. Злочинець змінює також обстановку злочину безпосередньо при реалізації злочинного задуму, залишаючи в ній результати взаємодії у вигляді слідів. У післякримінальний період злочинець також може вчиняти дії, спрямовані на зміну обстановки злочину з метою дезінформації слідства про факт вчинення злочину, або про суттєві умови його реалізації. Таким чином, встановлено взаємну детермінацію обстановки злочину та особи злочинця як елементів криміналістичної характеристики злочинів.
У підрозділі 2.2. «Обстановка злочину і спосіб злочину» встановлено, що між обстановкою злочину та способом злочину існують певні взаємозв’язки.
На підставі результатів опитування слідчих прокуратури та МВС України, вивчення кримінальних проваджень установлено, що на обрання способу злочину впливають об’єктивні чинники, а саме: середовище, в якому готується, вчиняється або приховується злочин. Об’єктивними чинниками можна назвати обстановку злочину, яка безпосередньо або опосередковано детермінує обрання способу злочину. 21% опитаних вважають, що обстановка злочину впливає на обрання способу злочину – на всіх стадіях злочинної діяльності; 38,1% – тільки коли злочинець готується до вчинення злочину; 28,6% – у процесі вчинення злочину; 9,5% – у процесі приховання вчинення злочину; 2,8% – ніколи.
Встановлено наявність залежності між обстановкою злочину та способом, в який його вчинено. Злочинець, як правило, коригує спосіб злочину в залежності від не прогнозованих змін обстановки злочину. При їх взаємодії змінюється первинний докримінальний стан обстановки злочину.
Як результат взаємного впливу, в обстановці злочину залишаються сліди, дослідження яких дає змогу встановити спосіб, в який вчинено злочин.
У підрозділі 2.3. «Обстановка злочину та об’єкт злочину» розглядається взаємозв’язок між структурними елементами криміналістичної характеристики злочинів – обстановкою злочину і об’єктом злочину.
Визначено, що для потреб криміналістичного дослідження об’єкт злочину розглядається як матеріальна субстанція, на яку спрямовано злочинне посягання, що може відображати криміналістично-значущу інформацію та відображатися в навколишньому середовищі, тобто знаходиться у взаємодії з елементами матеріального світу. Таким чином, об’єкт злочину включає предмет злочину та особу потерпілого.
На підставі результатів опитування слідчих прокуратури та МВС України та вивчення кримінальних проваджень установлено, що об’єкт злочину безпосередньо або опосередковано взаємодіє з обстановкою злочину. 4,7% опитаних указали на те, що обстановка злочину завжди впливає на вибір об’єкта злочину, 32,4% – тільки коли злочинець готується до вчинення злочину; 19,2% – у процесі вчинення злочину; 5,7% – ніколи.
Вплив об’єкта злочину на інші елементи обстановки злочину призводить до взаємної зміни форми та змісту взаємодіючих одиниць. Результат їх впливу один на одного проявляється у вигляді слідів, що залишаються як на об’єкті злочину, так і на взаємодіючих із ним елементах обстановки злочину. Дослідження змін первинної форми та змісту об’єкта і обстановки злочину надасть можливість отримати криміналістично-значущу інформацію стосовно взаємодіючих елементів для ефективного та швидкого розслідування і розкриття злочину.
Елементи обстановки злочину (майно, приміщення, його частина тощо) можуть бути об’єктом злочину, що спостерігається у разі, коли на них у процесі підготовки, реалізації або приховування злочину спрямовується посягання злочинця.
Встановлено також взаємозв’язок між обстановкою злочину та потерпілим і свідком. Відзначено, що обстановка злочину детермінує поведінку потерпілого та свідка, впливає на рішення, які вони приймають у процесі вчинення злочину, а також опосередковано або безпосередньо визначає алгоритм їх активних чи пасивних дій.
Розділ 3 «Криміналістичний аналіз обстановки злочину» складається з трьох підрозділів, в яких розкривається суть обстановки злочину як об’єкта пізнання та як джерела доказової інформації. Визначається значення інформації про обстановку злочину для провадження контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.
