ДЕРЖАВНА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ У 1917–1921 рр.

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розбудова України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави висуває на перший план завдання формування власної концепції державної етнонаціо­нальної політики, яка передбачає визначення статусу та взаємовідносин титульної української нації з національними меншинами, з тим, щоб етнонаціональний фактор виступав важливою складовою у розвитку внутрішньодержавних процесів.

Гострота проблеми зумовлюється ще й тим, що національно-політичні процеси в нашій країні не припинилися й досі. Доказом цього є загострення останнім часом національних проблем у різних регіонах України, які мають бути вирішені саме законодавчим шляхом у контексті єдиної та неподільної України.

З урахуванням існуючого досвіду українського державотворення слід вказати, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної юридичної науки помітно посилилась увага вчених до проблематики відродження та становлення державотворчих ідей в Україні, серед яких особливе місце належить добі 1917–1921 років.

І це цілком закономірно. Адже, саме порівняльний аналіз законодавчих актів, які регулювали етнонаціональні відносини у 1917–1921 роках, робить можливим виділення позитивних та негативних рис цих документів, а також дозволяє урахувати набутий досвід під час реалізації правового забезпечення державної етнонаціональної політики сучасної України. Це положення знайшло своє підтвердження у проекті Концепції державної етнонаціональної політики в Україні, схваленої Міністерством із справ національностей та міграції в Україні ще у жовтні 1995 р., згідно із якою для подальшої роботи над Концепцією, необхідно використовувати відповідні напрацювання урядів 1917–1921 рр.

Йдеться про використання незатребуваного потенціалу українського конституціоналізму, набутків українського етнодержавотворення, які ще не стали спеціальним предметом правових досліджень.

З’ясування цих питань, тобто напрямків і концепцій етнонаціональної політики урядів 1917–1921 років, дає можливість більш повно реконструювати процес формування української держави й по-новому охарактеризувати етапи цього процесу з урахуванням засобів регулювання національних проблем як однієї з необхідних умов демократичної держави.

У процесі підготовки дисертаційного дослідження автором було проаналізовано праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених.

Теоретичне обґрунтування концепції етнонаціональної політики у 1917–1921 роках було закладено у працях В. Винниченка, Д. Гирського, Н. Григоріїва, М. Грушевського, Д. Донцова, Д. Дорошенка, М. Міхнов­ського, Р. Млиновецького, І. Нагаєвського, П. Христюка, М. Шаповала, С. Шульгіна та ін.

Серед сучасних досліджень історичних, юридичних, соціальних, національних, партійних проблем українського державотворення слід відзначити праці Т. Андрусяка, О. Антонюка, В. Бабкіна, Н. Барановської, Т. Бевз, О. Бикова, М. Вівчарика, В. Великочого, Ю. Волошина, В. Гончаренка, О. Картунова, В. Клименка-Мудрого, І. Кресіної, О. Копиленка, Ю. Куця, О. Мироненка, І. Музики, О. Рафальського, С. Римаренка, Ю. Римаренка, Л. Рябошапки, В. Солдатенка, В. Смолія, Ф. Стеблія, М. Товта, І. Усенка, І. Хміля, В. Чеховича, Ю. Шемшученка, Л. Шкляра та ін.

Проте, незважаючи на таку різноманітність досліджень, здійснених істориками, політологами, філософами, юристами та іншими фахівцями, у жодному з них не розглядається саме нормативно-правове закріплення етнонаціональної політики владних урядів цієї доби в Україні, відсутній комплексний та порівняльний аналіз правових документів вказаного періоду.

Вищевикладеним зумовлюється актуальність і доцільність здійснення наукового дослідження за темою дисертаційної роботи.

Джерельну базу дисертаційного дослідження склали наукові публікації вчених, архівні матеріали, які зберігаються у фондах Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Серед них на особливу увагу заслуговують: конституційно-правові акти урядів Української Народної Республіки (далі УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (далі ЗУНР), уряду П. Скоропадського та владних органів Радянської влади. Окрім того, були проаналізовані проекти деяких нормативних актів, а також документи політичних партій, які формулювалися і певним чином затверджувалися в їхніх програмах, що мали великий вплив на зміст конституційних законодавчих актів. Також були проаналізовані резолюції та рішення з’їздів, особливо резолюції Першого всеукраїнського національного з’їзду (6–8 квітня 1917 року) та З’їзду народів-федералістів, який проходив з 8 до 15 вересня 1917 року, та інші історичні документи, періодичні видання (особливо «Нова Рада», «Народна воля», «Вісті з Української Центральної Ради», «Вісник Ради народних міністрів УНР», «Вісник державних законів і розпорядників Західної Області Української Народної Республіки (далі ЗОУНР)», «Вісник Державного секретарства освіти і віросповідань», «Собрание законов и постановлений украинской державы», «Вісник Державних Законів для всіх земель Української Народної Республіки», «Державний вісник», «Известия Юга»).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця виконана у відділі історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України відповідно до планової теми «Проблеми становлення і розвитку українського права: науковознавчий аспект» (номер державної реєстрації 0104U007593), у межах якої сформульовано теоретико-правові засади державної етнонаціональної політики України, визначено особливості нормативно-правового забезпечення етнонаціональних питань урядами УНР та ЗУНР, гетьманатом і радянською владою. Обґрунтовано напрями формування сучасного законодавчого закріплення державної етнонаціональної політики в Україні.