ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС І ЗАКОНОДАВЧА ТЕХНІКА У ПЕРІОД ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, ГЕТЬМАНАТУ ТА ДИРЕКТОРІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження. Однією з найважливіших функцій держави є регулювання суспільних відносин шляхом встановлення загальнообов’язкових правил поведінки, у тому числі прийняття законів.

Відповідно на сучасному етапі суспільного розвитку України науковці та практики дедалі частіше звертаються до проблем удосконалення законодавчого процесу. Проте, деякі його аспекти досі залишаються неурегульованими, а наявні нормативні положення часто є теоретично недосконалими, що негативно відбивається на процесі правотворення і наступного правозастосування. Свідченням цього є значна кількість змін та доповнень до законодавчих актів, колізії та суперечності між діючими нормами та багато ін. Негативно впливає на якість законодавчих актів і відсутність унормованих вимог до законодавчої техніки, зокрема так званого закону про закони, дискусії щодо якого в науковій літературі та в стінах парламенту точаться вже не один рік.

Передумовою подальшого удосконалення та розвитку законодавчого процесу та законодавчої техніки є комплексне використання здобутків теорії та практики законотворення. Отже, важливого значення набуває врахування світового і власного історичного досвіду.

Особливий інтерес викликає один із визначальних етапів становлення державності України – період української революції 1917 – 1920 рр. Проте, цікавим і теоретично актуальним питанням законодавчого процесу та законодавчої техніки часів Української Центральної Ради (далі – УЦР), Гетьманату П. Скоропадського та Директорії досі приділялося мало уваги (історіографія проблеми висвітлюється у першому розділі роботи).

Водночас відомо, що протягом цього короткого проміжку часу на території України існувало декілька держав з різними формами правління. Кожна з них мала свої особливості у здійсненні законодавчого процесу, у викладенні текстів законодавчих актів, а також здобутки та прорахунки у галузі законотворення.

Цей унікальний вітчизняний досвід дає змогу сучасним правникам та історикам скористатися практичними висновками, отриманими при аналізі діяльності досліджуваних державних утворень.

Саме тому дослідження законодавчого процесу та законодавчої техніки в період УЦР, Гетьманату П. Скоропадського та Директорії є актуальним для історико-правової науки, а також, сприятиме роботі фахівців у напрямі удосконалення сучасних законодавчого процесу та законодавчої техніки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з плановою тематикою відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, зокрема з темами: “Правовий звичай як джерело українського права: історико-юридичне дослідження” (номер державної реєстрації 0102U001601) та “Проблеми становлення і розвитку українського права: наукознавчий аспект” (номер державної реєстрації 0104U007593).