ТЕОРЕТИКО–ПРАВОВІ ПИТАННЯ ЗАКОНОТВОРЧОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В теперішній час, коли політичні та економічні реформи, що проводяться в Україні, вимагають інтенсивної законотворчості, як ніколи стає зрозумілим, наскільки важливим є процес створення закону, формулювання концепції майбутнього акту, створення та обговорення проекту, врахування думок та інтересів різних соціальних верств, співвідношення з іншими нормативними актами, можливість майбутнього закону “вписатись” у вже існуючу правову систему, можливість адаптуватись, економічне підґрунтя для його існування та реального застосування.

Процес створення правових норм починається з виникнення об’єктивних суспільних закономірностей, які потребують правового врегулювання, проходить через інститути суспільства і держави, реалізується законодавчою, виконавчою та судовою владою у притаманних їм формах. Процес створення правових норм базується на прийнятих та нормативно закріплених в конституції правилах, які держава зобов’язана виконувати; він не може бути довільним чи суб’єктивним. Держава діє в межах своєї правової системи, що закріплена в Основному законі.

Відступаючи від принципу законності чи створюючи закони, які нездатні прижитись в суспільстві і суперечать один одному та суспільній системі в цілому, державна влада послаблює свій авторитет та знижує ефективність виконання правовими нормами покладених на них суспільних функцій. З іншого боку, реалії нашого життя свідчать про велике коло питань, не врегульованих правом, без яких неможливо реалізувати життєво важливі соціальні та економічні програми. Отже, процес законотворчості проходить за вкрай складних обставин. Курс на прискорення реформ примушує законодавця намагатись швидко створити правові норми, які врегулюють нові суспільні відносини.

Нагальність у прийнятті правових норм в умовах суспільних трансформацій впливає на якість закону, його системність, на стабільність правової системи, а отже і на рівень правової захищеності громадян. На думку провідних вчених-юристів відносно кожного суб’єктивного права людини і громадянина має бути розроблений у діючому законодавстві та закріплений в Конституції України механізм практичної реалізації не тільки конституційних, але й усіх інших прав і свобод для їх ефективного захисту.

Лише дослідивши законотворчість як державно-правове явище у державах романо - германської системи права  з однопалатним та двопалатним парламентом, процес створення ефективного закону, порівнявши ці процеси у федеральній та унітарній державі, ми можемо зрозуміти ті ефективні шляхи подолання кризи, яка існує в нашому суспільстві, виділивши спільні та відмінні риси, основні причини невиконання законів, навівши припущення по вдосконаленню самого закону та механізму його реалізації з точки зору забезпечення виконання закону.

Проблеми, що розглядаються в дисертаційному дослідженні, недостатньо розроблені в юридичній літературі. Зазначимо, що при відносно великій кількості досліджень з теоретичних та практичних проблем правотворчості, структури та повноважень парламентів в перехідних суспільствах, спеціалізованих робіт з питань законотворчості надзвичайно мало. Деякі роботи мають незавершений характер, відсутні монографічні дослідження, в яких би висвітлювались як теоретичні, так і практичні аспекти законотворчості. Існуючі наукові статті, присвячені виключно теоретичним проблемам законотворчого процесу, не створюють цілісного уявлення про значення цього процесу в країнах, що знаходяться на етапі побудови демократичного суспільства. Очевидно, що формування і розвиток законодавства як засобу демократичних перетворень в суспільстві потребує  приділити увагу галузі теорії та практики законотворчості. Більш того, у юридичних вузах країни дисципліна “законодавча техніка” викладається лише в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Досить обґрунтованим є твердження про те, що ця обставина (серед інших) стала однією з причин недоліків технічного плану, що трапляються у законодавстві України.

Усе вищезазначене вплинуло на вибір теми дисертаційного дослідження. Зупиняючись не лише на історичному аспекті розмежування владних повноважень, процесуальних аспектах розробки та прийнятті законів, але й на теоретичних проблемах законопроектної роботи, а також на практичному аспекті законотворення, хотілося б показати творчий процес, який будується на певних принципах та має чітке логічне підґрунтя.

Теоретичне завдання наукового дослідження полягає в тому, щоб не лише описати процес створення закону (стадії його створення), а й показати наукові основи його діяльності: це питання необхідності правового регулювання суспільних відносин та адекватного відображення нормативно-правових потреб, питання наукового планування законодавчої роботи та прогнозування наслідків прийняття закону, питання наукової експертизи проектів законів, їхньої модальної збалансованості та ін.

Практичне завдання наукового дослідження полягає в тому, щоб порівняти процес законотворчості в державах романо - германської системи права (унітарній державі з однопалатним парламентом з унітарною та федеральною державами, що мають двопалатні парламенти); сформулювати авторську позицію до питання про можливі шляхи розвитку та становлення українського парламенту як законодавчого представницького органу державної влади.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до планової тематики науково-дослідної роботи на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, тема № 01 БФ 042 – 01, номер державної реєстрації 0101U003579.

Мета дисертації полягає у проведенні комплексного теоретико – правового дослідження поняття, змісту, стану та результатів законотворчості, а також у з’ясуванні сучасного стану і перспектив розвитку законотворчого процесу в Україні, ролі та місця у цьому процесі законотворчого органу.