ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основний сенс сучасного періоду формування демократичного суспільства і розбудови правової держави в Україні полягає у створенні сприятливих умов для життя і всебічного розвитку кожного громадянина, які б цілком відповідали міжнародним стандартам і загальновизнаним у провідних країнах Західної Європи уявленням про ставлення до людини як найвищої соціальної цінності. У досягненні цієї головної мети особливе місце належить такому важливому соціокультурному фактору впливу на рівень духовного розвитку нації, як право, здатному за своєю природою наповнювати суспільні відносини гуманістичним змістом.

Політичні та соціальні зрушення, що відбулися з моменту утворення незалежної української держави, обумовили необхідність розв’язання щонайменше трьох основних проблем, так чи інакше пов’язаних із гуманістичною сутністю права: по-перше, на основі отриманої після розпаду СРСР спадщини створити нову, цілісну, національну правову систему; по-друге, здійснити раціональну адаптацію права до нових соціально-економічних і політичних відносин; по-третє, досягти оптимальної інтеграції права України в європейський і світовий гуманітарно-правовий простір. Саме тому в останні роки рішуче здійснюється реформування правової сфери та внесено низку радикальних змін в організацію і функціонування чинної системи судових та правоохоронних органів, яку зорієнтовано на забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини.

На такому етапі розвитку суспільства не можуть не переосмислюватися практично всі основні правові категорії, оскільки їх невдале вживання в оновленій системі правових цінностей, привнесення до неї елементів, яких потрібно позбутися вітчизняній юстиції, може завадити не лише досягненню очікуваного результату, а й несподівано призвести до штучних перекручень та інших негативних наслідків. Це у повній мірі стосується й розуміння сутності гуманізму як принципу юриспруденції, оскільки в теорії немає глибоких розробок феномена правового гуманізму, хоча про нього згадують, як правило, під час дослідження проблем, пов’язаних із взаємозв’язком права й моралі, моральних і правових цінностей тощо.

Так, філософсько-правовою основою дослідження, де зокрема науковці звертаються до проблеми гуманістичного спрямування права є праці С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, О.О. Бандури, В.А. Бачиніна, І.В. Бичка,С.А. Бублика, Л.В. Василенка, О.І. Гвоздіка, В.С. Журавського, К.К. Жоля, А.П. Зайця, О.В. Зайчука, М.М. Ібрагімова, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, В.В. Копейчикова, О.Л. Копиленка, М.В. Костицького, О.М. Костенка, Л.В. Кравченка, П.М. Кудрявцева, В.К. Ларіонової, О.О. Лукашова, В.М. Ляшенко, О.Є. Манохи, С.І. Максимова, Г.В. Мальцева, В.М. Мельника, О.М. Мироненка, О.Г. Мурашина, В.С. Нерсесянца, Ю.М. Оборотова, О.В. Петришина, Л.В. Петрової, М.І. Панова, П.М. Рабіновича, Ю.І. Римаренка,

В.М. Свінціцького, В.М. Селіванова, В.Й. Скиби, С.С. Сливки, Б.Г. С’єдіна, Т.С. Ткаченко, Б.Ф. Чміля, В.В. Чернєя, В.М. Шаповала, Я.М. Шевченка, Ю.С. Шемшученка,

В.В. Шкоди, Л.С. Явича та ін.

Вагомий внесок у дослідження проблеми удосконалення кримінально-процесуального права зробили такі українські теоретики та практики, як: С.А. Альперт, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, B.C. Зеленецький, В.К. Лисиченко, М.В. Костицький, О.Р. Михайленко, М.М. Міхеєнко, В.Т. Hop, А.Л. Рівлін, В.А. Сєрбулов, З.Д. Смітієнко, І.В. Строков, Г.І. Чангулі, М.Є. Шумило; російські вчені: В.П. Бож'єв, П.М. Давидов, СІ. Катькало, А.А. Квачевський, З.Ф. Коврига, В.Г. Лукашевич, Я.О. Мотовиловкер, А.Г. Міхайлянц, В.М. Парадєєв, І.О. Покровський, М.М. Полянський, Р.Д. Рахунов, М.М. Розін, М.С. Строгович, І.Я. Фойницький, М.А. Чельцова-Бебутов та ін., вчені інших країн світу, наприклад, такі: Э. Аннерс, Ч. Беккарія, Г. Берман, К. Біндінг, Р. Девіс, Д. Стифен.

Проте й досі поза увагою науковців залишається вплив правового гуманізму на формування кримінально-процесуального права і практики його застосування під час проведення судово-правової реформи в Україні.

Європейське право, в раціоналістичних традиціях якого започатковано гуманізм як політико-правову течію, пройшло складний шлях і привело до об’єднання європейців в єдину спільноту. Єдність культурно-духовної спадщини визначає своєрідність права європейського континенту. У зв’язку з цим важливим для прогресивного розвитку українського права є використання історичного досвіду країн Європи й аналіз різних європейських політико-правових доктрин.

Правовий гуманізм найбільш яскраво відображено в нормах міжнародного права (Загальної декларації прав людини 1948 року, Європейської конвенції з прав людини 1950 року та ін.). У них, з одного боку, враховуються особливості культурно-правового розвитку різних народів і країн, а з іншого, – фіксуються родові сутнісні ознаки людини, що дозволяє від абстракції юридичної норми переходити до реального й дієвого регулювання соціальних відносин.Важливим завданням правової науки, нормотворчості та юридичної практики під час проведення судово-правової реформи в Україні є реальне забезпечення реалізації гуманістичних ідей, закріплених як у міжнародно-правових документах, так і в Конституції України.

Викладені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження і свідчать про її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження спрямовано на виконання основних положень Постанови Верховної Ради України “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні” від 28 квітня 1992 року, здійснено в межах плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України і кафедри філософії права та юридичної логіки названого закладу.