Буцяк Вікторія Іванівна ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРТЕПІАННОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НА ОСНОВІ ІСТОРИКО-СТИЛЬОВОГО ПІДХОДУ




  • скачать файл:
Название:
Буцяк Вікторія Іванівна ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРТЕПІАННОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НА ОСНОВІ ІСТОРИКО-СТИЛЬОВОГО ПІДХОДУ
Альтернативное Название: Буцяк Виктория Ивановна ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ФОРТЕПИАННОЙ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ НА ОСНОВЕ ИСТОРИКО-СТИЛЕВОГО ПОДХОДА Butsyak Viktoriya Ivanivna PEDAGOGICAL CONDITIONS FOR IMPROVEMENT OF PIANO PREPARATION OF S
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито його наукову новизну та практичне значення, сформульовано положення, що виносяться на захист, особистий внесок автора, наводяться дані про апробацію результатів дослідження, їх вірогідність, визначаються етапи науково-дослідної роботи.
В першому розділі "Теоретичні засади та стан фортепіанної підготовки майбутніх учителів музики на основі історико-стильового підходу" виявлено проблемні питання фортепіанної підготовки майбутніх учителів музики шляхом аналізу науково-методичної літератури; обґрунтовано зміст історико-стильового підходу, розглянуто його системотворчий потенціал стосовно музичного пізнання; наведено результати діагностики стану фортепіанної підготовки студентів у досліджуваному напрямку.
Вивчення педагогічної літератури дало змогу констатувати інтенсивність наукового пошуку та багатоаспектність поглядів на мету фортепіанного навчання у вищих закладах освіти. Серед розмаїття підходів аналіз науково-педагогічної літератури дозволив виявити три провідні напрями. Вчені і педагоги-практики доводять необхідність спрямування навчального процесу у фортепіанних класах на загальнохудожній, культуровідповідний розвиток студентів /А.Алексєєв. Г.Воробкевич, М.Немикіна, Г.Нейгауз, Е.Новикова, Л.Смирнова, С.Фейнберг/. Все більшого значення набуває проблема розвитку виконавської культури майбутніх учителів музики, розвитку їх музично-інтерпретаційних умінь /А. Бабаян, В. Дашковський, Н.Калініна, С.Котляревська, Р.Лозовська, Г.Маріупольська, Г.Ніколаї, Є.Скидан, Л.Суханова, Т.Юник/. Значну кількість досліджень присвячено виявленню засобів педагогічного спрямування фортепіанної підготовки студентів у вищих педагогічних закладах /П. Горностай, Л.Губарєва, Н.Кашкадамова, С.Куришев, І.Мостова, Н.Плешкова, Н.Тимошенко/.
Складність фортепіанної підготовки майбутніх учителів музики, яка відповідала б вимогам часу, полягає в необхідності забезпечення єдності визначених напрямів, все яскравіше окреслюється необхідність цілісного тлумачення цього складного феномену, потреба у віднайденні засобів взаємопов'язаного естетичного, виконавсько-творчого і педагогічного спрямування фортепіанної підготовки майбутніх учителів музики. Саме цілісна трактовка навчального процесу містить, на наш погляд, можливості удосконалення фортепіанної підготовки. Одним із засобів забезпечення цілісності естетичного, виконавсько-творчого і педагогічного аспектів фортепіанної підготовки виступає історико - стильовий підхід.
Впровадження історико-стильового підходу в систему фортепіанної підготовки ускладнюється тим, що цілий ряд питань розвитку стильового мислення майбутніх учителів музики не отримали аргументованого вирішення. Не з'ясовано конкретні шляхи розширення музично-стильового досвіду, цілеспрямованого набуття студентами необхідного фонду мистецтвознавчих відомостей про історичне становлення стильових ознак музичної творчості, не визначено особливості історико-стильового підходу до відбору й організації навчального матеріалу в класі фортепіано. Потребує уточнення специфіка стильового аналізу фортепіанних творів, недостатньо вивчено вплив його на емоційно-творчі характеристики виконання. Лишаються малодослідженими педагогічні засоби розвитку в майбутніх учителів музики інтересу до стильового пізнання композиторської творчості. Поверхово вивчено механізми педагогічної проекції стилевідповідних знань, умінь і навичок студентів. Вирішення цих проблем сприятиме удосконаленню фортепіанної підготовки студентів.
