КОТОВ МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ АДАПТИВНІ СТРАТЕГІЇ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ДИСКУРСИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ : КОТОВ МИХАИЛ ВЛАДИМИРОВИЧ АДАПТИВНЫЕ СТРАТЕГИИ ПОЛИКУЛЬТУРНОЙ ДИСКУРСИВНОЙ ЛИЧНОСТИ В АНГЛОЯЗЫКОВОМ КОММУНИКАТИВНОМ ПРОСТРАНСТВЕ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету та завдання дослідження, окреслено його об’єкт і предмет, описано матеріал дослідження і методи його аналізу, розкрито наукову новизну, теоретичну значущість і практичну цінність роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження та публікації.
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження дискурсивної адаптації в англомовному комунікативному просторі” визначено феномен дискурсивної адаптації, який реалізується через типові настанови й адаптивні стратегії. Охарактеризовані явища національного характеру і стереотипізації в контексті глобалізаційних процесів. Наведено критичне узагальнення поглядів на феномен особистості в лінгвістиці. Описано етапи розвитку полікультурної дискурсивної особистості в контексті дискурсивної адаптації в англомовному комунікативному просторі.
Дискурсивна адаптація являє собою діяльність, що спрямована на подолання культурних розбіжностей, досягнення необхідного рівня комунікативної компетенції, що дозволяє використовувати комунікативні компоненти мовного та немовного характеру для спільного формування смислів у ситуації взаємодії комункантів, коли англійська не є рідною для одного з них. У рамках дискурсивної адаптації при спілкуванні англійською мовою актуалізується явище стереотипізації. Важливість стереотипів полягає не тільки в їхній ролі як певного комунікативного бар'єру (В.В. Красних), але й як відправної точки в аналізі мовного матеріалу, адже можна судити про характер стереотипних уявлень, які репрезентовані автором у мові – екзостереотипічних чи ендостереотипічних (О.А. Леонтович).
Релевантним у контексті дискурсивної адаптації у англомовному комунікативному просторі при спілкуванні представників різного культурного походження є уточнення терміну «дискурсивна особистість» (Л.В. Солощук). Полікультурна дискурсивна особистість нами визначається як особистість, яка формує чи вже має сформовану комунікативну компетенцію, себто володіє можливістю ефективно реалізувати себе в діалозі представників двох чи більше культур при спілкуванні англійською, при цьому послуговуючись різними семіотичними кодами. Полікультурна дискурсивна особистість залежно від комунікативної компетенції реалізує себе на етноцентричному та етнорелятивістському етапах (М. Беннет). Етноцентричний етап передбачає орієнтування на “своє” та ігнорування “чужого”. На етноцентричній стадії поєднання різних культурних кодів якщо і відбувається, то тільки оказіонально. На етнорелятивістській стадії особистість усвідомлено сприймає нову культуру і здатна варіювати поведінку залежно від культурної специфіки ситуації, а на завершальному етапі – перемикає своє сприйняття і поведінку між кількома культурами. Взаємодія культурних кодів відбувається за принципом гібриду – поєднання двох різних кодів або за принципом перемикання – вибору відповідного коду в залежності від ситуації спілкування.
У рамках діяльнісного підходу (О.О. Залевська; О.В. Кравченко; А.П. Мартинюк; О.І Морозова) розкриття процесуального боку міжкультурного дискурсу передбачає відтворення лінгвістом процесу формування смислу через аналіз вербальних та невербальних складових тексту, що тлумачиться в семіотичному ключі, а також екстралінгвальних причин та мисленнєво-мовленнєвих механізмів організації висловлень, що зумовлюється варіативністю комунікативного репертуару (Б. Ремптон).
Для прояснення особливостей формування смислу уточнено дуальну мовну модель (І. Кечкеш). Виділено системи смислотворення та смисловираження при взаємодії комунікантів різного культурного походження. До елементів системи смислотворення відносимо особистий комунікативний досвід, особистий контекст мовця, а саме частину, яка представлена концептуалізатором, а також ситуативний контекст. До елементів системи смисловираження відносимо формулятор, артикулятор і візуалізатор (останній уведений нами для адекватної презентації ролі паравербального коду на основі каналу сприйняття над- і невербальних компонентів).
Полікультурна дискурсивна особистість у рамках дискурсивної адаптаціїі виконує ряд типових настанов, які покликані оптимізувати хід комунікації (A. Девідсон-Лунд, E. Прехтль): а) толерантність до двозначностей, б) гнучкість у поведінці, в) комунікативна обізнаність, г) навчання, д) повага до “іншого”, е) емпатія. У процесі реалізації вищезазначених настанов відбуваються формування смислу. У контексті дискурсивної адаптації, при спілкуванні англійською мовою у межах дискурсивного оточення (Л.В. Солощук), реалізуються адаптивні стратегії кооперативного і некооперативного спрямування. Кооперативна стратегія пов’язується з прийняттям «чужого», відходом від орієнтації на «своє» через координацію зусиль комунікантів, залученням обох учасників до процесу взаємодії. Некооперативна стратегія пов’язується з неприйняттям «чужого», а відтак погіршенням чи припиненням стосунків зі співрозмовником, відмовою в подальшому спілкуванні взагалі чи з певного питання, приховуванням інформації, самозахистом. Некооперативні стратегії характеризуються порушенням мовцем у явній формі правил мовленнєвого спілкування: принципу кооперативної співпраці та / чи ввічливості.