ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. (на матеріалах українських губерній)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З початку 90-х років XX ст. Україна взяла курс на побудову громадянського суспільства і правової держави. Проте формування нового економічного базису, бурхливий сплеск неконтрольованого ринку, соціальна і правова незахищеність українських громадян стали благодатним ґрунтом для розквіту злочинності, яка набуває якісно нових, не відомих раніше форм. Тому сьогодні зростає роль спеціальних органів держави, діяльність яких цілком спрямована на боротьбу зі злочинністю. У системі цих органів особливе місце займають установи, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, – пенітенціарні установи.

Стан кримінально-виконавчої системи відображає ступінь цивілізованості країни. Нинішнє становище кримінально-виконавчої системи України з очевидністю показує, що вона потребує серйозної кореляції і видозмінення. Тут сплітається в клубок комплекс соціально-економічних, правових, психологічних проблем, без належного розв’язання яких безглуздо вважати пріоритетними питання виправлення засуджених та їхньої адаптації до вільного життя.

Процес зміни юрисдикції кримінально-виконавчої системи як у минулому, так і сьогодні, спрямований на досягнення однієї загальної мети: зробити пенітенціарну систему не тільки каральною, але і гуманною. Як відомо, повне пізнання, а тим більше розв’язання сучасних проблем науки і практики немислиме без з'ясування їхньої історії. Тому знання історії формування й еволюції пенітенціарного системи необхідне для правильного розуміння і всебічної оцінки її ролі та призначення в системі державних органів.

Нині дослідники і практики найчастіше апелюють до закордонного досвіду, часто забуваючи досвід вітчизняний. А він був би дуже корисний у процесі реформування кримінально-виконавчої системи України. В останні роки у вітчизняній кримінально-виконавчій сфері відбуваються явища, схожі з ситуацією, в якій опинилася пенітенціарна система Російської імперії в ХІХ ст. (недостатнє фінансування пенітенціарних установ, незадовільні умови утримання засуджених, дискусія про доцільність трансформації пенітенціарних установ у тюрми за західним зразком). Однак через недостатнє дослідження відповідних історико-правових проблем неможливо використовувати досвід імперського законодавця у діяльності відповідних пенітенціарних установ і не повторювати сьогодні колишніх помилок у функціонуванні системи виправних установ.

Вивчення генезису вітчизняної пенітенціарної системи в даний час має ряд недосліджених напрямків. Насамперед це пов'язано з деякою «закритістю» теми, її специфічністю, обмеженим доступом до архівних документів тощо. Так, регіональний аспект діяльності вітчизняного пенітенціарного механізму на різних етапах розвитку, питання правового статусу адміністрації пенітенціарних установ, відомчої належності та управління пенітенціарною системою мають величезний науковий потенціал і являють собою велике поле діяльності для сучасного дослідника. У зазначених аспектах система пенітенціарних установ у Російській імперії в ХІХ – на початку ХХ ст. на монографічному рівні ще не досліджувалася. Зберігаються істотні прогалини в джерельній базі, необхідній для вивчення і викладання історії органів, що виконують покарання у вигляді позбавлення волі, а також історії кримінально-виконавчого права. Як наслідок вивчення історії становлення пенітенціарної системи, основ управління тюремними установами в сукупності з іншими взаємозалежними з цим питаннями набуває важливого і самостійного наукового інтересу як у теоретичному (історико-правовому і кримінально-виконавчому), так і в практичному відношенні. Усі ці обставини й визначили ступінь актуальності обраної теми дисертаційного дослідження.

 Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн у межах цільової комплексної програми Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого «Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення», №0186.0.070872.