Організація і діяльність органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини (1919 – 1939 рр.)

Краткое содержание

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Розвиток сучасної вітчизняної юридичної науки зумовлює підвищення інтересу вчених до проблематики генезису державницьких традицій на території України. Зокрема, останніми роками зріс інтерес до історії державно-правових інститутів Польщі – стратегічного партнера України. Протягом тривалих періодів історії західноукраїнські та польські землі перебували у складі однієї держави, що багато у чому зумовило спорідненість процесів становлення і розвитку системи органів державної влади і, зокрема,  інституту прокуратури.

В історії української та польської державності роль та значення прокуратури, як специфічної правоохоронної системи, покликаної забезпечити соціально необхідні результати діяльності певного державно-політичного режиму, дістали досить неоднозначну, а інколи і упереджену оцінку. Зокрема, завдяки суперечливій ролі, яку відіграли органи прокуратури в еволюції державного механізму у період зміцнення тоталітарних режимів у країнах Східної Європи у 30-ті роки ХХ століття, склалися негативні уявлення про органи прокуратури загалом як наче б-то „атрибут” волюнтаристських та патерналістських держав.  Тому об‘єктивна оцінка діяльності цієї державної інституції сприятиме виробленню концептуально правильних підходів до вирішення проблеми зміцнення правового статусу сучасної прокуратури та визначення її місця і ролі у правоохоронній системі демократичної правової держави.

Актуальність дослідження посилюється також наявністю прогалин у висвітленні специфіки становлення та еволюції органів прокуратури Республіки Польща в 1919-1939 рр. у науковій літературі. Сучасна і попередня радянська та польська історіографія розглядали лише фрагментарно деякі питання організації та діяльності органів прокуратури на Східній Галичині у зазначений період в контексті інших самостійних наукових проблем.

Хронологічно дослідження обмежено періодом перебування Східної Галичини у складі Республіки Польща, т. зв. Другої Речіпосполитої.

Автор свідомо відмовився від порівняння досвіду організації і діяльності Прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини і прокуратури Радянської України, який мав помітну специфіку, зумовлену впливом російської державницької традиції та радянської ідеології, і вже знайшов достатнє висвітлення у науковій літературі.

Дослідження характеризується широкою джерельною базою, побудованою на архівних документах та матеріалах, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, Державного архіву Львівської області, Державного архіву Івано-Франківської області, Державного архіву Тернопільської області, опублікованих у періодичних виданнях того часу. Проаналізовано відповідні наукові праці, нормативно-правові акти, які діяли у досліджуваний період, проекти нормативних актів, та пояснювальні записки до них, протоколи конференцій за участю представників органів прокуратури та інших органів влади, листування органів прокуратури між собою і органами влади та інші історичні документи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з плановою тематикою відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, зокрема з темою: “Проблеми становлення і розвитку українського права: наукознавчий аспект” (номер державної реєстрації 0104U007593).