У процесі дослідження уточнено сутність поняття "історико-стильовий підхід'', виявлено специфіку його впливу на активізацію музичного пізнання, досягнення системного упорядкування музичного мислення особистості.
Проблема стилю є однією із центральних в музикознавстві. Аналіз і зіставлення різних міркувань щодо поняття стилю /М.Михайлов, В.Москаленко, С.Скребков, А.Сохор/ дозволило дати його узагальнену характеристику як історично зумовленої єдності образної системи, засобів і прийомів художньої виразності. У формуванні стилю приймають участь соціальні та культурні фактори, осмислення стильових закономірностей невіддільне від історичного процесу розвитку мистецтва. Через це поняття стилю пов'язується із усвідомленням соціально-історичних умов його виникнення, із загальними закономірностями музично-історичного процесу.
В контексті нашого дослідження історико-стильовий підхід означає змістовно-методичне забезпечення процесів усвідомлення студентами музичних знань відповідно до історичних закономірностей становлення стильових напрямків у мистецтві і відтворення стильових особливостей творчості композиторів в інтерпретаційній виконавській та педагогічній діяльності.
Історико-стильовий підхід трактується в дослідженні як системотворчий чинник музичного пізнання, функціями якого визначено такі як:
1/ систематизація музичної інформації;
2/ забезпечення цілісності музично-пізнавального процесу;
3/ об'єктивізація естетично-оцінювальної реакції на музику;
4/ забезпечення культурологічної зумовленості музичного пізнання;
5/ активізація творчих засад музичного пізнання.
В дисертації визначено критерії і показники підготовленості студентів у визначеному напрямку, наведено результати діагностуючого експерименту, спрямованого на визначення ефективності нині діючої системи фортепіанної підготовки студентів у вищих закладах педагогічної освіти, з'ясовано особливості виконавсько-стильових умінь студентів, конкретизовано їх рівневу характеристику, визначено зв'язки між художньо-стильовою ерудованістю та виконавською майстерністю студентів.
Ефективність фортепіанного навчання майбутніх учителів музики в досліджуваному напрямку визначалася за критеріями, основним з яких виступила міра здатності студентів до самостійного створення художньо-образної інтерпретації фортепіанної музики у відповідності зі стильовою специфікою творчості композитора, а додатковими - ступінь оволодіння знаннями щодо стильових закономірностей розвитку мистецтва та різнобічним у стильовому відношенні виконавським репертуаром, міра здатності до аналітичного опрацювання виконуваних творів та педагогічно адаптованої словесної характеристики стильових ознак виконуваного твору.
Показниками здатності до стилевідповідної художньо-образної інтерпретації музики було визначено: глибоке розкриття студентами змісту фортепіанного твору; яскраве виявлення власного емоційно-оцінного ставлення до музики; точне дотримання стильових ознак виконання. Показниками, що свідчили про ступінь оволодіння студентами музикознавчими знаннями в досліджуваному напрямку було визначено: спроможність назвати провідні стилі фортепіанної музики в їх історичному становленні, а також дати стислу характеристику образного спрямування і засобів виразності композиторської творчості відповідних стилів. Показником здатності студентів до аналітичного опрацювання виконавського репертуару в досліджуваному напрямку виступила повнота характеристики прояву специфічних ознак стильового письма композитора в конкретному творі. Показниками здатності студентів до педагогічно адаптованої словесно-стильової характеристики музичного твору слугували образність і доступність викладу для певної вікової категорії учнів.
Діагностика стану фортепіанної підготовки майбутніх учителів музики передбачала також аналіз існуючих підходів до планування навчально-виконавського репертуару студентів. До уваги приймалися повнота охоплення стильових напрямів розвитку фортепіанного мистецтва в індивідуальних програмах, вираженість емоційно-оцінного ставлення студентів до вивчення музики різної стильової спрямованості, наявність певної послідовності і системності у складанні навчального репертуару майбутніх учителів музики.
