АНГЕРЧІК ЄВГЕНІЯ ДМИТРІВНА ВІДТВОРЕННЯ РОЗМОВНО-ПОБУТОВОГО МОВЛЕННЯ В УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та наукову новизну, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об’єкт, предмет та матеріал дослідження, розкрито його теоретичне та практичне значення, названі положення, що виносяться на захист, та методи дослідження.
У Розділі 1 «Елементи розмовно-побутового мовлення в аспекті перекладу» досліджено питання особливостей розмовно-побутового мовлення в українській та англійській мовах. Було обґрунтовано класифікацію елементів розмовно-побутового мовлення в українській та англійській мовах. До елементів розмовно-побутового мовлення відносимо такі: власне розмовна лексика, просторіччя, діалектизми (територіальні та соціальні (під соціальними діалектизмами, або соціолектами, розглядаємо жаргонізми та сленг), суржик. Кожен з цих елементів має своє стилістичне та емоційно-експресивне забарвлення.
Розмовною лексикою називаємо слова розмовної мови, що протиставляються стилістично нейтральній та книжній лексиці літературної мови своїм емоційно-експресивним забарвленням і функціонально-стильовим навантаженням. Розмовність охоплює широку гаму стильових та емоційних оцінок у невимушеному, переважно побутовому спілкуванні.
Процес фіксації розмовної лексики та вироблення чітких принципів її ремаркування були і залишаються проблемою лексикографічної характеристики. Розмовним є слововживання зі зниженим, іронічно-жартівливим, лайливим, фамільярним, пестливим забарвленням, що у словнику може набувати додаткової кваліфікації слова. Для лексикографів розм. − це ремарка біля літературного слова, уживаного переважно в усній мові та в мові персонажів художньої літератури, у побутовому повсякденному спілкуванні.
Особливе місце в загальнонародній лексиці займає просторічна: вона стоїть на межі літературної лексики, окремими своїми елементами проникаючи в неї (а саме – в розмовну), іншими – далеко відступаючи від літературної мови. Попри усталеність терміна «просторечие» в російському мовознавстві, він залишається двозначним: з одного боку – це явища, що перебувають за межами літературної норми, з іншого – явища, що не порушують норм, але мають знижене експресивно-емоційне забарвлення.
В українській мові «просторіччям» частково можна вважати: суржикізми (але не суржик у цілому), чужомовні запозичення, що порушують норми літературної мови. Просторіччям називаємо розмовний етнокультурний елемент розмовно-побутового мовлення, в якому відображаються культурні, історичні, територіальні та інші позамовні фактори, які перетворюються на культурні, історичні, ситуативні реалії, натяки, алюзії. Відсутність ремаркування просторічної лексики у словниках може створювати нездоланний лінгвокультурний бар’єр для перекладача. Тобто, переклад цієї лексичної одиниці в деяких випадках є надто складним, а навіть неможливим.