ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА (1945-2000 рр.)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України поряд із принципом верховенства права, відповідальності держави, визнання людини найвищою соціальною цінністю та іншими демократичними принципами, проголошує принцип гарантування місцевого самоврядування. На забезпечення реалізації даного принципу, створення дієвої системи місцевого самоврядування, яка б відповідала міжнародним стандартам (мається на увазі, насамперед, Європейська хартія місцевого самоврядування) і яка б стала невід’ємною частиною політико-правового життя українського суспільства, спрямована адміністративно-територіальна реформа, що на сьогоднішній день відбувається в Україні.

Успішне проведення реформи місцевого самоврядування в Україні неможливе без вивчення багатого досвіду (і позитивного, і негативного) комунальних (муніципальних) реформ зарубіжних країн. За даних умов особливої актуальності набуває дослідження державно-правових основ територіального устрою і територіального самоврядування, а також історичного досвіду муніципальної реформи Республіки Польща - країни, що мала багато спільного з Україною як у далекому минулому, так і в епоху існування соціалістичного табору.

На сучасному етапі розвитку Україна та Польща також мають низку спільних рис: геополітичне становище, чисельність населення, державно-правові характеристики. Останні свідчать, що Польща і Україна є майже аналогічними за формою правління, державним устроєм і політичним режимом, проте Польща насьогодні випереджає Україну за рівнем соціально-економічного розвитку й темпами здійснення демократичних перетворень, про успішність яких свідчить не лише внутрішня політична стабільність, зростання добробуту населення, але й посилення позицій Польщі на міжнародній арені: Республіка Польща однією з перших східноєвропейських країн була прийнята до Ради Європи та Європейського Союзу. Про важливість налагодження дружніх взаємин між Польщею й Україною говорить і той факт, що 2004 р. було проголошено роком Польщі в Україні. За цей період український народ мав можливість не тільки познайомитись із культурним надбанням держави-сусіда, але й встановити стратегічне партнерство в галузі економічних і політичних перетворень (прикладом може бути проведення у м. Ялті сьомого економічного форуму тощо).

За умов, коли зовнішня політика України спрямована на євроінтеграцію, існує нагальна потреба вивчення досвіду Польщі щодо проведення демократичних реформ та їх правового забезпечення, у тому числі в сфері оптимізації адміністративно-територіального устрою і розбудови системи місцевого самоврядування з метою конструктивного використання цього досвіду в ході проведення муніципальної реформи в Україні. Саме ці питання розкриваються у пропонованій роботі.

Проблемам адміністративно-територіального устрою у вітчизняній літературі було присвячено чимало робіт державознавців. Здебільшого вони стосувалися окремих аспектів територіальної організації розвинених капіталістичних держав, а республікам, які раніше знаходились у сфері радянського впливу, приділялося набагато менше уваги. Теоретичними питаннями адміністративно-територіальної організації займалися С.А. Авак'ян, Г.В. Барабашев, І.П. Ільїнський, Є.І. Кореневська, А.П. Лужин, В.А. Нємцев, С.В. Каргін, Р.С. Павловський, В.А. Ржевський, С.І. Русинова, К.Ф. Шеремет, М.А. Шафір. Адміністративно-територіальний устрій країн Центральної та Південно-Східної Європи і, зокрема, Польщі розглядалися також у навчальних посібниках професорів М.В. Баглая, Л.Д. Воєводіна, А.З. Георгіци, Д.Л. Златопольського, І.П. Ільїнського, А.Х. Махненка, Б.А. Страшуна, В.І. Ястребова. В іноземній, насамперед, у польській конституційно-правовій та адміністративно-правовій науці як теоретичні, так і практичні аспекти адміністративно-територіального поділу і самоврядування розроблялися Б.Завадською, М. Ельжановським, М. Куденою, З. Леонським, З. Лентовським, З. Рончкою, З. Моравським, А. Пекарою, Є. Старомчаком, Є. Служевським, а також представниками економічних і соціологічних дисциплін – А. Куклинським, Є. Регульським, А. Пискозубом, Б. Яловецьким та іншими вченими.

Слід зазначити, що комплексне вивчення проблеми еволюції адміністративно-територіальної організації конкретної східноєвропейської країни, у тому числі й Польщі, ніколи не висувалося як самостійний предмет дослідження. У комплексі не розглядалися названі питання й в окремих роботах польських учених.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до п. 1.1. тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. та п. 1.3. головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.