В процесі констатуючого експерименту було використано такі методи як: аналіз самостійно створеної студентами-випускниками інтерпретації одного з творів шкільної програми (нескладного за технічними особливостями виконання), опитування (письмові й усні) студентів і викладачів, аналіз письмових та усних анотацій виконуваного студентами твору, аналіз індивідуальних навчальних програм студентів. В експерименті взяло участь 85 студентів випускних курсів музично-педагогічних факультетів. У результаті діагностики було визначено три рівні готовності студентів до застосування художньо-образного стилевідповідного виконання фортепіанної музики в художньо-виховній роботі з учнями – низький (7%), середній (81%) і високий (12%). Відмінності в підготовці студентів визначалися за наведеними критеріями та показниками.
Аналіз індивідуальних навчальних програм виявив такі особливості систематизації навчального репертуару, як орієнтація переважно на жанровий підхід, відсутність уваги до послідовного охоплення різноманітних стильових напрямків у музичній творчості, стихійність складання виконавського репертуару студентів, обмежене вивчення і виконання творів зі шкільної програми. Усні опитування викладачів (41) засвідчили, що у фортепіанних класах студентів музично-педагогічних факультетів рідко спонукають до стильового аналізу, до самостійного створення стилевідповідної інтерпретації музики, переважають поточні вказівки щодо характеру, образної спрямованості фортепіанних творів.
Загалом у результаті діагностуючого експерименту було одержано висновки про обмежене застосування історико-стильового підходу у фортепіанному навчанні, що значно стримує можливості художньо-творчого розвитку студентів, сприяє розповсюдженню вузько-технологічних підходів у навчанні, руйнує орієнтири підготовки на потреби майбутньої педагогічної музично-освітньої діяльності студентів.
Другий розділ "Педагогічне керівництво фортепіанною підготовкою студентів на основі історико-стильового підходу" присвячено розробці та обґрунтуванню педагогічної моделі фортепіанного навчання студентів на засадах історико-стильового підходу, визначенню особливостей методичного забезпечення поетапного впровадження історико-стильового підходу в практику фортепіанного навчання майбутніх учителів музики, висвітленню змістовно-цільових характеристик експериментального дослідження, його організації та умов отримання об'єктивних результатів, їх аналізу.
Педагогічні умови виступають у дослідженні як необхідні обставини, цілеспрямовано зорієнтовані на досягнення результативності процесів навчання, виховання, розвитку особистості (за визначенням Г.Падалки). У контексті нашого дослідження педагогічними умовами удосконалення фортепіанної підготовки студентів виступають структурно-компонентна модель і поетапна методика навчання.
Застосовуючи метод моделювання, ми виходили з можливості абстрагованого виокремлення з цілісного процесу фортепіанного навчання відносно завершених блоків – структурних компонентів системи, що охоплюють змістовно-функціональні аспекти формування музичного мислення студентів на стильовій основі. Отже, фортепіанна підготовка розглядається як закономірно побудована педагогічна система, основними компонентами якої виступають мотиваційно-спонукальний, когнітивно-пізнавальний, емоційно-оцінювальний, виконавсько-творчий, професійно-практичний, а системоутворюючим чинником - спрямованість педагогічного керівництва на забезпечення відповідності між завданнями фортепіанної підготовки та потребами майбутньої педагогічної діяльності студентів.
Мотиваційно-спонукальний компонент зорієнтовано на розвиток у студентів прагнень до збагачення власної художньої культури, розширення мистецько-стильової ерудиції; формування рецепційно-стильової установки, стійкого інтересу до втілення стильових особливостей творчості композиторів в інтерпретації фортепіанних творів; формування в майбутніх учителів музики прагнення до педагогічної проекції стильових підходів у художньо-виховній роботі зі школярами.
