МОЛЧАНОВ КИРИЛ АНДРІЙОВИЧ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Краткое содержание

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, зазначається її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, задачі, об’єкт, предмет та основні методи дослідження, формулюються положення його наукової новизни, характеризуються практичне значення, апробація одержаних результатів та структура дисертації.
У першому розділі “Теоретичні засади дослідження політичного іміджу” досліджується феномен політичного лідерства в контексті його іміджевого вияву. Визначено стан наукової розробки проблеми, наведені основні підходи до розкриття сутності поняття “політичний імідж”, дані його характеристики. Також здійснено огляд зарубіжної та вітчизняної літератури з теми дослідження.
До проблеми іміджу в сучасному його розумінні у наукових дослідженнях та іншій літературі почали активно звертатися порівняно недавно: на Заході з 1960 х років, в країнах колишнього СРСР з кінця 1980 х початку 1990 – х років. Серед зарубіжних фахівців з питань іміджу можна назвати таких дослідників, як Дж. Наполітан, Мет Різ, Тоні Шварц, Річард Верслін, Девід Герген, Дік Моріс, Жак Сегела, Гордон Ріс, Герд Бехер, В.Шепель, К. Єгорова-Гантман, П. Гуревич, С. Голдмен, Є.Блажнов, К. Гаджієв та ін.
В Україні до вивчення питань іміджелогії зверталися В. Бебик, Д. Видрін, А. Гуцал, В. Королько, В. Моісєєв, С. Недбаєвський, Г. Почепцов, С. Телешун та ін. Проблеми дослідження сутності політичного іміджу розглядаються в працях С. Алексєєва, В. Андрущенка, В. Бабкіна, О. Бабкіної, В. Беха, С. Бульбенюк, А. Бутенка, І. Варзара, В. Воронкової, В. Горбатенка, Г. Зеленько, О. Зернецької, В. Ільїна, М. Кляшторного, В. Корнієнка, І. Кресіної, О. Лісничука, М. Михальченка, М. Остапенко, А. Пахарєва, Ф. Рудича, М. Хілька, П.Фролова та ін.
У дисертаційній роботі наводяться різні визначення поняття «політичного іміджу» як зарубіжних так і вітчизняних науковців. Найбільш вдало, на думку дисертанта, зміст даного поняття розкривається у політологічному словнику: «Політичний імідж – це своєрідне уявлення населення про ідеальне втілення тієї чи іншої соціальної ролі. Імідж політика включає такі характеристики: особистісні якості, організаторські, управлінські здібності (компетентність, вміння вести полеміку, участь у процесах прийняття рішень); характеристики, що зближують лідера з електоратом (пересічне походження, простота) тощо» [Політологічний енциклопедичний словник /Упор. В.П. Горбатенко; За ред. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004 – С. 228-230].
У дисертації аналізується зв’язок між іміджем та стереотипом. Стереотип розглядається як відносно стійкий і спрощений образ, який складається в умовах дефіциту інформації як результат узагальнення особистого досвіду і нерідко упереджених уявлень, прийнятих у суспільстві. В роботі простежується зв’язок між результатами виборів і існуючими у суспільстві стереотипами та установками, які присутні в масовій електоральній свідомості у формі емоційно забарвлених образів «своїх» і «чужих», образу «ми» на противагу образу «вони». Тому імідж має відповідати існуючим стереотипам, відтворювати, а за необхідності – і створювати нові стереотипи у суспільстві.
В дисертації аналізуються основні підходи до визначення політичного іміджу: онтологічний, антропологічний та ціннісний.
Представники онтологічного підходу (С. Голдмен, В. Бебик, Л. Невзлін) акцентують увагу, що політичний імідж далеко не завжди повністю й адекватно відображає реальний об’єкт; він обов’язково повинен містити ознаки, за якими певний об’єкт ідентифікується і, відповідно, виокремлюється серед подібних; він володіє значною стійкістю і силою інерції; політичний імідж активно добудовується самими реципієнтами відповідно до їх власних психологічних особливостей.
Представники антропологічного підходу (К. Єгорова-Гантман, Дж. Скотт, П. Бірд, Е. Семпсон, Г. Почепцов, П. Гуревич, В. Шепель, Л. Браун, Є.Блажнов, Б. Красовський, І. Криксунова, Т. Чередниченко) зосереджуються на рольовому характері іміджу, який виявляється, як публічне «Я» людини, як своєрідна маска, що застосовується для отримання привабливого вигляду в очах інших людей. Роль іміджмейкерів, які працюють над створенням особистісного образу, зводиться лише до опрацювання зовнішнього вигляду замовника, його щодо тренінгу вербальної і невербальної поведінки.
Представники ціннісного підходу (Б. Брюс, Ж. Сегела, О. Феофанов, І. Недяк, І. Терлецька, А. Цуладзе) акцентують увагу на штучному характері цього феномену. Практично не враховується те, що імідж — інтегрований феномен, який створює цілісний соціальний образ об’єкта. В рамках цього підходу акцентується увага на символічній сутності іміджу.
Проаналізовано структуру іміджу політичного лідера (за працями Г. Почепцова, А. Ковлера, П. Фролова, Ю. Зущика), зазначено, зокрема, що її можна подати умовно як три групи іміджевих характеристик:
- персональні характеристики політика (фізичні, психофізіологічні особливості, характер, тип особистості, індивідуальний стиль прийняття рішень тощо); очевидно, що персональні характеристики різні у різних лідерів та мало піддаються змінам. Однак, завдяки мас-медіа небажані персональні риси можуть бути знівельовані;
- соціальні характеристики, під якими розуміється статус лідера, не тільки пов’язаний з його офіційною позицією, а й з походженням, статками тощо. До соціальних характеристик відносимо також зв’язки лідера з соціальними групами, чиї інтереси він репрезентує та чиєю підтримкою користується, і з опонентами. Соціальна належність визначає норми і цінності, яких дотримується політик;
- символічне навантаження, лідери стають символами певних ідеологій, певного політичного напрямку, що пов’язано із стійкими культурними архетипами.
Аналізуються функції іміджу політичного лідера. Серед основних наводяться: завоювання симпатій, довіри і уваги електорату, підвищення їх активності на виборах; підвищення інформованості виборців в сприятливому для політика ракурсі з усіх важливих для кандидата питань; нейтралізація заходів, які проводить оппонент.