КАСЬКО ТЕТЯНА ЮРІЇВНА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ПОРЯДКУ ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, мета та завдання, об’єкт і предмет, а також розкривається ступінь наукової розробки цієї проблеми в науці кримінального права, методологічні основи і використана емпірична база, висвітлено теоретичне та практичне значення роботи, її наукова новизна, визначаються положення, що виносяться на захист, наведені дані щодо їх апробації.
Перший розділ «Загальна характеристика злочинів проти порядку несення або проходження військової служби (військових злочинів)» складається з двох
підрозділів.
Перший підрозділ «Поняття, ознаки та історія визначення військових злочинів» присвячений аналізу наукових позицій, у яких досліджуються поняття військового злочину, та визначенню його ознак, при цьому додатково аргументується, що основними ознаками при цьому виступають: спеціальний суб’єкт — військовослужбовець, а також військовозобов’язаний під час проходження навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів; «військова протиправність» — визнання діяння злочинним тільки в тому разі, коли воно безпосередньо передбачене відповідною статтею розділу XIX Особливої частини КК і одночасно пов’язане з порушенням норм законодавства, що регулює порядок несення військової служби або правил співжиття у військових колективах та об’єкт цих злочинів — встановлений законодавством України порядок несення або проходження військової служби.
Розглядається проблема «еволюції» військово-кримінального законодавства на теренах України. Аргументується позиція відносно того, що у сучасному законодавстві в цілому існує розвинута система нормативно-правових актів, що регламентують військово-службові відносини. При цьому робиться висновок відносно ряду недоліків зазначеної системи, серед яких можна виділити: непослідовність прийняття необхідних нормативно-правових актів; їхня внутрішня недосконалість та неконкретність; утворення правових колізій та ін., існування яких вказує на необхідність вдосконалення нормативно-правової бази у воєнній сфері, її стандартизації та уніфікації.
Другий підрозділ «Система військових злочинів» висвітлює питання класифікацій військових злочинів, визначаються критерії, необхідні для цього. Наводиться детальна авторська класифікація військових злочинів з урахуванням характеристик об’єкта цих злочинів. Досліджується кожна із груп військових злочинів відповідно до вищезазначеної класифікації. Враховуються дискусії, які існують при визначенні низки суттєвих ознак, які характеризують ці діяння.
Другий розділ «Об’єктивні ознаки злочинів проти порядку проходження військової служби» складається з чотирьох підрозділів.
Перший підрозділ «Об’єктивні ознаки військових злочинів» розкриває об’єктивні ознаки складів військових злочинів. Звертається увага на те, що поряд з загальними ознаками, які властиві усім злочинам, особливість таких ознак у військових злочинах виражається у тому, що вони мають специфічний зміст, обумовлений об’єктом посягання — порядком несення і проходження військової служби. Дослідження об’єктивних ознак складів злочинів розділу ХІХ Особливої частини КК дозволило відмітити ряд аргументованих позицій фахівців, які автором підтримуються, відносно вдосконалення конструкцій статей, що закріплюють відповідальність за їх вчинення.
Другий підрозділ «Об’єктивні ознаки самовільного залишення військової частини або місця служби» присвячений дослідженню питань, пов’язаних з об’єктом та об’єктивною стороною даного злочину. Автором пропонується розглядати «порядок перебування військовослужбовців у військовій частині або місці служби» як безпосередній об’єкт злочину, передбаченого ст. 407 КК. Визначаються ознаки об’єктивної сторони складу даного злочину: діяння — самовільне залишення частини або місця служби та бездіяльність — нез’явлення вчасно без поважних причин на службу при звільненні з частини, при призначенні, з відрядження, відпустки або лікувального закладу. При цьому вноситься ряд пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства, зокрема відносно доповнення діяння, передбаченого ст. 407 КК, — «нез’явлення» ознакою «самовільне» та закріпленням орієнтовного переліку поважних причин такого нез’явлення. Приділяється увага і дослідженню кваліфікуючих ознак самовільного залишення військової частини або місця служби. Аргументується також доповнення ч. 4 ст. 407 кваліфікуючою обставиною — вчинення злочину в умовах антитерористичної операції.
Третій підрозділ «Об’єктивні ознаки дезертирства» присвячений аналізу питань, пов’язаних з об’єктом та об’єктивною стороною даного злочину. Автором підтримується та додатково обґрунтовується точка зору відносно того, що об’єктом дезертирства виступає «порядок перебування на військовій службі». Дослідження ознак об’єктивної сторони даного злочину дозволило встановити, що вона характеризується двома ознаками: діянням — самовільним залишенням військової частини або місця служби та місцем — відповідно, військовою частиною чи іншим місцем служби. Окремому аналізу підлягають кваліфікаційні ознаки даного злочину, що відносяться до його об’єктивної сторони, зокрема вчинення даного злочину зі зброєю, що додатково підвищує суспільну небезпеку даного діяння за рахунок посягання на порядок обігу зброї, бойових припасів, вибухових речовин та пристроїв. У зв’язку з чим пропонується доповнити кваліфікуючу ознаку «зі зброєю», що передбачена ч. 2 ст. 408 КК, вказуванням також на «бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої». Аргументується також доповнення ч. 3 ст. 408 кваліфікуючою обставиною — вчинення злочину в умовах антитерористичної операції.