Оскільки мотиваційна установка є наслідком глибоко індивідуалізованного процесу, що міститься в суб'єктивному досвіді, який менше за все може бути проконтрольований викладачем, педагогічне керівництво тут має носити характер опосередкованого, а не прямого впливу.
Когнітивно-пізнавальний компонент фортепіанної підготовки на основі історико-стильового підходу передбачає розвиток у студентів стильової компетентності, обізнаності в різноманітних напрямах стильового розвитку фортепіанної музики. Досягнення культуровідповідного рівня підготовки неможливе також без усвідомлення майбутнім учителем музики історичного генезису музичних явищ, їх наступності, причинно-наслідкових взаємозв'язків.
Педагогічне керівництво в процесі збагачення музично-стильового тезаурусу студентів має набувати рис цілеспрямованої активізації художньо-пізнавальної діяльності студентів, усвідомлення ними основних положень теорії стилю, накопичення досвіду сприймання різної за стильовими ознаками музики, розвитку здатності до мистецько-стильових узагальнень і аналізу музичних явищ,.
Емоційно-оцінювальний компонент зумовлено потребами збереження індивідуальної емоційно-естетичної реакції студентів на музику, попередження можливих перекосів у бік раціонального осмислення мистецьких явищ, небезпека яких виникає внаслідок об'єктивної необхідності в інтелектуальному осягненні теорії стилю. Осмислення закономірностей стильової характеристики музики не повинно перешкоджати безпосередньому її сприйманню, глибокому переживанню художніх образів, яскравому емоційному відгуку на них. Емоційно-оцінна реакція студентів має торкатися не лише образного прочитання твору: майбутніх учителів музики необхідно спонукати до почуттєвої реакції на стильові характеристики.
Педагогічне керівництво в процесі забезпечення емоційно-оцінювального компоненту фортепіанної підготовки спрямоване на збагачення емоційно-оцінної сфери студентів. Оскільки естетичні емоції студентів не підпорядковуються прямим вказівкам, розпорядженням чи рекомендаціям, стимулювання емоційно-естетичних уподобань студентів у галузі стильових характеристик музичної творчості вимагає від педагога опосередкованого впливу, застосування непрямих засобів педагогічного стимулювання.
Мета виконавсько-творчого компоненту полягає у розвитку в майбутніх учителів музики здатності до втілення стильових особливостей творчості композитора у виконавській інтерпретації фортепіанних творів з якісним перетворенням останньої з автентично-стилізованої та особистісно-суб’єктивної у виконавсько-творчу.
Педагогічне керівництво в даному випадку спрямоване на досягнення "діалогу" між студентом-виконавцем і композитором, між індивідуально-творчими устремліннями студента і прагненнями до глибокого усвідомлення та відображення в інтерпретації стилю композитора в контексті естетичних ідеалів відповідної історичної епохи. Разом з тим знання автентичних ознак виконання музики має "переплавитись" у їх сучасне бачення, історико-догматична манера виконання перетворитися на інтерпретацію, опосередковану естетичними ідеалами сучасної нам епохи.
Професійно-практичний компонент фортепіанної підготовки студентів зорієнтовано на формування у майбутніх учителів музики здатності до педагогічної проекції результатів власного художньо-творчого розвитку на засадах історико-стильового підходу.
Оскільки музична освіта в сучасній школі має здійснюватися на культурологічних засадах, майбутнім учителям музики необхідно оволодіти узагальненими педагогічними засобами і конкретними прийомами стилевідповідного навчання учнів музики, формування у них стильових аспектів її сприймання і виконання.
Професійно-практичний компонент фортепіанної підготовки передбачає формування у студентів досвіду відбирати і систематизувати музичний матеріал для проведення занять з учнями з позицій стильового підходу, володіти уміннями самостійної інтерпретації музичних творів шкільного репертуару відповідно до стильових особливостей творчості композитора.
Педагогічне керівництво в процесі реалізації професійно-діяльнісного компонента буде результативним за умови максимальної концентрації зусиль викладачів і студентів на активізації педагогічно-творчого мислення студентів, формування у студентів переконаності в доцільності та художньо-виховних перевагах стилевідповідного навчання дітей музики.