У підрозділі 3.1. «Обстановка злочину як об’єкт пізнання» на підставі аналізу праць Н.Б. Водянової, Є.П. Іщенка, В.М. Стратонова, В.Ю. Шепітька
та ін. визначено обстановку злочину як об’єкт пізнання, дослідження якого здійснюється слідчим або іншим уповноваженим суб’єктом для отримання криміналістично-значущої інформації, що спрямоване на повне і достовірне встановлення обставин кримінального правопорушення з метою його ефективного розслідування.
Запропоновано програму дослідження обстановки злочину, яка містить у собі цілі та завдання дослідження, методи, засоби пізнання у формі оперативно-розшукових заходів, а також слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Реалізація вказаної програми слідчим або іншим уповноваженим суб’єктом надасть можливість оптимізувати діяльність, що спрямована на отримання інформації відносно обставин злочину для своєчасного та швидкого розслідування кримінального правопорушення.
У підрозділі 3.2. «Обстановка злочину як джерело доказової інформації» на підставі аналізу праць В.Я. Колдіна, І.І. Котюка, В.Г. Танасевича та ін. встановлено, що обстановка злочину є носієм криміналістично-значущої інформації, яка при додержанні процесуальних вимог щодо її виявлення, дослідження та фіксації трансформується в доказову.
Встановлено, що дослідження обстановки злочину надає можливість виявити, зібрати, зафіксувати та оцінити доказову інформацію з метою її використання у процесі розслідування злочину.
Виявлено, що обстановка злочину є першоджерелом для процесуальних джерел доказів у формі речових доказів, документів, показань, висновків експертів.
За допомогою доказової інформації, яку містить обстановка злочину, стає можливим встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені та закріплені у кримінальному процесуальному законодавстві.
У підрозділі 3.3. «Імітування обстановки злочину як форма контролю за вчиненням злочину» визначено поняття імітування обстановки злочину як діяльності слідчого або іншої уповноваженої особи, що полягає у створенні й імітуванні умов, які підтверджують виконання замовлення на вчинення злочину, з метою запобігання реального вчинення злочину та викриття певної особи. Воно здійснюється у випадках, коли є достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Встановлено, що створення моделі імітованої обстановки злочину стає можливим на підставі узагальнених даних стосовно типової обстановки злочину та притаманних їй ознак для певного виду злочину.
Діяльність щодо практичної реалізації імітування обстановки злочину у ході провадження розслідування проходить декілька етапів: 1) підготовчий етап: а) аналіз інформації, що міститься у кримінальному проваджені на час прийняття рішення про здійснення контролю за вчиненням злочину у формі
імітування обстановки злочину; б) визначення виду злочину, обстановку якого планується імітувати; в) вивчення та аналіз інформації відносно обстановки злочину, характерної для злочину, який планується імітувати; г) складання плану проведення імітування обстановки злочину; 2) основний етап: а) визначення просторово-часової координати проведення імітування обстановки злочину; б) визначення підрозділів і осіб, які будуть здійснювати відповідні дії; в) створення штучного матеріального середовища імітованої обстановки злочину, з використанням імітаційних засобів; г) створення штучного мікро – соціального середовища імітованої обстановки злочину, спрямоване на створення в оточуючих уявлення про вчинення реального злочину; д) створення штучного морально – психологічного середовища імітованої обстановки злочину; е) проектування та відтворення зв’язків між елементами імітованої обстановки злочину, спрямовані на створення уявлення про справжність та реальність імітованих умов; є) спостереження за діями особи, щодо якої проводиться негласна слідча дія – контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину; 3) заключний етап: а) фіксація дій особи, щодо якої проводиться негласна слідча дія – контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину; б) аналіз результатів імітування обстановки злочину.
Визначено, що імітація обстановки злочину є складовою частиною криміналістичного інсценування і створює відповідне середовище, в якому відбувалась інсценована подія.