АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ В 1920-1930-х рр. І ЙОГО ВПЛИВИ НА ОРГАНІЗАЦІЮ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: історико-правове дослідження

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Існуючий адміністративно-територіальний поділ дістався сучасній Україні у спадщину від радянських часів, коли формування адміністративних кордонів українських областей проводилося, перш за все, в інтересах централізованого партійно-бюрократичного управління. Здобуття незалежності і зміна пріоритетів в організації державного управління поставили на порядок денний питання про необхідність проведення адміністративно-територіальних перетворень. У руслі його вирішення Верховною Радою у 1997 р. було прийнято Закон України «Про адміністративно-територіальний устрій», однак ця спроба вирішення проблеми успіхом не увінчалася, оскільки після подвійного президентського вето про документ практично забули. У подальшому було створено Комісію з питань адміністративно-територіального устрою, яка заявила, що адміністративно-територіальний поділ України повинен бути „раціональним”.

Дослідниками даних питань зазначається, що адміністративна реформа – це комплекс політико-правових заходів, що передбачають проведення структурних, функціональних та державно-службових трансформацій, насамперед у сфері виконавчої влади, з метою перетворення її з владно-репресивного механізму на організацію, що служить суспільству, і таким чином створення на цій основі ефективної системи державного управління. В науці існує думка, що радянська доба залишила у спадок незалежній Україні лише одні негаразди. Був і певний позитив, і вивчення його та використання того, що може бути прийнятним у сучасних умовах – завдання, яке слід вирішувати. Без вивчення і врахування історичного досвіду, всебічного аналізу процесів зародження, становлення, розвитку й еволюції адміністративно-територіального поділу, способів, видів, форм, засобів, що використовувалися при організації державного управління у попередні періоди та наслідків застосування відомих у минулі часи регулятивних комплексів неможливим буде вибір концептуальних підходів до розробки стратегії і тактики подібного регулювання і їх здійснення як у сучасному, так і в майбутньому.

Викладене дає, на наш погляд, цілком достатні підстави вважати необхідним і актуальним комплексне історико-правове дослідження процесів розвитку адміністративно-територіального устрою українських земель і їх впливів на організацію державного управління, частиною якого і виступає дана дисертаційна робота. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Дисертацію виконано на кафедрі історії держави та права України і зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у межах розробленої кафедрою державної комплексної цільової програми  „Актуальні проблеми українського національного державотворення” (номер державної реєстрації – № 0186.0.070872).