ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Справедливість є однією з найважливіших філософсько-правових категорій, смислове значення якої тісно взаємопов’язане із демократією, рівністю, свободою, відповідальністю та системою правових норм і державним устроєм. Зміст означеної категорії певною мірою безпосередньо і опосередковано віддзеркалює правовідносини у державі, суспільно-політичні, соціально-економічні і соціокультурні умови життєдіяльності суспільства, тенденції його розвитку. В сучасному українському державотворенні процес інституалізації справедливості, свободи і відповідальності знаходиться в стадії становлення. Європейська форма демократії – це продукт цілеспрямованої діяльності, що базувалася на філософсько-правовому принципі справедливості. У цій площині сучасна демократія може проявлятися як реалізація філософії справедливості. Видається, що справедливість має сама власну логічну структуру, яка проникає в кожне право, незалежно від його наближеності до ідеї абсолютної справедливості. Звичайно, це не означає, що таке прагнення до справедливості в українському державотворенні завжди і без перешкод реалізується. Нечітка політична структурованість суспільства, нерозвиненість приватних інтересів, недосконала правова база підприємницької діяльності, дифузність і розпливчастість правосвідомості громадян, зокрема, розуміння справедливості, свободи і відповідальності не дозволяють їх відстоювати через правові механізми та владні структури.

Зміни, що відбулися в державно-правовій системі України, зробили актуальним питання про удосконалення демократії з позиції ідеї справедливості. Українські політики, майже без винятку, демонструють державотворчу ідеологію, захищають демократію, свободу, інтереси народу, соціальну справедливість і демонструють на словах свою відданість народу та відповідальність перед ним. Але, як свідчать факти, все це, на жаль, часто закінчується лише в публічних висловлюваннях. Насправді майже всі провідні політичні сили, їх лідери, коли опиняються при владі, відверто ігнорують інтереси народу, соціальну свободу і справедливість, і дбають перед усім про своє збагачення, залишаючись безкарними. Слід зазначити, що згідно соціологічних досліджень Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Розумкова 79% опитаних виборців оцінювали владу, керовану Л.Кучмою, як авторитарну і недемократичну, 67% вказували, що влада не професійна, 88% назвали владу корумпованою, 83% визнали її залежність від олігархів і 88% визнали владу байдужою до інтересів народу. Згідно висновків В.Ворони, директора Інституту соціології Національної академії наук України, ще в 90-х роках ХХ ст. тільки офіційні доходи 10 відсотків найбагатших українців перевищують дохід 10 відсотків найбідніших більше, як у 12 разів. Це і є, природно, не тільки постійним джерелом напруженості, конфліктності, але навіть і ворожості в суспільстві. Зниження рівня прибутків більшості громадян, безробіття, втрата соціальних пільг, які надавалися раніше державою, стали знаковими для сучасного державотворення.

Указані вище явища надають проблемі справедливості в державотворенні особливої актуальності. Демократичний характер влади і права мусять базуватися на філософсько-правовому принципі справедливості. У філософії права часто зустрічаємо думку, що справедливість є мірою демократії.

Для сучасного українського суспільства філософсько-правова концепція справедливості, має стати однією із засад демократії та громадянського суспільства, становлення соціально орієнтованих держави і права в Україні. Справа ще й у тому, що сучасна ситуація реформування державно-правового устрою (зокрема, політично-правова реформа) породжує низку життєво важливих проблем, які наполегливо вимагають свого розв’язання у концептуальному дискурсі справедливості.

Нова парадигма розуміння демократії і правової держави містить нові цінності, серед яких свобода особистості, відповідальність і справедливість складають їх основу. Сучасні українські вчені вважають, що в понятті соціальної справедливості розкриваються уявлення індивіда чи соціальної групи, класу про суспільні порядки які відповідають їх інтересам чи протилежні їм.

Вивчення філософсько-правової категорії справедливості розпочато в Україні відносно недавно і воно ще не охоплює ні цілісного бачення існуючої діяльності, ні істотних взаємозв’язків із поняттям свободи, відповідальності і рівності як фундаментальних основ сучасного державотворення.

Орієнтація української політичної еліти на філософсько-правові цінності західноєвропейської демократії, права громадянського суспільства в такій ситуації актуалізують проблему соціальної справедливості, яка стала в правосвідомості європейських народів загальновизнаною цінністю. Нехтування ідеєю соціальної справедливості, ігнорування її як складової правосвідомості українського народу призвели до кризових наслідків суспільного розвитку, зокрема, це стосується подій у зв’язку з виборами Президента України в листопаді - грудні 2004 р.

Сучасна українська держава і право потребують філософсько-правового осмислення в контексті концепції справедливості. В науковій літературі простежується своєрідна оцінка влади і правових відносин, що склалися в наслідок перехідної доби, розбудовчого періоду після проголошення державного суверенітету і наміченої політичної реформи, спрямованої на утвердження демократії.

Актуальність даної дисертації пов’язується і з тим, що в загальному комплексі філософської проблематики категорія “справедливість” виявляє здатність бути аксіологією демократичності держави і рівня розвитку громадянської культури.

Актуальність цього дослідження також зумовлена недостатнім вивченням існуючого суспільно-політичного устрою в Україні філософією права. Останнім часом вийшли наукові праці за авторством В.Бабкіна, О.Бандури, В. Бачиніна, С.Бистрицького, І.Бузановського О.Гвоздіка, О.Данільяна, О.Дергачова, К.Жоля, В.Журавського, О.Зайця, В.Зайчука, М.Козюбри, Л.Кравченка, А.Козловського, О.Копиленка, М.Костицького, В.Кузнєцова, В.Ляшенко, С.Макимова, О.Манохи, О.Мироненка, М.Панова, Л.Петрової, Ю.Римаренка, О.Скрипнюка С.Сливки, В.Сокуренка, Б.Чміля, В.Шкоди та ін., які сприяють осмисленню демократизаційних процесів в Україні і мають важливе значення для подальшого їх дослідження.

Стали доступними, завдяки перекладу, не тільки праці класиків, але й роботи Г.Йонаса, Ф.Гаєка, Г.Л.А.Гарта, О.Гіоффе, Р.Дворкіна, Т.Оноре, П.Рікера, Дж.Ролза, Р.Токарчика, Л.Фуллера, Р.Циппєліуса та інші, присвячені питанням справедливості.

Актуальність досліджуваної проблеми значною мірою зумовлена, крім того, ще одною, суто практичною потребою, яка визначається наполегливими пошуками концептуальних філософсько-правових ідей, цінностей, які б набули визначального значення у гармонізації суспільно-політичного й соціально-економічного життя.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження угоджується з загальнодержавною програмою “Концепція сталого розвитку України” і “Комплексною програмою вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 - 2005 рр”. Основні питання дисертації спрямовані на вдосконалення курсу філософії права, що викладається в НАВСУ та Івано-Франківському інституті будівництва, економіки і права.