ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДІВ „ПЕРШОЇ” ТА „ДРУГОЇ” УНР

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови незалежної правової держави Україна, історичне минуле, правова спадщина українського народу відіграють винятково важливу роль. Особливу увагу дослідників привертає період Української революції 1917-1920 рр., коли на порядок денний були поставлені питання національно-державного будівництва. Серед них – створення власних органів державної влади, визначення їх принципів формування, структури, юридичного статусу та компетенції.

Актуальність теми зумовлена й тим, що сьогодні виконавчим органам влади, і насамперед Кабінету Міністрів України, доводиться розв’язувати проблеми та вирішувати завдання подібні до тих, що стояли перед українськими урядами „першої” та „другої” УНР. Так, поклавши за мету побудову демократичної незалежної держави, вища виконавча влада Української Народної Республіки намагалась вирішити низку проблем, що охоплювали різні сфери її роботи, починаючи зі створення власної структури до забезпечення правових основ своєї діяльності. Виходячи з цього, можна зазначити, що сьогодні для урядовців та політиків України є важливим і необхідним у своїй роботі враховувати та використовувати як позитивний, так і негативний досвід організаційно-правової діяльності українських урядів 1917-1920 рр.

До того ж, тепер, як і за часів Центральної Ради і Директорії, виникають протиріччя стосовно розподілу повноважень між виконавчою та законодавчою гілками влади. Особливо гостро це виявилося у ході президентських виборів 2004 р. Вони показали недосконалість політико-правової системи України, слабкість її демократичних інститутів. Цікавою особливістю сучасного українського державотворення є надмірна політизація органів державної влади. Проведення конституційної реформи, що має врегулювати відносини й оптимізувати роботу вищих органів влади України гальмується, насамперед, з політичних причин. Схожою була ситуація з якою зіткнувся Генеральний Секретаріат влітку 1917 року та Рада Народних Міністрів УНР у травні-листопаді 1920 р.

Розвиток історико-правової науки неможливий без ґрунтовного вивчення і творчого використання наукової спадщини, створеної попередниками. До того ж, детальне спеціальне дослідження організаційно-правових засад діяльності урядів УНР періоду Центральної Ради і Директорії, створює можливість більш широко розкрити державно-правові процеси, які були притаманні цій винятково важливій добі вітчизняної історії. Висвітлення проблем національного державотворення 1917-1920 рр. та дискусії навколо них і сьогодні у тій чи іншій мірі перебувають під впливом політичних, ідеологічних упередженостей. Зважаючи на це, особливо нагальною є потреба показати дійсну історію „першої” та „другої” УНР, дати об’єктивну історико-правову оцінку спробам національного будівництва періоду визвольних змагань 1917-1920 і наступних років.     

Таким чином, спеціальна розробка питань державного будівництва, вивчення організаційно-правових засад діяльності урядів „першої” та „другої” УНР, якраз і покликані зробити свій внесок у більш повне розкриття державно-правових процесів, що мали місце в історії вітчизняної державності в один з її доленосних моментів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено відповідно до науково-дослідної програми кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, розробленої згідно з планом наукових досліджень “Програма розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 рр.”. Воно було також узгоджено з планами досліджень кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ складеними на виконання п. 1.10. „Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр.”, затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., та згідно з п. 1.1. „Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.”, затверджених Вченою Радою НУВС 23 березня 2001 р.