Розроблена компонентно-структурна модель являє собою змістовно-теоретичний аналог стилевідповідного фортепіанного навчання студентів. Цілісність моделі забезпечено системними зв'язками між окремими компонентами, кожний з яких спрямовано на удосконалення підготовки студентів до професійної діяльності. В дослідженні підкреслюється, що створена модель є "відкритою системою", яка містить у собі можливості варіативно використовувати її в практиці фортепіанного навчання.
Розроблену в процесі дослідження поетапну методику впровадження історико-стильового підходу в систему фортепіанної підготовки спрямовано на послідовне засвоєння студентами стильових закономірностей музики відповідно до їх еволюційного становлення, формування у студентів уміння обгрунтованої художньо-стильової інтерпретації музичних творів і передбачає: перспективне планування та цілеспрямовану систематизацію навчального репертуару студентів; застосування історико-стильового аналізу в процесі вивчення фортепіанних творів; розробку практичних форм контролю за формуванням у майбутніх учителів музики умінь художньо-стильової інтерпретації.
Впровадження перспективного планування і систематизації індивідуального виконавського репертуару студента має на меті досягнення логічної і послідовної організації навчального процесу, цілеспрямоване розширення у студентів досвіду виконання творів різних стильових напрямків, їх якнайповніше відтворення у виконавському репертуарі студентів. Перспективне планування має враховувати історичну еволюцію стильового розвитку фортепіанної музики. Важливим елементом складання плану перспективного розвитку майбутніх учителів музики в нашому дослідженні виступає також орієнтація на індивідуальні виконавські можливості студентів, зумовлені їх довузівською підготовкою, музично-піаністичними здібностями, художньо-смаковими уподобаннями.
Практичне відтворення завдань перспективного планування фортепіанного розвитку студентів склало основу запропонованої в дослідженні експериментальної програми з основного музичною інструменту (фортепіано), яка базується на таких засадах:
1/ Дотримання історико-стильової послідовності в визначенні навчального репертуару студентів, яка виражається в систематизації музичного репертуару, що вивчається за художньо-стильовими ознаками відповідно до історичної еволюції фортепіанної музики.
2/ Досягнення контекстуальної стильової узгодженості індивідуального навчального репертуару в класі фортепіано з творами по диригуванню, хоровому і сольному співу, грі в оркестрі і на додатковому музичному інструменті.
3/ Забезпечення дидактичної доцільності індивідуального навчального репертуару студентів, що передбачає врахування їх індивідуальних якостей, естетичних смаків, досвіду виконавської діяльності тощо.
4/ Орієнтація на потреби практичного застосування фортепіанних творів у майбутній педагогічній діяльності. Індивідуальний план кожного студента має обов'язково включати твори, які можна використати в художньо-виховній роботі зі школярами.
Програмою передбачено різні форми оволодіння навчальним репертуаром: досконале відпрацювання творів, ескізне проходження творів, повторне виконання творів, самостійне розучування творів.
Розроблена програма передбачає "акцентоване вивчення" творів певного стильового напрямку, зміст якого полягає в наданні переваги на кожному етапі фортепіанного навчання студентів вивченню творів певного стильового напрямку. Вітчизняна музика у розмаїтті її стильових напрямів має вивчатися в контексті розвитку світової музичної культури, супроводжуючи весь процес фортепіанної підготовки майбутніх учителів музики.
Методичне забезпечення процесу фортепіанної підготовки майбутніх учителів музики в досліджуваному напрямку включає застосування історико-стильового аналізу, мета якого полягає в моделюванні сприймання й інтерпретації твору (вербальної та виконавської) на основі пізнання стильових його ознак. Зміст історико-стильового аналізу грунтується на визначенні діалектичного зв'язку між загальним і конкретним, а саме: узагальнена характеристика соціально-історичних умов виникнення того чи іншого стилю, визначення його провідних ознак має співвідноситися із висвітленням специфічного прояву цих ознак у конкретному фортепіанному творі. Історико-стильовий аналіз має містити такі складові: стисла характеристика історичного періоду та художньої ситуації, коли створювався твір, короткі біографічні відомості, які мають безпосереднє відношення до творчості композитора; визначення стильових особливостей твору, його образного змісту, жанру, засобів виразності; проведення стильових аналогій з творами інших видів мистецтва; з'ясування особливостей стилевідповідної інтерпретації твору; адаптація стильової характеристики твору до можливостей сприймання учнів певного віку.