Четвертий підрозділ «Об’єктивні ознаки ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом» розглядає питання, пов’язані з об’єктом та об’єктивною стороною даного злочинного діяння. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 409 КК, пропонується вважати: суспільні відносини, що забезпечують встановлений порядок проходження конкретного виду військової служби або несення конкретних обов’язків військової служби. Досліджуючи об’єктивні ознаки даного злочину, автором аргументується, що таких ознак дві — обман з ціллю ухилитися від несення обов’язків військової служби (ч. 1 ст. 409) або відкрита відмова від несення вказаних обов’язків (ч. 2 ст. 409) та тимчасове чи постійне фактичне ухилення від несення таких обов’язків. При цьому доводиться, що обман виступає способом вчинення цього злочину і характеризується чотирма формами: самокаліченням, симуляцією хвороби, підробленням документів чи «іншим обманом». Другим способом вчинення цього злочину, на думку автора, виступає відмова від несення вказаних обов’язків, яка характеризується двома формами: відмовою з попередньою заявою про своє діяння чи припиненням несення обов’язків без відповідної заяви. Розглядаються поняття та ознаки названих способів та їх форм. Аналізуються і інші особливості ознак об’єктивної сторони досліджуваного злочинного діяння. Аргументується також доповнення ч. 3 ст. 409 кваліфікуючою обставиною — вчинення злочину в умовах антитерористичної операції.
Третій розділ «Суб’єктивні ознаки злочинів проти порядку проходження військової служби» складається з чотирьох підрозділів.
Перший підрозділ «Суб’єктивні ознаки військових злочинів» присвячений дослідженню суб’єктивної сторони та суб’єктів складів військових злочинів. При цьому, зокрема, робиться висновок, що інтелектуальний момент умислу військового злочину включає до себе усвідомлення небезпеки діяння та його наслідків для встановленого порядку несення та проходження військової служби, а вольовий момент полягає у бажанні чи свідомому допущенні настання суспільно небезпечних наслідків для військових правовідносин. Специфіка характеру передбачення (обов’язку передбачення) військової протиправності вчинюваного діяння є аналогічною у відношенні військових злочинів, що характеризуються необережною формою вини. Дослідження суб’єкта військових злочинів дозволило встановити перелік осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності за їх вчинення. При цьому звертається увага на дискусійні питання, зокрема, щодо настання кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти порядку проходження або несення військової служби особою, яка незаконно була призвана (прийнята) на дану службу або незаконно її проходить. Звертається увага на можливість вчинення певних військових злочинів лише так званим «спеціально-конкретним» суб’єктом, аналізуються ознаки такого суб’єкта. Відмічаються особливості та складності встановлення ознак суб’єкта військових злочинів в умовах проведення антитерористичної операції.
Другий підрозділ «Суб’єктивні ознаки самовільного залишення військової частини або місця служби» розглядає проблеми суб’єктивної сторони та суб’єкта даного злочину. З огляду на те, що злочин характеризується формальним складом і лише умисною формою вини, автор доводить, що вчинений він може бути лише з єдиним (особливим) умислом. Зважаючи на те, що мета — тимчасове ухилення від військової служби — обов’язкова ознака складу самовільного залишення частини або місця служби, автором пропонується закріпити її у диспозиції ст. 407 КК. Розкриваються ознаки суб’єкта даного злочину, співучасті у його вчиненні та ін.
Третій підрозділ «Суб’єктивні ознаки дезертирства» присвячений розгляду ознак суб’єктивної сторони та суб’єкта злочину, передбаченого ст. 408 КК. У зв’язку з тим, що мета даного злочину, зовсім ухилитися від військової служби, підлягає обов’язковому встановленню для вірної кваліфікації злочинного діяння, автором пропонується встановити перелік фактів, які свідчать про таку мету особи. У підрозділі також досліджуються мотиви дезертирства, наводиться їх класифікація. Розкриваються ознаки суб’єкта даного злочину, співучасті у його вчиненні, приділяється увага кваліфікуючим ознакам, що відносяться до суб’єктивної сторони та суб’єкта даного злочинного діяння.
Четвертий підрозділ «Суб’єктивні ознаки ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом» досліджує ознаки суб’єктивної сторони і суб’єкта злочину, передбаченого ст.409 КК. Аргументується, що єдиною формою вини при вчиненні даного злочину є єдиний (особливий) умисел. Розглядаються аспекти суміжності елементів складу цього злочину зі злочинами, передбаченими ст. 407 та ст. 408 КК, які можливо розмежувати за ознакою мети, та зі злочином, передбаченим ст. 335 КК — за ознакою суб’єкта. З приводу останнього питання пропонується внести удосконалення в законодавство щодо конкретизації моменту набуття призовником статусу «військовослужбовець». Аналізуються і інші проблеми суб’єктивних ознак даного злочину, зокрема співучасть тощо.