ГАГАРІН МИКОЛА ІВАНОВИЧ ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОЧУТТІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми і ступінь її дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, основні методологічні засади і методи дослідження, етапи його здійснення, наведено дані про наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, вірогідність та апробацію результатів дослідження.
У першому розділі „Проблема виховання морально-естетичних почуттів молодших школярів засобами української народної казки у педагогічній теорії та практиці” проведено теоретико-критичний аналіз досліджуваної проблеми в науковій і методичній літературі та практиці сучасної школи. Визначено критерії рівнів вихованості морально-естетичних почуттів молодших школярів та їх показники; обґрунтовано доцільність використання української народної казки в процесі їх виховання, висвітлено результати констатувального експерименту.
Однією з провідних складових виховання є формування морально-естетичних почуттів, які є важливою формою переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності, що характеризується відносною сталістю.
Разом із почуттями емоції складають емоційно-почуттєву сферу людини. Однак, ототожнювати емоції та почуття не можна (І.Бех, Б.Додонов, О.Кульчицька).
Почуття – психічні стани і процеси, в яких відображено емоційний бік духовного світу людини, її суб’єктивне переживання подій і стійке емоційне ставлення до навколишньої дійсності.
Особливу групу почуттів становлять вищі почуття, зокрема моральні та естетичні. Мораль як ціннісно-орієнтаційне ставлення до світу неможливе без естетичних почуттів. Морально-естетичне почуття є емоційним ставленням людини до соціальної дійсності, навколишнього середовища.
Дослідження психологів (Л.Божович, Л.Виготський, Д.Ельконін, І.Кон, Г.Костюк, О.Леонтьєв, А.Миронов, А.Петровський, С.Рубінштейн, Б.Теплов, П.Якобсон та ін.) розкривають механізми формування морально-естетичних почуттів, потреб, оцінок тощо.
Проблема виховання морально-естетичних почуттів у педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних педагогів (А.Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський, В.Шацька, С.Шацький та ін.).
Доведено що, найбільш значущими для молодшого школяра є такі морально-естетичні почуття: доброти, чесності, гумору, товариськості, працелюбності, справедливості, прекрасного, патріотизму, милосердя.
Особливе місце у вихованні морально-естетичних почуттів належить засобам української народної педагогіки, зокрема українським народним казкам. Їх як жанр фольклору досліджували К.Аксаков, А.Афанасьєв, А.Нікіфоров, О.Померанцева, Ю.Соколов.
На наш погляд, казка – це своєрідний сплав реальності й уяви, життєвого досвіду і мрій народу, яка містить правду, але вона (правда) органічно поєднується з художніми формами вигадування.
Українські народні казки поділяються на: казки про тварин („звіриний епос”), чарівні казки (героїко-фантастичні), соціально-побутові (реалістичні чи новелістичні) (В.Анікін).
Важливим в аспекті нашого дослідження є твердження В.Анікіна про те, що єдність спільного історичного процесу не передбачає стандартизації форм розвитку окремих фольклорних культур, а навпаки сприяє їх унікальності, самобутності та колоритності.