ПРАВООХОРОННА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ: ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Терористичні акти в США 2001 р., в Іспанії та Російській Федерації 2004 р., у Великій Британії 2005 р. зумовлюють пошуки нових стандартів державної правоохоронної діяльності на початку ХХІ ст., оптимального поєднання більш ефективної правоохорони зі збереженням традиційних демократичних цінностей.

Для зміцнення правоохоронної функції Української держави в сучасних умовах цінною виступає потреба в теоретичному осмисленні та врахуванні закономірностей досвіду удосконалення цього напряму державної діяльності в зарубіжних державах, передовсім у тих із них, які на рубежі ХХ-ХХІ століть вирішували подібні до українських соціальні завдання. Такими виступають держави Центральної Європи (Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина), в яких корегування правоохоронної функції здійснювалося в умовах становлення демократичної політичної системи, а в Чехії та Словаччині – також державного будівництва.

Аргументами актуальності теми дослідження, отже, виступають:

1. Необхідність створення та розвитку теоретичного знання про правоохоронну функцію постсоціалістичної держави, технології її корегування не лише в площині змін, пов’язаних з переходом від тоталітаризму до демократії і правової держави, а й у зв’язку з новими тенденціями розвитку злочинності в епоху глобалізації. Емпіричний матеріал країн Центральної Європи дозволяє виявити закономірності вибудови державної правоохоронної функції та відповідного сегменту державного механізму.

2. Потреба в удосконаленні правоохоронної системи України зумовлює використання теоретичних підходів і практичного досвіду становлення та реформування правоохоронних систем країн дослідження, зокрема на етапі їх підготовки до вступу в Європейський Союз. Звернемо увагу на той факт, що в нашій країні станом на 2005 р. залишаються невирішеними цілий ряд проблем реформування судової системи та правоохоронних органів, зокрема прокуратури, органів внутрішніх справ. У свою чергу, це викликає також інтерес до таких теоретичних і практичних проблем як знаходження оптимальної національної моделі забезпечення незалежності судів, удосконалення діяльності прокуратури, її інституційної системи та обсягу повноважень, доцільності подальшого функціонування досудового слідства у нинішньому вигляді, пріоритетів правоохоронної діяльності держави в цілому тощо. Тому з’ясування відповідного правового досвіду в країнах дослідження допоможе уникнути цілого ряду помилок у організації і законодавчому забезпеченні системи правоохорони в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України і виконана відповідно до Зведеного плану наукової діяльності Академії, зокрема Комплексного наукового проекту “Державне управління і місцеве самоврядування” (ОК № 200U004103).