ПРИЧИННИЙ ЗВ’ЯЗОК У ЗЛОЧИНАХ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ НЕОБЕРЕЖНІСТЬ

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. Умови суспільного буття людей у новому тисячолітті вже підводять вчених до думки про перегляд наукових позицій, що обґрунтовують відповідальність людини за соціальні наслідки своєї поведінки. Відбувається зміна багатьох усталених, але застарілих парадигм, позицій, що не відповідають основним положенням сучасної наукової думки.

Сучасна кримінально-правова доктрина містить аксіоматичне філософське положення, відповідно до якого осудна людина повинна нести відповідальність тільки за ті негативні зміни в об'єктивному світі, що були викликані її поведінкою. Інакше кажучи, між поведінкою людини і шкодою, що настала, повинен існувати причинний зв'язок.

Причинний зв'язок у правознавстві виконує допоміжну, проте необхідну роль у встановленні об'єктивних меж відповідальності людини за шкідливі результати свого вчинку. Встановлення причинного зв'язку у багатьох категоріях злочинів, як правило, не викликає труднощів у практичних працівників, оскільки в більшості злочинів причинний зв'язок очевидний. Однак саме практика застосування норм кримінального права доводить, що в реальному житті можливі ситуації, за умови створення яких об'єктивне обґрунтування відповідальності видається проблематичним.

Варто відзначити, що питання про причинний зв'язок у кримінальному праві в сучасних умовах набуло більш складного характеру під впливом науково-технічного прогресу. У новітній кримінально-правовій літературі України вже підкреслювалося, що вчення про причинний зв'язок як ознаку об'єктивної сторони складу злочину потребує уніфікованого вирішення, оскільки людська діяльність у майбутньому стає все більш пов'язаною з використанням джерел підвищеної небезпеки, і це питання значно ускладнюється і набуває особливої актуальності.

Про актуальність проблеми свідчать і результати вивчення судової практики. Так, у досліджених нами кримінальних справах про транспортні злочини в 48% випадків зустрілися ті чи інші ускладнення у розвитку причинного зв'язку через вплив різнорідних факторів. Це дозволяє визнати, що майже в кожному другому випадку вчинення злочину, пов'язаного з порушенням правил безпеки руху або експлуатації транспорту, причинний зв'язок має опосередкований характер і розвивається з ускладненнями. В об'єктивному генезисі необережного злочину досить помітну роль відіграють відразу кілька факторів, що мають назву “привхідні сили”. Через таку множинність причин і умов детермінації необережного злочину практичним працівникам і теоретикам надзвичайно важко дати правильну соціально-правову оцінку поведінці кожного суб'єкта, що тією чи іншою мірою сприяв настанню злочинного наслідку. 

Складність питання про причинний зв'язок у кримінальному праві не могла не привернути уваги дослідників до цієї проблеми.

Проблема причинності в її кримінально-правовій інтерпретації на належному науковому рівні була порушена німецькими криміналістами кінця XVIII – поч. XIX ст.ст. У науці кримінального права Росії це питання вперше було порушене професором М.С. Таганцевим у монографії “Про злочини проти життя за російським кримінальним правом”. За його рекомендацією інший російський криміналіст – М.Д. Сергеєвський глибоко, на монографічному рівні, дослідив це питання в 1880 р.

У науці кримінального права проблема причинного зв'язку досліджувалася на двох основних рівнях: загальному й особливому. На загальному рівні дослідження авторів зводилися в основному до спроб створення теоретичної бази вирішення проблеми причинного зв'язку в кримінальному праві, яку можна було б застосовувати до всіх злочинів, для відповідальності за які констатація такого зв'язку є необхідною. На рівні особливого вивчалися проблеми встановлення причинного зв'язку в окремих групах (категоріях) злочинів – службових, транспортних, проти життя і здоров'я тощо.

Загальний рівень дослідження представлений працями М.Д. Дурманова, М.І. Ковальова, В.М. Кудрявцева, В.Б. Малініна, А.А. Піонтковського, В.С. Прохорова, Т.Л. Сергєєвої, А.А. Тер-Акопова, Г.В. Тімейка, А.Н. Трайніна, Т.В. Церетелі, М.Д. Шаргородського, Н.М. Ярмиш та інших авторів. 

На рівні особливого – дослідження причинного зв'язку у певних категоріях злочинів слід відзначити праці Ф.Ю. Бердічєвського, В.І. Борисова, С.В. Гончаренка, М.С. Грінберга, П.С. Дагеля, Е.М. Зінченка, Б.О. Курінова, І.П. Лановенка, В.В. Лук'янова, В.Г. Макашвілі, П.С. Матишевського, В.А. Нерсесяна, М.С. Романова, О.Б. Сахарова, О.Я. Свєтлова, М.Г. Угрехелідзе, М.П. Яблокова й інші.

Проведене нами дослідження базується також на працях вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема, П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, О.І Бойка, Я.М. Брайніна, В.К. Глістіна, В.К. Грищука, І.М. Даньшина, А.Ф. Зелінського, С.В. Землюкова, В.І. Касинюка, В.Ю. Квашиса, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, Н.Ф. Кузнєцової, О.М. Литвака, Ю.І. Ляпунова, В.В. Мальцева, М.І. Мельника, В.А. Мисливого, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, Б.С. Нікіфорова, В.А. Номоконова, М.І. Панова, В.В. Скибицького, З.М. Соколовського, В.В. Сташиса, С.А. Тарарухіна, В.Я. Тація, В.П. Тихого, В.О. Тулякова, І.К. Туркевич, Є.В. Фесенка, І.Г. Філановського, М.І. Хавронюка, О.І. Чучаєва, С.С. Яценка.

Незважаючи на увагу, що традиційно приділяється питанням причинного зв'язку в кримінальному праві, дослідженню останнього під кутом зору злочинів, що вчиняються через необережність, присвячено вкрай мало наукових праць. Крім того, праці, у яких досліджується правова сторона цього питання, видані винятково в Росії. З цілковитою підставою можна відзначити, що комплексно проблема причинного зв'язку в злочинах, що вчиняються через необережність, у вітчизняній юридичній науці ніколи не досліджувалася. Окремі аспекти проблеми причинного зв'язку вивчалися, проте предметом дослідження були або загальне філософсько-правове вивчення проблеми (Н.М. Ярмиш), або її криміналістичні аспекти (З.М. Соколовський, М.С. Романов).

Відмова від складного процесу пізнання генезису заподіяння в необережних злочинах, як це випливає із судової практики, може призводити або до необґрунтованого звільнення від кримінальної відповідальності винуватих осіб, у результаті діяльності яких заподіяні тяжкі наслідки, або до інкримінування певним особам наслідків, об'єктивно не викликаних їх поведінкою.

Причинний зв'язок у необережних діяннях має потребу в теоретичному переосмисленні й уточненні, оскільки саме через це зустрічається чимало труднощів при кваліфікації діянь обвинувачуваних і як наслідок помилок у практиці притягнення до відповідальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на 2000-2003 рр., де передбачено перспективний напрям наукового дослідження за темою “Актуальні проблеми кримінологічної безпеки в Україні”.