ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЗА ДОГОВОРОМ НАЙМУ ТОРГОВОГО МІСЦЯ НА РИНКУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З початком економічних перетворень головною метою реформування соціально-економічного устрою України стало впровадження ринкових механізмів господарювання. Закріплення на рівні Конституції України (ст. 42) права громадян на підприємницьку діяльність  обумовило бурхливий розвиток малого підприємництва, одним із найпоширеніших видів якого стала торгівля на ринках. На сьогоднішньому етапі економічного розвитку країни ринки перетворилися на великі торговельні комплекси, які задовольняють споживчі інтереси значної частки населення, а організація торгівлі на ринках стала одним із найпоширеніших видів підприємницької діяльності, займатися якою прагне все більше суб’єктів. Так, відповідно до офіційних даних в Україні на 2001 рік нараховувалося близько 3000 ринків, на яких було обладнано понад 664 тисяч торгових місць, розміщено понад 2845 магазинів, 41635 палаток та кіосків. Щороку на ринках продається товарів на суму майже 18 мільярдів гривень, тобто більше третини загального обсягу товарів, що реалізуються на внутрішньому споживчому ринку. На ринках зайнято близько трьох мільйонів чоловік. 

Економічні зміни потребують створення ефективного цивільно-правового механізму регулювання відносин, що складаються між власниками ринків і суб’єктами торгівлі на них.  Новий правовий механізм, з одного  боку  повинен сприяти підприємницькій діяльності  з  організації торгівлі на ринку, а з іншого – має забезпечувати право суб’єктів торгівлі на торгове місце на ринку. Така необхідність передусім обумовлена тим, що в часи існування Радянського Союзу організація торгівлі на ринках перебувала у сфері публічно-правового регулювання. Правове регулювання діяльності з організації торгівлі на ринках більшою мірою мало за мету досягнення соціально-економічних результатів, а не створення умов для отримання прибутку. З початком ринкових перетворень свобода підприємництва та договору хоча і були визнані головними принципами будь-яких економічних відносин, проте у спеціальному законодавстві, що стосується діяльності з організації торгівлі на ринках, вони не були належним чином закріплені.

Недосконалість законодавства, що стосується діяльності з організації торгівлі на ринках, призвела до того, що у відносинах, які складаються між власниками ринків і торговцями з приводу надання у користування торгових місць, застосовуються формальні договірні конструкції, які не тільки не регулюють належним чином ці відносини, а й не відповідають їх суті.

У зв’язку з цим виникає потреба у розробленні теоретично обґрунтованої та адаптованої відповідно до практичних потреб конструкції договору найму торгового місця на ринку.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена також і тим, що дотепер відносини найму торгових місць на ринку не мають належного висвітлення в науковій літературі. Декілька досліджень, присвячених тільки цивільно-правовому регулюванню торгівлі на ринках, було проведено ще до початку ринкових перетворень. Серед них можна відзначити монографію О.Г. Первушина “Правове регулювання колгоспно-ринкової торгівлі” (1959 рік) та дисертаційне дослідження Т.А. Бєлової “Правове регулювання колгоспно-ринкової торгівлі” (1985 рік). Проте у названих роботах розглядалися не всі, а лише окремі елементи відносин найму торгових місць на ринку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано  відповідно до Розділу IV «Концепції вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1662, Розділу ІІІ Концепції розвитку внутрішньої торгівлі, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року  № 1449, Розділу Х «Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на 2002 – 2005 роки», затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.1.1. «Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001 – 2005 роки», затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 5 січня 2001 року (протокол № 4).