В процесі дослідження встановлено, що історико-стильовий аналіз сприяє засвоєнню знань про музичне мистецтво, розвиткові у майбутніх учителів здатності самостійно знаходити нові джерела художньо-стильової інформації з метою практичного їх застосування у професійній діяльності.
Розроблені в ході дослідницького пошуку форми контролю за фортепіанною підготовкою спрямовано на систематичну перевірку успішності студентів, ступеня оволодіння ними стилевідповідною інтерпретацією музики. Запропонованою методикою передбачено застосування контрольних уроків, заліків, екзаменів, де практикується така форма звітності як виконання твору та його стильовий аналіз; академічних концертів, зорієнтованих на тематично-стильові узагальнення виконавських програм; виступи перед шкільною аудиторією, де передбачено проведення бесід про художньо-стильові ознаки виконуваних творів; участь у соціально-громадських мистецьких заходах.
Формуючий експеримент мав на меті дослідження ефективності застосування історико-стильового підходу в процесі фортепіанного навчання майбутніх учителів музики. Експериментальним фактором виступала створена структурно-компонентна модель фортепіанної підготовки на основі історико-стильового підходу, реалізація якої в практиці навчання здійснювалася відповідно до запропонованої методики. В експерименті приймали участь експериментальна і контрольна групи студентів, при цьому для студентів в експериментальній групі вводився експериментальний фактор, а в контрольній групі - ні. Інші умови, які б впливали на знання, уміння та навички студентів, були в експериментальній групі однакові. Порівняння успішності студентів у контрольній та експериментальній групах мало свідчити про ефективність застосування розроблених педагогічних умов для удосконалення фортепіанної підготовки студентів на основі історико-стильового підходу. Виявлення динаміки успішності студентів у контрольній і експериментальній групах здійснювалося щосеместру, в результаті одержано 9 зрізів. Підсумки успішності проводилися за визначеними критеріями.
Перевірка результативності проведення дослідно-експериментальної роботи здійснювалася на основі порівняльного аналізу середнього балу успішності складання теоретико-виконавського заліку.
На початковому педагогічному зрізі контрольна та експериментальна групи не мали суттєвої різниці щодо успішності складання теоретико-виконавського заліку. На проміжному педагогічному зрізі простежувалися значні позитивні зміни в експериментальній групі, в контрольній – незначні (див. діаграму). На підсумковому етапі динамічність зростання успішності фортепіанного навчання в експериментальній групі виявилася значно більше. Середній відсоток успішності здачі теоретико-виконавського заліку в експериментальній і контрольній групах істотно відрізнявся один від одного.

Діаграма оцінки істотності відмінності між вибірковими середніми експериментальних і контрольних груп

В результаті проведення експерименту було з'ясовано, що застосування історико-стильового підходу суттєво впливає на ефективність фортепіанної підготовки майбутніх учителів музики. У переважної більшості студентів, які навчалися за експериментальною програмою, спостерігалося значне розширення ціннісно-смислового поля сприймання музики та збагачення історико-стильового ядра виконавської творчості студентів. Зокрема, було зафіксовано наявність різностильового виконавського репертуару, необхідного і достатнього для проведення художньо-виховної роботи зі школярами; здатність до стильового аналізу фортепіанних творів, музикознавчо вивіреного і педагогічно спрямованого; здатність до самостійного створення художньо-образної стилевідповідної інтерпретації музики. Таким чином, підтвердилося припущення стосовно результативності створеної педагогічної моделі та її методичного забезпечення.

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)