ПРАВОВА СИТУАЦІЯ ЯК ОНТОЛОГІЧНА ОСНОВА ПРАВОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Правові реформи, які відбуваються в Україні, формування правової держави значно збільшили роль права у повсякденному житті людини. Поширення юрисдикції судів на всі правовідносини (ст.124 Конституції України), призвело до того, що інтенсивність правового життя дедалі зростає: сучасний індивід опиняється у правових ситуаціях значно частіше, ніж у радянський період. Правова ситуація є невід’ємним елементом буття людини у теперішньому суспільстві. Цей аспект людського існування потребує філософсько-правового осмислення, адже саме у повсякденному житті право здійснюється, перетворюючись із абстрактних приписів у константу сумісного буття.

За цих умов неминуче постає проблема онтологічного статусу права, відмінного від закону. Адже замість принципу верховенства закону в Конституції України (ст.8) закріплено принцип верховенства права. Місце закону як універсального критерію для оцінки певних явищ та процесів заступає право, яке дозволяє осмислити не лише юридично значуще діяння чи подію, але й критично поглянути на той чи інший закон.

На підставі цього можна констатувати наявність низки питань стосовно природи права, способу та структури його буття, модусів даності права людині. Необхідно зазначити, що вказані положення Конституції не є “програмними”, а являють собою норми прямої дії (ст.8). З цього можна зробити висновок, що проблема реалізації конституційного принципу верховенства права є не стільки “академічною”, як практичною, оскільки переходить у площину виконання норм Основного Закону.

Саме потребою у наповненні реальним змістом конституційного принципу верховенства права, необхідністю визначення способів та структури існування права і обумовлюється актуальність онтологічних аспектів права для сучасності. Таким чином, проблема буття права у правовій ситуації є нагальним питанням, яке потребує розробки та вирішення саме на даному етапі розвитку українського суспільства.

Як у вітчизняній, так і у зарубіжній філософії права правову ситуацію практично не досліджено. Сам термін (“правова ситуація”) застосовується достатньо рідко, до того ж ніколи не уточнюється і не конкретизується.

Разом з тим звернення до феномену ситуації є помітною тенденцією у світовій філософії екзистенціалізму, феноменології, герменевтики, фундаментальної онтології. Різноманітні аспекти ситуації досліджували Г.-Г. Гадамер, М. Гайдеггер, М.К. Мамардашвілі, М. Мерло-Понті, Х. Ортега-і-Гасет, П. Рікьор, Ж.-П. Сартр, Е. Фром, Ф. фон Херман, К. Ясперс. Оскільки в правознавстві поняття “ситуації” вживається як самозрозуміле, залучення праць вказаних філософів допомагає звільнитися від цієї уявної очевидності та обґрунтувати саме філософсько-правовий підхід до ситуації.

В межах даної роботи правова ситуація розглядається як онтологічна засада іншого, більш широкого за змістом явища – правової реальності. На пострадянському просторі до проблеми правової реальності вчені звернулися у середині 90-х років минулого сторіччя (В.А. Бачинін, Г.І. Іконнікова, В.П. Ляшенко, С.І. Максимов, І.П. Малинова, А.В. Поляков, І.Л. Честнов, Ю.С. Шемшученко). Цей феномен досліджувався переважно в інтегральному аспекті шляхом створення цілісної концепції, яка була б у змозі впорядкувати всю множинність існуючих правових явищ. Прикладом побудови такої концепції є праці С.І. Максимова.

При цьому важливим питанням є пошук онтологічних засад правової реальності. На думку дисертанта, її буттєвою основою саме і є та конкретна ситуація, на впорядкування якої спрямоване право, і яка, в свою чергу, дозволяє виявити смисл права. Стосовно осмислення феномену правової ситуації слід виділити три основні блоки джерел.

По-перше, це міжнародні (Статут ООН і Міжнародного Суду, Конвенція “Про допомогу у випадку ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації”) та національні законодавчі (Конституція України, Закони “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”), а також підзаконні нормативно-правові акти (“Державний класифікатор надзвичайних ситуацій” і т. ін.).

По-друге, праці тих філософів (В.П. Желтова, О.О. Кожев, В.І. Кузнєцов, М.М. Ониськів, В.А. Рижко) і теоретиків права (С.С. Алексєєв, Ж. Бержель, А.В. Поляков, В.А. Туманов, Р. Циппеліус, І.Л. Честнов), а також юристів-практиків (Я.П. Зейкан, В.Т. Маляренко, П.І. Шевчук), які торкаються питання правової ситуації в її ессенціальному (сутнісному) ракурсі.

По-третє, роботи тих філософів права, які акцентують увагу на буттєвих, онтологічно-екзистенціальних аспектах правової ситуації та правової реальності (А. Кауфман, А.А. Козловський, Дж. Кон, В. Майхофер, С.І. Максимов, М.С. Мур, М. Селтер, Е. Фехнер, В. Хемрік).

Слід зауважити, що, незважаючи на багатоплановість феномену правової ситуації, його цілісне філософсько-правове осмислення на даний момент відсутнє. Воно, зокрема, включає в себе визначення онтологічної структури буття права, модусів існування людини у правовій ситуації, її онтологічного смислу.

Отже, можна констатувати наявність потреби у розв’язанні низки досі невирішених проблем стосовно буття права, а також у виявленні екзистенціально-онтологічного сенсу правової ситуації, яка осмислюється людиною на основі права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямку, визначеного планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми “Соціально-філософські і філософсько-правові проблеми розвитку суспільства” (державний реєстраційний номер 0186.0.070870).