ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процеси суспільних і державних змін, які нині відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність не лише загального визначення тих чи інших пріоритетів в державному розвитку, але й чіткого усвідомлення того, що собою становлять ті цілі, які ми прагнемо реалізувати в процесі державотворення. Особливої ваги зазначене завдання набуває в світлі чинної Конституції України, в статті 1 якої зафіксовано статус України як соціальної держави. Але лише належна конкретизація в законодавстві та фактична реалізація цього конституційного статусу може засвідчити про реальне втілення в життя статті 1 Основного Закону.

Тільки соціальна держава веде до утвердження людської гідності в повному обсязі. Адже закріплення формальної юридичної рівності не гарантує від фактичної нерівності. Гідність людини – це внутрішня оцінка людиною власної самоцінності, яка ґрунтується на об’єктивно існуючій цінності цієї людини для інших людей. В цьому аспекті важливе значення мають не тільки фізична свобода чи інші громадянські і політичні права, а й самостійно обрана праця, належна і вчасна її оплата, адекватні житлові умови тощо. При незабезпеченості соціальної сторони життєдіяльності людей, гідного рівня їхнього життя, деформується вся структура прав і свобод людини: знижується політична активність, зростають апатія та зневіра в державу, далеко не завжди стають доступними для індивіда гарантії прав і свобод. Адже країни Заходу усвідомили необхідність активної соціальної політики під тиском об’єктивних обставин. Цьому передували революційні вибухи в Російській імперії та деяких інших державах, світова економічна криза 30-х років, посилення масового робітничого, профспілкового руху в світі тощо.  Україні зовсім не обов`язково чекати подібних соціальних потрясінь, щоб почати реалізовувати конституційні положення, які конкретизують соціальний статус держави. З іншого боку, тільки досягнувши європейських соціальних стандартів, можна уникнути появи нової “залізної завіси” по всьому західному кордону України.

Формування реальної соціальної держави в Україні неможливе без визначення принципів такої держави з урахуванням української специфіки (особливостей   ментальності, історичного шляху, стану економіки, законодавства тощо). Все це зумовлює практичний аспект актуальності теми дослідження.

Необхідність звернення до проблеми визначення та аналізу ефективності реалізації принципів соціальної держави визначається ще й тим, що в зарубіжній правовій та політичній практиці це поняття є не лише одним з центральних, а й таким, що набуло реального практичного втілення (Швеція, ФРН, Данія тощо). Що стосується суто правового аспекту реалізації принципів соціальної держави, то закріплення в міжнародних актах (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Декларація соціального прогресу та розвитку, Європейська соціальна хартія, Хартія прав людини ЄС) соціальних прав як безпосередніх обов`язків держави фактично заклало необхідні основи для руху в цьому напрямку.

Хоч сама соціальна держава як правове явище вже стала об’єктом наукового аналізу, проте не можна не звернути увагу на відсутність єдиного підходу до розуміння сутності такого типу держави.

Очевидно, одна з причин цього – недостатнє розуміння принципів функціонування соціальної держави, що зумовлено відсутністю єдиного підходу і до розуміння сутності її принципів. Практика державного будівництва вимагає усунення цієї прогалини, тобто вивчення кожного елементу системи у його зв’язку та взаємодії з іншими елементами, виявлення впливу властивостей окремих частин системи на її поведінку в цілому.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках держбюджетної науково-дослідної теми: “Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні” ТЗ НДР № 01 БФ042-01. Автор безпосередньо був залучений до розробки цієї теми як молодший науковий співробітник Центру досліджень проблем прав людини юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка.